760/14696/15-к Про визнання особи невинуватим та виправдання за недоведеністю скоєння ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України - 22.05.2024 Прийняття

1. Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2019 року, залишеним без зміни ухвалою Київського апеляційного суду від 07 червня 2021 року, ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК та виправдано за недоведеністю у його діянні складу кримінального правопорушення.

2. Касаційний кримінальний суд Верховного Суду постановою від 16 лютого 2023 року скасував ухвалу апеляційного суду від 07 червня 2021 року щодо ОСОБА_8 і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

3. За наслідками нового розгляду Київський апеляційний суд ухвалою від 12 грудня 2023 року вирок суду першої інстанції в частині виправдання ОСОБА_8 за обвинуваченням у службовому підробленні рапортів вх. 79 від 01 січня 2014 року, вх. 51 від 01 січня 2014 року, від 30 грудня 2013 року та вх. 53 від 01 січня 2014 року скасував та ухвалив новий вирок, яким визнав його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, та призначив йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на 3 роки. На підставі ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_8 від відбування призначеного основного та додаткового покарання, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК.

4. В решті вирок місцевого суду залишив без змін.

5. За обставин, детально викладених у вироку апеляційного суду, 29 грудня 2013 року ОСОБА_8, перебуваючи на посаді командира взводу дорожньо-патрульної служби ДАІ при УДАІ ГУ МВС України в Київській області, під час несення служби по охороні громадського порядку та забезпеченню безпеки дорожнього руху, будучи представником влади, на автодорозі Київ-Овруч у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, не встановивши факту порушень правил дорожнього руху водіями і відповідно не вживаючи передбачених законодавством заходів щодо зупинення транспортних засобів, 30 грудня 2013 року в службовому кабінеті, будучи службовою особою, умисно склав завідомо неправдиві документи - рапорти про те, що нібито 29 грудня 2013 року під час несення ним служби на 21 км автодороги Київ-Овруч у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області рухалась колона автомобілів із символікою "ІНФОРМАЦІЯ_2". З метою припинення порушення пункту 2.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР (1306-2001-п) ) він за допомогою жезлу та свистка поставив водіям транспортних засобів вимогу про їх зупинку, однак вони не зупинилися та продовжили рух у складі колони.

6. Зокрема, ОСОБА_8 склав рапорти про те, що 29 грудня 2013 року на вказаній ділянці автодороги водії автомобілів: "Сітроен Берлінго" д.н.з. НОМЕР_1, "Фольксваген" д.н.з. НОМЕР_2, "Форд Конект" д.н.з. НОМЕР_3 та "Рено" д.н.з. НОМЕР_4 не виконали його вимогу про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушили п. 2.4 ПДР (1306-2001-п) .

7. Надалі, вказані рапорти ОСОБА_8 передав до відділу з адміністративної практики УДАІ ГУ МВС України в Київській області для подальшого відповідного реагування, усвідомлюючи при цьому правові наслідки - початок провадження в справі про адміністративне правопорушення та подальше притягнення осіб до відповідальності, передбаченої ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП (80731-10) ), а також створення перешкод, недопущення організації або проведення мирних заходів в зв`язку з неможливістю використання транспортних засобів з причини позбавлення права керування ними.

8. Надалі інспекторами ДП ССЗ ДПС ОП МВС України було складено адміністративні протоколи відносно власників транспортних засобів - ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, в яких відповідно до ст. 25 КУпАП зазначено як основний доказ вчиненого правопорушення завідомо неправдиві офіційні документи - складені ОСОБА_8 рапорти, а протоколи скеровано до суду для розгляду.

9. За результатами розгляду цих протоколів у судах першої та апеляційної інстанції провадження у справах про адміністративні правопорушення було закрито через відсутність події чи складу правопорушення в діях вказаних осіб.

