Вироком судової колеги в кримінальних справах Закарпатського обласного суду від 31 січня 2001 р. Л. засуджено за ст. 94 КК (2001-05) на 12 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 140 КК - на три роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч. 1 ст. 193 КК (2002-05) - на шість місяців позбавлення волі, за сукупністю цих злочинів згідно зі ст. 42 КК - на 12 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму з конфіскацією всього майна.

Л. засуджено за те, що 9 листопада 1999 р. він приблизно о 9-й годині умисно вбив Ф., таємно викрав належні потерпілому 300 доларів США і сорочку, а також 16 залікових книжок студентів.

Як встановив суд, злочини вчинено за таких обставин.

У жовтні 1998 р. Л., будучи студентом Ужгородського університету, позичив у Ф. 20 доларів США під заставу залікових книжок (своєї та С.), а також ювелірного виробу, належного Т.

На початку січня 1999 р. Л. повернув борг, а Ф. віддав йому залікову книжку С. та ювелірний виріб, однак його залікову книжку віддати відмовився, вимагаючи сплатити проценти в сумі 16 доларів за користування позикою.

Оскільки Л. таких грошей не мав, він вирішив забрати залікову книжку шляхом обману.

Вклавши у свій паспорт бутафорну банкноту номіналом у 100 доларів США та взявши із собою кухонний ніж для самозахисту від Ф., якщо той викриє обман, Л. у зазначений час зайшов до кімнати потерпілого і віддав йому банкноту Ф., сприйнявши банкноту за справжню, дістав із сейфа залікову книжку і повернув її Л. Коли останній став виходити з кімнати, Ф. зрозумів, що його обмануто став затримувати Л. і вдарив того кулаком в обличчя. Між ними виникла бійка, під час якої Л. завдав потерпілому 16 ударів ножем, внаслідок чого той помер на місці.

Після цього Л. таємно викрав із сейфа 300 доларів США, а також, щоб відвернути від себе підозру у вчиненні вбивства, забрав 16 залікових книжок інших студентів, які загорнув у сорочку потерпілого і того ж дня спалив.

Розглянувши касаційні скарги засудженого та його захисника в яких порушено питання про скасування вироку в частині засудження Л. за ст. 193 КК (2002-05) і перекваліфікацію його дій зі ст. 94 на ст. 97 КК (2001-05) , та перевіривши матеріали справи, колегія суддів задовольнила їх частково з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини Л. в умисному вбивстві Ф. та таємному викраденні майна відповідають фактичним обставинам справи, обгрунтовані сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, наведених у вироку.

Доводи в касаційних скаргах про те, що Л. вбив потерпілого при перевищенні меж необхідної оборони, є необгрунтованими.

Л. підтвердив, що позичив у Ф. 20 доларів США під заставу залікових книжок та ювелірного виробу. Коли Ф. не повернув його залікову книжку, він, взявши із собою кухонний ніж та бутафорну банкноту номіналом у 100 доларів США, зайшов до кімнати потерпілого, де в обмін на залікову книжку віддав йому цю банкноту. Той виявив обман і почав його бити, а він, Л., у відповідь завдав удари ножем, від чого потерпілий помер на місці. Після цього із сейфа, який був у кімнаті, забрав 300 доларів США, залікові книжки інших студентів, які загорнув у сорочку потерпілого замкнув двері на ключ і пішов. У подальшому ключ від кімнати і ніж викинув у річку, залікові книжки спалив, а 300 доларів витратив на свої потреби.

За висновком судово-медичної експертизи, Ф. було завдано 16 колото-різаних ран, у тому числі з ушкодженням серця, лівої легені й печінки, від яких сталася його смерть. Поранення могли виникнути від ударів ножем. У момент заподіяння першого удару нападаючий і потерпілий були у вертикальному або близькому до такого положенні а потім воно змінилося потерпілого - на горизонтальне або близьке до нього тобто він лежав, а нападаючого - напіввертикальне, він сидів на потерпілому.

Відповідно до висновків цитологічної експертизи у піднігтьовому вмісті пальців рук Ф. виявлено кров та епітеліальні клітини, походження яких від засудженого не виключається, а в такому ж вмісті пальців рук Л. виявлено епітеліальні клітини, які можуть походити від Ф.

За висновком судово-психіатричної експертизи, Л. щодо вчиненого є осудним, у стані фізіологічного афекту не перебував

Дії Л. за ст. 94, ч. 3 ст. 140 КК (2001-05) кваліфіковано правильно.

Доводи касаційної скарги щодо перекваліфікації дій засудженого зі ст. 94 на ст. 97 КК (2001-05) не грунтуються на матеріалах справи. Так, із показань Л. вбачається, що він усвідомлював, що обраний ним спосіб повернення залікової книжки може призвести до конфлікту з потерпілим, і свідомо пішов на це, озброївшись ножем. У відповідь на дії потерпілого, викликані розкриттям обману ударив його ножем у живіт і продовжував завдавати удари, сидячи на потерпілому, коли той вже не являв загрози для його життя і здоров'я.

Отже, умисне вбивство Л. вчинив внаслідок спровокованого ним же конфлікту з потерпілим. Він усвідомлював свої дії, керував ними і заздалегідь підготувався, озброївшись ножем, тобто передбачав настання зазначених наслідків. За таких обставин підстав для визнання того, що Л. діяв у стані необхідної оборони, немає.

Разом з тим висновок суду про наявність у діях Л. складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 193 КК (2002-05) , є помилковим. Відповідно до диспозиції цього закону відповідальність настає за викрадення, а також умисне знищення офіційних чи приватних документів, що знаходяться у державних або громадських підприємствах, в установах та організаціях. У справі встановлено що залікові книжки студентів, які, як визнав суд, не є важливими особистими документами, засуджений викрав із сейфа приватної особи - потерпілого Ф. Отже, в діях Л. у в цій частині немає складу злочину, передбаченого зазначеною статтею КК, а тому вирок у цій частині підлягає скасуванню, а справа - закриттю на підставі п. 2 ст. 6 КК (2001-05) .

Покарання Л. за ст. 94, ч. 2 ст. 140 КК (2001-05) призначено відповідно до вимог ст. 39 КК, і підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.

З урахуванням наведеного колегія суддів касаційну скаргу Л. і захисника задовольнила частково, вирок судової колегії в кримінальних справах Закарпатського обласного суду від 31 січня 2001 р. в частині засудження Л. за ч. 1 ст. 193 КК (2002-05) скасувала і справу в цій частині закрила на підставі п. 2 ст. 6 КПК (1001-05) за відсутністю в діях складу злочину. В решті вирок залишено без зміни.