729/390/21 Про порушення Правил дорожнього руху, неуважне керування автомобілем та скоєння зіткнення із зустрічним автомобілем, внаслідок чого водій цього автомобіля отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди - 23.05.2024 Прийняття

1. Бобровицький районний суд Чернігівської області вироком від 03 жовтня 2022 року ОСОБА_7 засудив за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, на підставі ст. 72 КК суд ухвалив додаткове покарання виконувати самостійно. Запобіжний захід ОСОБА_7 суд не обирав та ухвалив рахувати початок строку відбування покарання з дня його фактичного затримання.

2. Суд постановив стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 12 600 грн на відшкодування матеріальної шкоди і 200 000 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

3. Також суд вирішив питання щодо судових витрат і речових доказів.

4. За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.

5. Так, ОСОБА_7 12 березня 2020 року близько 19:00, керуючи технічно справним автомобілем "Renault Master" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), рухаючись по вул. Шевченка в с. Нова Басань Ніжинського (Бобровицького) району Чернігівської області зі сторони м. Києва в напрямку м. Прилук Чернігівської області, виявивши зустрічний автомобіль "Mersedes-Benz Vito 112 CDI" (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_10, який під час руху по заокругленню дороги вправо відносно свого напрямку руху виїхав на смугу руху його автомобіля, усупереч вимогам пп. "б" п. 2.3, п. 10.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР (1306-2001-п) ) неправильно оцінив дорожню обстановку та, не переконавшись у безпечності свого маневру, змінив напрямок руху автомобіля і виїхав на смугу зустрічного руху, на яку одночасно скерував свій автомобіль водій "Mersedes-Benz Vito 112 CDI", у результаті чого ОСОБА_7 допустив зіткнення з указаним автомобілем. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) водій автомобіля "Mersedes-Benz Vito 112 CDI" ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди.

6. Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 20 червня 2023 року скасував вирок щодо ОСОБА_7, а кримінальне провадження стосовно нього закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) за відсутністю в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_7 матеріальної та моральної шкоди апеляційний суд залишив без розгляду, а автомобілі "Mersedes-Benz Vito 112 CDI" (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) і "Renault Master" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) повернув власникам, відповідно, ОСОБА_11 і ОСОБА_7 .

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 у касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 20 червня 2023 року щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. Стверджує, що апеляційний суд, задовольняючи апеляційну скаргу захисника, усупереч вимогам ч. 10 ст. 101, ст. 370, ч. 1 ст. 419 КПК не навів обґрунтованих мотивів, чому він не взяв до уваги висновку експерта від 25 лютого 2021 року № СЕ-19/125-21/1767-ІТ, у якому йдеться про те, що виключно дії водія "Renault Master" стали необхідною умовою і причиною виникнення ДТП та її наслідків, а це, відповідно, виключає підстави вважати дії іншого водія такими, що перебували в причинному зв`язку з виникненням ДТП. Водночас, зауважує прокурор, суд апеляційної інстанції, посилаючись на вказаний висновок експертизи, який відхилив як доказ, указав, що потерпілий повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 11.3, 12.2, 12.4 ПДР (1306-2001-п) , чим допустив суперечності у своєму рішенні. Прокурор зазначає, що апеляційний суд, проігнорувавши одні докази, зокрема вищезазначену експертизу і роз`яснення експерта ОСОБА_12 про те, що на момент ДТП аварійної ситуації не було, та давши решті доказів інакшу оцінку, ніж суд першої інстанції, зробив власний висновок про те, що причиною зіткнення транспортних засобів і наслідків цього були саме неправильні дії водія автомобіля "Mersedes-Benz Vito 112 CDI" ОСОБА_10, який створив аварійну ситуацію автомобілю під керуванням ОСОБА_7, що рухався по своїй смузі для руху і розраховував на дотримання ПДР (1306-2001-п) іншими учасниками дорожнього руху.

8. Прокурор наголошує, що установлення наявності аварійної обстановки є експертно-технічним аспектом цієї категорії злочинів, що належить до компетенції профільних спеціалістів, а відсутність відповідного висновку експерта з указаного питання не давала апеляційному суду жодних підстав для самостійного визначення моменту виникнення небезпеки для водія ОСОБА_7 . Прокурор акцентує на тому, що рішення цього суду про те, що небезпека для обвинуваченого виникла з моменту виїзду автомобіля "Mersedes-Benz Vito 112 CDI" під керуванням ОСОБА_10 на зустрічну смугу руху проїзної частини дороги, не підтверджено жодним доказом, а крім того, суперечить методикам проведення відповідних експертиз, де зазначено, що небезпека для руху виникає з моменту, коли відстань між транспортними засобами не дозволяє іншому транспортному засобу повернутися на свою смугу до місця передбаченого роз`їзду. На переконання прокурора, небезпека для руху водія ОСОБА_7 за ПДР (1306-2001-п) настала б з моменту, коли відстань між транспортними засобами була б такою, на якій водій "Mersedes-Benz, Vito 112 CDI" не мав технічної можливості повернутися в межі своєї смуги руху до місця передбаченого їх зіткнення, чого експерти не встановили в досліджуваній ситуації, а до того ж зазначені обставини не були підтверджені сукупністю зібраних у справі доказів.