10. Таким чином, суд апеляційної інстанції визнав ОСОБА_8 винним у вчиненні дій, спрямованих на службове підроблення, тобто складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

11. У касаційній скарзі із доповненнями захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду. Суть доводів захисника зводиться до незгоди з постановленим апеляційним судом рішенням. Зокрема, захисник вказує, що складені ОСОБА_8 рапорти, не є офіційними документами, не можуть бути доказами у справі про адміністративне правопорушення, не спричинили юридичних наслідків для осіб. Стверджує про відсутність умислу у ОСОБА_8 на вчинення інкримінованого кримінального правопорушення. Крім того, зазначає, що ОСОБА_8 не є уповноваженою особою на складання постанов про адміністративне правопорушення. Вказує, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги аргументи сторони захисту, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ). Вважає, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК.

12. У судовому засіданні захисник уточнив свої вимоги та просив вирок апеляційного суду скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.

13. На адресу Суду від прокурора надійшли заперечення на касаційну скаргу, які він підтримав в судовому засіданні.

Позиції учасників судового провадження

14. В судовому засіданні захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурори та представник потерпілого заперечили щодо задоволення касаційної скарги захисника та просили судове рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

15. Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

16. Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

17. Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

18. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

19. Підставами для скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку є: необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідність застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання (ч. 1 ст. 420 КПК).

20. Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

21. При перегляді вироку суду першої інстанції апеляційним судом дотримано вказаних вимог закону.

22. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виправдовуючи ОСОБА_8 за пред`явленим обвинуваченням у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, виходив із того, що рапорти вх. 79 від 01 січня 2014 року, вх. 51 від 01 січня 2014 року, від 30 грудня 2013 року та вх. 53 від 01 січня 2014 року, не є офіційними документами, оскільки вони не відповідають таким ознакам, а саме не є документами, складеними за визначеною законом формою, і відтак не можуть бути предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК. Будь-яких інших доказів (документів, офіційних документів, тощо), щоб підтверджували вину ОСОБА_8 суду надано не було.

23. Постановою Верховного Суду від 16 лютого 2023 року ухвалу апеляційного суду від 07 червня 2021 року щодо ОСОБА_8 за касаційними скаргами прокурора та представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9 скасовано через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, і призначено новий розгляд у цьому суді. За змістом цього судового рішення, висновок суду апеляційної інстанції про те, що складені ОСОБА_8 рапорти не є офіційними документами зроблений без належного врахування обставин справи, положень ч. 1 ст. 366 КК та змісту примітки до ст. 358 цього Кодексу.

24. При цьому, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не спростував наведених в апеляційній скарзі прокурора та представника потерпілого доводів про те, що місцевий суд не дав належної оцінки наявності ознак офіційного документа в складених ОСОБА_8 рапортах, оскільки вони були складені службовою особою відповідно до Інструкції з оформлення документів у системі МВС України, затвердженої Наказом МВС України від 27 липня 2012 року № 650 і мали відповідні реквізити - у них було зазначено особу на ім`я якої вони були подані, а також дату їх складання та підпис ОСОБА_8 .

25. Окрім того, поза увагою апеляційного суду залишилося те, що зазначена в рапортах інформація потягла за собою правові наслідки, а саме процедуру притягнення осіб до адміністративної відповідальності. Також, судом не враховано, що рапорти було складено ОСОБА_8 як службовою особою органу внутрішніх справ у зв`язку з виконанням своїх службових обов`язків, в яких він зазначив про виявлені ним факти порушень водіями транспортних засобів вимог ПДР (1306-2001-п) , тобто події та явища, які він начебто особисто бачив і сприймав під час несення служби. Ці рапорти було складено за встановленою формою, вони містять у собі необхідні реквізити та інформацію, яка посвідчує певні події та факти, що здатні спричинити наслідки правового характеру, та підписані службовою особою.

26. Відповідно до ч. 2 ст. 439 КПК вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

27. У ході нового апеляційного розгляду, суд, керуючись статтями 404, 405 КПК, переглядаючи вирок місцевого суду, за клопотанням сторони обвинувачення повторно дослідів всі обставини, встановлені під час досудового провадження, а також письмові докази, в тому числі й ті, які місцевий суд визнав недопустимими та неналежними, та частково задовольнив апеляційні скарги прокурора і представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9 .

