490/10276/18 Про застосування до підсудного примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом, за скоєння умисного вбивства - 05.06.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2020 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150020002257, про застосування примусових заходів медичного характеру до

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Лазовськ Республіки Молдови, жителя АДРЕСА_1 ),

за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Слідчий звернувся до районного суду з клопотанням, затвердженим прокурором, про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_7, який вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство).

Центральний районний суд м. Миколаєва ухвалою від 18 травня 2020 року застосував до ОСОБА_7 за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Вирішив питання, які стосуються: запобіжного заходу; цивільного позову; речових доказів у кримінальному провадженні.

Згідно з ухвалою, 10 червня 2018 року приблизно о 12:00, навпроти лабораторії ТОВ "Біомед", розташованої на території внутрішнього двору Миколаївської міської лікарні № 1 м. Миколаєва, за адресою: м. Миколаїв, вул. 2-га Екіпажна, 4, ОСОБА_7, перебуваючи у стані неосудності, а також у стані алкогольного сп`яніння, під час словесного конфлікту із ОСОБА_8 повалив його на землю та сів на нього зверху, тим самим обмеживши його рух та, не даючи можливості чинити опір, почав зі значною силою хаотично завдавати численні удари руками (не менше 12) в ділянку обличчя, голови, тулуба, по нижніх та верхніх кінцівках. Далі обхопив шию потерпілого руками і почав зі значною силою стискати та здавлювати її.

На вимогу ОСОБА_9 про припинення заподіювати ОСОБА_8 тілесні ушкодження ОСОБА_7 не відреагував та продовжив душити потерпілого, висловлюючи на його адресу погрози вбивством.

Дії ОСОБА_7 були припинені співробітниками Управління патрульної поліції, які прибули на місце події.

ОСОБА_8 в непритомному стані був доставлений до відділення реанімації міської лікарні, де ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 09:00 помер від отриманих ушкоджень, не виходячи з коми. Смерть ОСОБА_8 настала від ускладнень механічної асфіксії внаслідок стискання органів шиї тупим предметом (руками).

Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 19 жовтня 2023 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_10 та законного представника ОСОБА_11 залишив без задоволення, а ухвалу районного суду стосовно ОСОБА_7 - без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, зазначаючи про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2020 року та Миколаївського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Суть доводів у касаційній скарзі зводиться до тверджень про те, що суд першої інстанції достеменно не встановив істинної причини смерті потерпілого, оскільки маючи три різних висновки експертів щодо цього, безпідставно відмовив у призначенні додаткової комісійної судово-медичної експертизи. Також вважає, що жоден доказ не доводить винуватості ОСОБА_7 .

Як відзначає адвокат, суд не надав стороні захисту можливості допитати експертів щодо їх висновку, а саме від 03 грудня 2018 року № 248, чим позбавив захисника можливості отримати належне обґрунтування для заявлення клопотання про призначення додаткової комісійної судово-медичної експертизи. Крім того, як зазначає скаржник, цей висновок був складений на підставі доказів, яких не було надано експерту для дослідження.

На думку захисника, суд не сприяв здійсненню правосуддя, оскільки фактично перейшов до судових дебатів без з`ясування всіх обставин справи, а саме без допиту всіх свідків та експертів, хоча і сторона захисту, і сторона обвинувачення заперечували проти цього.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_6 також не погоджується з кваліфікацією дій її підзахисного за ч. 1 ст. 115 КК, оскільки ОСОБА_7 не мав умислу на вбивство потерпілого, не з`ясовано причини смерті останнього і того, чи саме дії ОСОБА_7 призвели до цих наслідків. Крім того, на думку захисника, той факт, що потерпілий помер через 10 днів після вчинення інкримінованих ОСОБА_12 дій, може свідчити про наявність ознак діяння, передбаченого ст. 121 КК.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримала касаційну скаргу в повному обсязі.

