532/2769/21 Про умисне вбивство двох осіб (матері та відчима), скоєне у стані алкогольного сп'яніння на грунті неприязних відносин - 06.06.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 на вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05 липня 2022 року, ухвалу Полтавського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021170470000270, за обвинуваченням

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Озера Кобеляцького району Полтавської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05 липня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.

Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - без задоволення

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 02 листопада 2021 року, приблизно о 20 год, перебуваючи за місцем свого проживання у будинку АДРЕСА_1, розпиваючи спиртні напої разом матір`ю ОСОБА_9, 1956 року народження, та вітчимом ОСОБА_10, 1953 року народження, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, під час конфлікту, який стався на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, завдав вітчиму удари руками в різні частини тіла, а матір в цей час намагалась припинити та владнати конфлікт між ними.

Проте, ОСОБА_7, діючи з прямим умислом, спрямованим на умисне протиправне заподіяння смерті двом особам, будучи фізично сильнішим, завдав численні удари кулаками по тілу та в область голови потерпілого ОСОБА_10, а в подальшому схопивши двома руками шию, почав її здавлювати, усвідомлюючи, що завдає останньому особливих фізичних страждань. Смерть ОСОБА_10 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 року приблизно о 05 год в результаті тупої травми грудної клітини з множинними двосторонніми переламами ребр, розривами тканини легень та від травматичного шоку.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на умисне вбивство двох осіб, умисно завдав руками по різних частинах тіла своїй матері ОСОБА_9, від яких остання упала на підлогу. В подальшому, ОСОБА_7, діючи з особливою жорстокістю, незважаючи на стан останньої, яка не чинила фізичного опору, облив її бензином та підпалив. Смерть ОСОБА_9 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 року о 04 год в результаті множинних опіків тулуба і кінцівок ІІІ ст.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_7 посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить, за змістом скарг, скасувати судові рішення щодо нього та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає про неповноту судового розгляду. Стверджує, що в основу судових рішень покладені недопустимі докази, при цьому надаючи доказам власну оцінку. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки судом було формально розглянуто дане кримінальне провадження, не проаналізовано та не надано відповіді на всі доводи апеляційних скарг.

Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали подані касаційні скарги та просили їх задовольнити, скасувати судові рішення та направити кримінальне провадження на новий розгляд у суд першої інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

Під час касаційного розгляду прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційних скаргах засудженого доводів, вважав, що оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, касаційний суд не перевіряє вирок щодо неповноти та однобічності судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог закону при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_7 дотримано в повному обсязі.

Суд першої інстанції, провівши судовий розгляд відповідно до обвинувального акта в межах висунутого обвинувачення, безпосередньо дослідивши всі надані докази стороною обвинувачення, належно їх оцінивши, надавши кожному з них належну оцінку в аспекті ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 поза розумним сумнівом в умисному вбивстві, які виклав у вироку.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_7 за пунктами 1, 4 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.

Вирок суду першої інстанції є законним та відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 115 КК України, був предметом ретельної перевірки апеляційного суду і мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оціненим судом, і є обґрунтованим.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження також було з`ясовано, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними як стосовно встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального правопорушення, так і стосовно відсутності в кримінальному провадженні істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнули би за собою безумовне скасування судових рішень.

Не встановлено таких процесуальних порушень і касаційним судом, оскільки усі доводи, викладені в поданих апеляційних скаргах, які аналогічні за своїм змістом з доводами касаційний скарг, були повністю перевірені апеляційним судом та на них надано вичерпні та вмотивовані відповіді.

Колегія суддів вважає, що постановлені за результатами розгляду апеляційних скарг, ухвали апеляційного суду відповідають вимогам ст. 419 КПК України і погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

Що стосується доводів касаційних скарг засудженого щодо недопустимості доказів, на його думку, то вони є необґрунтованими, оскільки у всіх проведених процесуальних діях у даному кримінальному проваджені за участю засудженого був присутній його захисник та сторона захисту будь-яких заперечень з приводу цього не висловлювала.

Згідно з положеннями ст. 50 КК Українипокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно доположень ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбаченихКК України, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Санкцією ч. 2 ст. 115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк під десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дотримався наведених вимог матеріального права.

Місцевий судобираючи ОСОБА_7 найсуворіший захід примусу - довічне позбавлення волі, дав належну оцінку ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, який, відповідно до положень ст. 12 КК України, є особливо тяжким, узяв до уваги обставини його вчинення, настання особливо тяжких наслідків у вигляді смерті двох осіб, ступінь суспільної небезпеки вчиненого засудженим діяння, зухвалість вчиненого, особу засудженого, а тому призначив йому покарання за пунктами 1, 4 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі.

Колегія суддів приходить до висновку, що ізоляція ОСОБА_7 шляхом довічного позбавлення волі, відповідає вимогам справедливості щодо застосування покарання та відображає співмірність злочину та кари, і тільки таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Отже, оскільки істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судових рішень, не встановлено, а тому касаційні скарги засудженого слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

Вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05 липня 2022 року, ухвалу Полтавського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а його касаційні скарги - без задоволення.