9. Прокурор резюмує, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 94, ч. 10 ст. 101, ст. 370, ч. 1 ст. 419 КПК в ухвалі належним чином не мотивував підстав залишення поза увагою окремих доказів сторони обвинувачення, не дав оцінки повторно дослідженим доказам з точки зору їхньої достатності для прийняття законного та обґрунтованого рішення, а також допустив у своєму рішенні суперечливі судження, що є приводом для його скасування.

10. У запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_6 указує, що рішення суду апеляційної інстанцій є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги - безпідставними.

Позиції інших учасників судового провадження

11. Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_8, просила задовольнити її, скасувавши ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 й призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

12. Виправданий ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, просили ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.

13. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

14. Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

15. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Частиною 2 передбачено, що при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

16. Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

17. Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК установлено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, яке тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування закону, який підлягає застосуванню.

18. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

19. За правилами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених в апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення. У разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

20. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК під час перегляду оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було в передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 цього Кодексу і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Тобто в цьому рішенні необхідно проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.

21. У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а також через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

22. Колегія суддів уважає доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону обґрунтованими.

23.Відповідно до обвинувального акта орган досудового слідства обвинувачував ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, тобто в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.

24. Як видно з вироку, суд першої інстанції на обґрунтування винуватості ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушенняпослався:

- на показання потерпілого ОСОБА_9 про те, що його батько ОСОБА_10 з 18 років працював водієм, до адміністративної відповідальності не притягувався, манера його водіння був спокійною і розміреною. 12 березня 2020 рокублизько 19:00 за участю автомобіля "Mersedes-Benz Vito112 CDI" під керуванням його батька сталася ДТП в с. Нова Басань, у результаті якої батько помер на місці;

- показання свідка ОСОБА_13 про те, як він, будучи слідчим, розслідував цю кримінальну справу, зокрема склав протокол огляду місця події, схему ДТП з ілюстративними таблицями до неї, зафіксував розташування транспортних засобів і всіх слідів, які були на місці пригоди, для встановлення місця зіткнення призначив трасологічну експертизу і надав матеріали експерту, провів слідчі експерименти зі свідками ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які були очевидцями ДТП і прямо вказували на місце зіткнення, про що склав відповідні протоколи і схеми до них. За результатами обох слідчих експериментів призначив інженерно-транспортну експертизу (за спеціальністю "Дослідження обставин і механізму ДТП") й одержав від експерта відповіді на всі поставлені в постанові запитання, зокрема про те, що водій ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем "Mersedes-benz Vito112 CDI" з моменту виникнення небезпеки для руху;

- показання експерта ОСОБА_12, які зводилися до того, що за результатами проведення експертизи № СЕ-19/125-21/1767-ІТ він установив, що зіткнення транспортних засобів не відбулося б за умови незміни водієм ОСОБА_7 попереднього напрямку руху та швидкості керованого ним автомобіля. Водій ОСОБА_7, з технічної точки зору, не перебував в аварійній обстановці;

- показання очевидця ДТП - свідка ОСОБА_15, який суду підтвердив свої показання, дані в ході слідчого експерименту, про те, щоавтомобіль "Mersedes-Benz Vito112 CDI", рухаючись по дорозі з двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку, та виїжджаючи з-за повороту на заокругленні дороги, виїхав на зустрічну смугу руху, де їхав автомобіль "RenaultMaster", а тоді повернув на свою смугу руху. Водій автомобіля "Renault Master", побачивши, що автомобіль "Mersedes-Benz Vito112 CDI" їде навпроти, повернув на зустрічну смугу руху в сторону автомобіля "Mersedes-Benz,Vito 112 CDI". Із чим була пов`язана зміна напрямку руху автомобіля "RenaultMaster", свідок не міг пояснити, оскільки будь-яких перешкод на проїжджій частині не було. Зіткнення відбулося приблизно зліва на смузі руху автомобіля "Mersedes-Benz Vito112 CDI", майже під брівкою;