Прокурор ОСОБА_5, навівши відповідні пояснення, вважав доводи захисника у касаційній скарзі обґрунтованими лише щодо неправильного зазначення у мотивувальних частинах судових рішень про вчинення діяння умисно, що й просив виключити з оскаржуваних ухвал, а в решті судові рішення - залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Водночас він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, перевіряючи дотримання судами нижчих інстанцій вимог КПК (4651-17) , Верховний Суд у межах доводів касаційних скарг має з`ясувати, чи навели ці суди належні й достатні мотиви ухвалення судових рішень та чи обґрунтували свої висновки з посиланням на досліджені докази.

Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Частиною 1 ст. 412 КПКпередбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як передбачено ст. 419 КПК, в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення.

Під час залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких її визнано необґрунтованою (ч. 2 ст. 419 КПК).

Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає

можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність

встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПКпри перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 цього Кодексуі відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Тобто в цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, Центральний районний суд м. Миколаєва за результатом розгляду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні дійшов висновку про вчинення ОСОБА_7 суспільно небезпечного діяння, а саме вбивства ОСОБА_8 .

Не погодившись із вироком суду, законний представник обвинуваченого ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_10 подали апеляційні скарги, у яких стверджували про незаконність і необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просили її скасувати з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність (т. 4, а. п. 95-130).

Крім того, захисник ОСОБА_10 подав низку клопотань:

1) про призначення додаткової комісійної судово-медичної експертизи від 15 червня 2020 року (т. 4, а. п. 131-134);

2) про повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження від 15 червня 2020 року (т. 4, а. п. 135-137, а. п. 202, 203);

3) про долучення доказів з додатками від 18 серпня 2020 року (т. 4, а. п. 156-180).

Миколаївський апеляційний суд за наслідками апеляційного розгляду апеляційні скарги захисника ОСОБА_10 та законного представника ОСОБА_13 залишив без задоволення, а ухвалу щодо ОСОБА_7 - без змін.

За матеріалами справи, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 для встановлення причини смерті потерпілого під час досудового розслідування було призначено три експертизи, а саме:судово-медичну експертизу трупа (за її результатами складено висновок від 20 серпня 2018 року № 1680); комісійну судово-медичну (висновок від 17 вересня 2018 року № 71-К), а також комісійну судово-медичну (висновок від 03 грудня 2018 року № 248).

За висновком експерта від 20 серпня 2018 року № 1680, смерть ОСОБА_8 настала від неповної механічної асфіксії внаслідок здавлення органів шиї руками, що спричинило виникнення постгіпоксичної енцефалопатії з подальшим розвитком вираженого набряку та набрякання речовини головного мозку. Потерпілому ОСОБА_8 було заподіяно безліч ударних впливів (не менше 12) по різних частинах тіла; удари завдавалися будь-як (хаотично), з різною ударною силою. Але, всі ці ушкодження не перебувають в причинному зв`язку з настанням смерті, бо вони спричинили легкі та середні тілесні пошкодження. Безпосередньо смерть ОСОБА_8 настала внаслідок пошкодження речовини головного мозку у вигляді постгіпоксичної енцефалопатії, яка виникла від здавлення (удавлення) органів шиї руками. Як зазначено у акті хіміко-токсикологічного дослідження від 12 червня 2018 року № 942, у сечі ОСОБА_8 опіати не знайдені; знайдено димедрол у значній кількості.

Згідно з висновком експерта від 17 вересня 2018 року № 71-К, смерть ОСОБА_8 настала в результаті отруєння невстановленою речовиною (препаратом) із переважною дією на центральну нервову систему (можливо, димедролом, згідно з відомостями акта хіміко-токсикологічного дослідження від 12 червня 2018 року № 942), що призвело до розвитку мозкової коми III ступеня (клінічно), яка ускладнилася абсцедуючою пневмонією з розвитком прогресуючої легенево-серцевої недостатності. Між тілесними ушкодженнями і смертю прямий причинний зв`язок не вбачається. Будь-яких видових ознак механічної асфіксії внаслідок задушення руками або петлею не виявлено. Будь-яких макро- і мікроскопічних ознак гіпоксичної енцефалопатії під час дослідження трупа не виявлено. Характер і локалізація ушкоджень свідчать про те, що ушкодження могли утворитися в результаті не менше 10-11 травматичних впливів.

За даними висновку експерта від 03 грудня 2018 року № 248, смерть ОСОБА_8 настала від ускладнень механічної асфіксії внаслідок стискання органів шиї тупим предметом (руками), на що вказують, по-перше, наявність механічних ушкоджень м`яких тканин та кісткових структур шиї, по-друге, клінічна картина перерваної асфіксії, яка розвинулася, а по-третє, результати судово-гістологічного дослідження, що вказує на поліорганну недостатність. Так, глибокі неврологічні порушення під час надходження постраждалого у стаціонар обумовлені гіпоксичним ураженням головного мозку, до якого приєдналася поліорганна недостатність, яка і є безпосередньою причиною смерті. Таким чином, смерть ОСОБА_8 настала внаслідок спричинення ушкоджень у ділянці шиї; між цими ушкодженнями та настанням смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Перш за все, колегія суддів звертає увагу, що вказаний висновок експерта від 03 грудня 2018 року № 248 сторона обвинувачення взяла за основу, звертаючись до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру, та яку суд першої інстанції поклав на обґрунтування прийнятого рішення про причину смерті потерпілого, з яким погодився й апеляційний суд, визнавши висновок належним та допустимим доказом на тій підставі, що експертизу проводила комісія у складі декількох експертів, а не один спеціаліст, до того ж висновок ґрунтується на медичній документації та є більш повним й обґрунтованим.

В апеляційних скаргах сторона захисту звертала увагу, зокрема, на те, що мотиви суду в цій частині не відповідають обставинам справи, оскільки висновок експерта від 17 вересня 2018 року № 71-К складений не одним спеціалістом, а комісією експертів у складі ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . Крім того, наголошувала, щона дослідження експертної комісії надавалася та досліджувалася картка стаціонарного хворого ОСОБА_8, тобто медична документація.

Однак апеляційний суд узагалі не перевірив цей довід та не зазначив у своїй ухвалі мотивованих підстав, на яких вважав його необґрунтованим, не сформулював своїх висновків, а лише продублював вирок у цій частині.

Як визначено п. 1 ч. 2 ст. 332 КПК суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності.

За клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або за власною ініціативою суд має право викликати експерта для допиту для роз`яснення висновку (ч. 1 ст. 356 КПК).

З огляду на вказані приписи КПК (4651-17) суд касаційної інстанції також не залишає поза увагою довід захисника ОСОБА_10 в його апеляційній скарзі про позбавлення судом першої інстанції сторони захисту можливості допитати експертів, які провели комісійну судово-медичну експертизу, за результатами якої склали висновок експерта від 03 грудня 2018 року № 248, чим, як вважає захисник, суд позбавив можливості отримати належне обґрунтування для заявлення клопотання про призначення додаткової комісійної судово-медичної експертизи.

Разом з тим, за змістом ухвали апеляційного суду, жодних мотивів на спростування цього доводу у ній не зазначено.

Крім того, як убачається з матеріалів кримінального провадження та було вище зазначено, захисник ОСОБА_10 подав клопотання про призначення додаткової комісійної судово-медичної експертизи від 15 червня 2020 року (т. 4, а. п. 131-134). Суд апеляційної інстанції розглянув це клопотання у судовому засіданні 19 жовтня 2023 року та відмовив у його задоволенні, зазначивши про те, що у справі є декілька експертиз і їм буде надано оцінку в нарадчій кімнаті.

У контексті викладеного Суд також акцентує на клопотанні захисника про долучення доказів від 18 серпня 2020 року (т. 4, а. п. 156-180), у якому адвокат ОСОБА_10 просив долучити висновок експерта від 26 червня 2020 року № 59-К з додатками на підтверження доводів у його апеляційній скарзі.