- показання свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 і ОСОБА_19, які були понятими в ході слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_15 і ОСОБА_14 і суду підтвердили, що зазначені процесуальні дії було проведено з дотриманням вимог КПК (4651-17) , належним чином зафіксовано та завірено їх підписами. За словами понятих, свідки ОСОБА_15 і ОСОБА_14 в с. Нова Басань на проїжджій частині дороги, де сталася ДТП, вказували напрямок руху автомобілів, зміну руху автомобіля "Renault", показували місце зіткнення транспортних засобів, демонстрували все за допомогою схожих автомобілів "Renault" і "Mersedes", було проведено заміри, складено схеми та протоколи, які відповідали дійсності, що вони засвідчили;

- дані протоколів огляду місця ДТП від 13 березня та 06 червня 2020 року з ілюстрованими таблицями до них;

- дані висновків експертів за наслідками проведення судової інженерно-транспортної експертизи від 15 квітня 2020 року № 149, № 150 і № 151 та від 14 квітня 2020 року № 148 про те, що автомобілі "RenaultMaster" і "Mersedes-Benz Vito112 CDI" не мали технічних несправностей у гальмівній та рульовій системах, які б перебували в причинному зв`язку з ДТП, а мали пошкодження, характерні для взаємного контакту внаслідок зіткнення;

- дані висновку експерта від 25 лютого 2021 року № СЕ-19/125-21/1767-ІТ за результатами судової інженерно-транспортної експертизи (за спеціальністю 10.1 "Дослідження обставин і механізму ДТП"), згідно з якими в умовах місця події за показаннями свідків ОСОБА_15 від 03 вересня 2020 року та ОСОБА_14 від 30 жовтня 2020 року з технічної точки зору: водій автомобіля "Renault Master" мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем "Mersedes-Benz Vito112 CDI" шляхом незміни попереднього напрямку руху та швидкості руху керованого автомобіля, тобто виключно шляхом виконання вимог п. 10.1 ПДР (1306-2001-п) , у тому числі з моменту виникнення небезпеки, вказаної в постанові; водій автомобіля "Renault Master" повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.4, 12.2, 10.1 ПДР (1306-2001-п) ; водій автомобіля "Mersedes-Benz Vito112 CDI" повинен був діяти у відповідності з вимогами пунктів 12.4, 12.2, 11.3 ПДР (1306-2001-п) ; в умовах місця події за показаннями свідків ОСОБА_15 від 03 вересня 2020 року та ОСОБА_14 від 30 жовтня 2020 року з технічної точки зору як необхідною умовою, так і причиною виникнення події даної ДТП є виключно дії водія автомобіля "RenaultMaster" щодо маневрування ліворуч, у яких вбачається невідповідність технічним вимогам п. 10.1 ПДР (1306-2001-п) ;

- дані висновку експерта від 13 березня 2020 року № 57 про кількість, локалізацію та ступінь тяжкості виявлених на тілі ОСОБА_10 тілесних ушкоджень і причини його смерті.

25. Оцінивши зазначені, а також інші письмові докази в їхній сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що у наявній дорожній обстановці водій ОСОБА_7 порушив вимоги пп. "б" п. 2.3 (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі) та п. 10.1 (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створюватиме перешкод або небезпеки іншим учасникам руху) ПДР (1306-2001-п) , що стало умовою та причиною настання ДТП і знаходиться у прямому причинному зв`язку з її наслідками. А отже, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, доведено поза розумним сумнівом.

26. Здійснюючи перегляд кримінального провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6, у якій йшлося про однобічність, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, покладення ним в основу рішення недопустимих і неналежних доказів, містилося прохання про скасування вироку та виправдання ОСОБА_7 за відсутністю в його діях кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і закриття кримінального провадження саме на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, суд апеляційної інстанції проаналізував установлені судом першої інстанції фактичні обставини і зазначив, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

27. Як убачається з матеріалів провадження, апеляційний суд, постановляючи ухвалу стосовно ОСОБА_7 і приймаючи рішення про відсутність у його діянні складу кримінального правопорушення, послався на ті ж докази, на які послався районний суд для обґрунтування винуватості ОСОБА_7, за винятком експертного висновку від 25 лютого 2021 року № СЕ-19/125-21/1767-ІТ, який не взяв до уваги в частині недотримання ПДР (1306-2001-п) водієм ОСОБА_7, водночас урахував дані висновку в частині порушення ПДР (1306-2001-п) водієм ОСОБА_10, а також проігнорував роз`яснення експерта ОСОБА_12 про те, що на момент ДТП аварійної ситуації не було, і, давши цим доказам інакшу (протилежну) оцінку, ніж суд першої інстанції, зробив власний висновок, за яким причиною зіткнення транспортних засобів і наслідків цього були саме неправомірні дії водія автомобіля "Mersedes-Benz Vito112 CDI" ОСОБА_10, який створив аварійну ситуацію автомобілю під керуванням ОСОБА_7, що рухався по своїй смузі для руху і, розраховуючи на дотримання ПДР (1306-2001-п) іншими учасниками дорожнього руху, не передбачав, не зобов`язаний був і не мав можливості передбачити, що автомобіль під керуванням ОСОБА_10 раптово здійснить виїзд на зустрічну (його) смугу для руху.