З огляду на вказане, колегія суддів зазначає, що хоча висновок експерта не має наперед установленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, однак підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності. Та відповідно до приписів ч. 10 ст. 101 КПК незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Однак під час прослуховування технічних носіїв інформації, на яких зафіксовано судові засідання суду апеляційної інстанції, було встановлено, що апеляційний суд не вирішив указаного клопотання та не надав жодної оцінки висновку експерта, який подала сторона захисту, що, на думку Суду, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. А мотиви суду апеляційної інстанції щодо незгоди з висновками експертів від 20 серпня та від 17 вересня 2018 року № 1680 та № 71-К, відповідно є недостатніми для переконливості як підстави, з якої апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Крім того, захисник ОСОБА_10 подав клопотання про повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, від 15 червня 2020 року, в якому просив повторно дослідити резолютивну частину ухвали слідчого судді від 27 вересня 2018 року, супровідний лист від 18 жовтня 2018 року № 153кп/24-2018 та висновок експерта від 03 грудня 2018 року № 248 (т. 4, а. п. 135-137).

Відповідно до аудіозапису судового засідання від 19 жовтня 2023 року апеляційний суд, вислухавши думку учасників процесу, порадившись на місці, відмовив у його задоволенні, проте належним чином не вмотивував свого рішення.

До того ж, оскільки захисник в апеляційній скарзі, аналізуючи ухвалу слідчого судді від 27 вересня 2018 року, супровідний лист від 18 жовтня 2018 року № 153кп/24-2018 і висновок експерта від 03 грудня 2018 року № 248, указував про те, що органокомплекс шиї трупа потерпілого, у тому числі під`язикова кістка, для дослідження експертам, які склали висновок від 03 грудня 2018 року № 248, не надавався, у зв`язку з чим, суд першої інстанції, на думку захисника, повинен був визнати недопустимим доказом акт судово-медичного дослідження під`язикової кістки трупа ОСОБА_8 № 524 та, як наслідок, висновок експерта від 03 грудня 2018 року № 248, суд апеляційної інстанції, на переконання Суду, з метою належного забезпечення в кримінальному провадженні реалізації права сторони захисту на апеляційне оскарження судового рішення, відповідно до положень ч. 6 ст. 22 КПК мав створити необхідні для цього умови, у тому числі шляхом повторного дослідження обставин, які оспорював захисник та про необхідність оцінки яких він порушував питання перед апеляційним судом.

Суд касаційної інстанції також акцентує на тому, що цей довід сторони захисту, а саме стосовно проведення експертизи, за результатами якої складено висновок експерта від 03 грудня 2018 року № 248, на підставі доказів, що не були надані експерту для дослідження, апеляційний суд взагалі не перевірив.

Наведені обставини свідчать про те, що апеляційний суд не вмотивував свого рішення, дійшов передчасного висновку про обґрунтованість ухвали районного суду, не навів переконливих мотивів відхилення доводів апеляційних скарг, а тому постановлене за результатом апеляційної процедури судове рішення є таким, що не відповідає приписам статей 370, 419 КПК, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Доводи захисника про відсутність у діях ОСОБА_7 ознак суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, підлягають перевірці та з`ясуванню під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

У зв`язку з цим колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 потрібно задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 - скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду належить урахувати вказане в постанові суду касаційної інстанції, безпосередньо, за наявності для цього передбачених у законі підстав, дослідити необхідні докази, проаналізувати й оцінити їх у сукупності і, дотримуючись приписів кримінального та кримінального процесуального законів, постановити законне, обґрунтоване і справедливе рішення, навівши докладні, послідовні мотиви його ухвалення.

Відповідно до ч. 3 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду в суді першої чи апеляційної інстанції.

Згідно з вимогами ст. 508 КПК до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи: передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім`ї з обов`язковим лікарським наглядом; поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.

Враховуючи, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні в стані неосудності суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки особливо тяжкого кримінального правопорушення, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК, а також з метою попередження прояву небезпечної поведінки ОСОБА_7, суд касаційної інстанції вважає за необхідне обрати щодо нього запобіжний захід у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги на строк 60 днів.