28. При цьому апеляційний суд не зазначив у своєму рішенні, чому не бере до уваги висновку експерта від 25 лютого 2021 року № СЕ-19/125-21/1767-ІТ, за даними якого водій автомобіля "Renault Master" мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем "Mersedes-Benz Vito112 CDI" шляхом незміни попереднього напрямку руху та швидкості руху керованого автомобіля, тобто виключно виконанням вимог п. 10.1 ПДР (1306-2001-п) , у тому числі з моменту виникнення небезпеки, вказаної в постанові; водій автомобіля "Renault" повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.4,12.2,10.1 ПДР (1306-2001-п) ; з технічної точки зору, як необхідною умовою, так і причиною виникнення події ДТП є виключно дії водія автомобіля "Renault" щодо маневрування ліворуч, у яких вбачається невідповідність технічним вимогам п. 10.1 ПДР (1306-2001-п) .

29. Не дав належної оцінки суд апеляційної інстанції й показанням експерта ОСОБА_12, який проводив експертизу № СЕ-19/125-21/1767-ІТ і в суді першої інстанції дав показання про те, що зіткнення транспортних засобів не відбулося б за умови незміни водієм ОСОБА_7 попереднього напрямку руху та швидкості керованого ним автомобіля. Водій ОСОБА_7, за висновком експерта, з технічної точки зору, не перебував в аварійній обстановці. З цього приводу в мотивувальній частині вказаної експертизи експерт наводив відповідні аргументи. Зокрема, про те, що небезпека для руху водія ОСОБА_7 настає з моменту наближення автомобіля "Mersedes-Benz, Vito 112 CDI" до автомобіля "Renault Master" на відстань, на якій автомобіль "Mersedes-Benz, Vito 112 CDI" не має технічної можливості повернутися в межі своєї смуги руху до місця передбачуваного їх роз`їзду. За розрахунками, які проводились з урахуванням показань свідка ОСОБА_15, експерт дійшов переконання, що за умов виконання водієм ОСОБА_7 вимог п. 10.1 ПДР (1306-2001-п) при досягненні автомобілями "Renault Master" та "Mersedes-Benz Vito112 CDI" умовної лінії початку їх роз`їзду величина бокового інтервалу між зовнішніми габаритами складає 2,38 м, що перевищує розрахункову мінімальну нормативну величину - 1,65 м, яка забезпечувала б безпечний зустрічний роз`їзд указаних автомобілів (де 50 - величина швидкості руху автомобіля "Renault Master", а 80 - величина швидкості руху автомобіля "Mersedes-Benz Vito112 CDI"). Ураховуючи показання свідка ОСОБА_14, експерт зазначив, що за умов виконання водієм ОСОБА_7 вимог п. 10.1 ПДР (1306-2001-п) при досягненні автомобілями "RenaultMaster" та "Mersedes-Benz Vito112 CDI" умовної лінії початку їх роз`їзду величина фактичного бокового інтервалу між зовнішніми габаритами складає 2,65 м, що перевищує розрахункову мінімальну нормативну величину - 1,8 м, яка забезпечувала б безпечний їх роз`їзд (де 50 - величина швидкості руху автомобіля "RenaultMaster", а 110 - максимальна величина швидкості руху автомобіля "Mersedes-Benz Vito112 CDI".

30. Відповідно до вимог п. 10 ст. 101 КПК висновок експерта не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

31. Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК суд повинен оцінювати докази на основі всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

32. Утім усупереч зазначеним вимогам кримінального процесуального закону вказані висновок експертизи від 25 лютого 2021 року № СЕ-19/125-21/1767-ІТ і показання експерта ОСОБА_12 в частині, що стосується порушення ПДР (1306-2001-п) водієм ОСОБА_7 не отримали належної оцінки цим судом у сукупності з іншими доказами у справі.

33. Отже, ухвалу апеляційного суду постановлено з порушенням статей 94, 101, 370, 419 КПК.

34. За таких обставинколегія суддів уважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала Чернігівського апеляційного суду від 20 червня 2023 року щодо ОСОБА_7 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду належить дати належну оцінку всім зібраним у справі доказам у їх сукупності та постановити рішення, яке б відповідало вимогам закону.