28. Так, у частині виправдання ОСОБА_8 за епізодами службового підроблення рапортів про не виконання вимоги про зупинку та порушення п. 2.4 ПДР (1306-2001-п) водіями автомобілів "Фольксваген-Каді" д.н.з. НОМЕР_5, "Шевролет-Такума" д.н.з. НОМЕР_6, "Хюндай Акцент" д.н.з. НОМЕР_7, "Хонда" д.н.з. НОМЕР_8, "БМВ-318і" д.н.з. НОМЕР_9 та "Шевролет" д.н.з. НОМЕР_10, суд апеляційної інстанції залишив без змін виправдувальний вирок місцевого суду, мотивуючи своє рішення тим, що стороною обвинувачення ні оригінали, ні копії вказаних рапортів для дослідження суду не надані, а наданий рапорт, складений на водія автомобіля "Шевролет" д.н.з. НОМЕР_10, який не засвідчений належним чином, є недопустимим доказом.

29. Разом із тим, у частині виправдання ОСОБА_8 за обвинуваченням у службовому підробленні рапортів вх. 79 від 01 січня 2014 року, вх. 51 від 01 січня 2014 року, від 30 грудня 2013 року та вх. 53 від 01 січня 2014 року, суд апеляційної інстанції вирок місцевого суду скасував та ухвалив в цій частині новий вирок, яким визнав ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК.

30. Такого висновку апеляційний суд дійшов дослідивши фактичні дані, які містяться у рапортах вх. 79 від 01 січня 2014 року (т. 1 а. с. 185), вх. 51 від 01 січня 2014 року (т. 1. а. с. 197), від 30 грудня 2013 року (т. 1 а. с. 231) та вх. 53 від 01 січня 2014 року (т. 2 а. с. 54). Аналізуючи зміст вказаних документів, суд апеляційної інстанції вказав, що рапорти, які склав ОСОБА_8, є офіційними документами, оскільки були складені службовою особою відповідно до Інструкції з оформлення документів у системі МВС України, затвердженої Наказом МВС України від 27 липня 2012 року № 650, містять виклад обставин, встановлених ОСОБА_8 у зв`язку з виконанням ним своїх службових обов`язків, та мають відповідні реквізити: адресовані вищестоящій посадовій особі, текст документу, підпис та дата його складання.

31. Також суд взяв до уваги показання ОСОБА_8, який не заперечив факту складання рапортів, однак зазначив, що будь-яких незаконних дій не вчиняв, а лише виконував свою роботу. Жодних рішень він не приймав, а складені рапорти передавав до відділу адмінпрактики для виконання.

32. Крім того, на підтвердження винуватості ОСОБА_8 суд послався на показання допитаних в суді першої інстанції потерпілого ОСОБА_10, свідка ОСОБА_13, які повідомили про те, що 29 грудня 2013 року у зазначеному в рапорті місці та час працівники ДАІ їх не зупиняли, інших свідків, фактичні дані, які містяться у письмових доказах, зміст яких детально наведено у вироку апеляційного суду. Ці докази місцевий суд визнав належними та допустимими, оскільки вони підтверджують існування загальних обставин події, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також отримані та зібрані у відповідності до КПК (4651-17) .

33. Таким чином, за вказаних конкретних обставин цієї справи, висновок суду апеляційної інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК є обґрунтованим, його було зроблено на підставі з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.

34. Доводи касаційної скарги захисника про те, що складені ОСОБА_8 рапорти не спричинили юридичних наслідків є безпідставними, оскільки як вірно встановив апеляційний суд, зазначена ОСОБА_8 в рапортах інформація слугувала підставою для складання протоколів про адміністративне правопорушення за статтею 122-2 КУпАП відносно власників транспортних засобів, а самі рапорти долучались до протоколів про адміністративне правопорушення як основний доказ вчинення зазначеними особами адміністративного правопорушення.

35. І хоча за результатами розгляду цих протоколів у судах першої та апеляційної інстанції провадження у справах про адміністративні правопорушення було закрито через відсутність події та складу правопорушення в діях вказаних осіб, притягнення їх до адміністративної відповідальності за відсутності рапортів, складених ОСОБА_8 не було б розпочато.

36. Твердження сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_8 умислу на незаконне притягнення осіб до адміністративної відповідальності є неприйнятними, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_8, не встановивши факту порушень ПДР (1306-2001-п) водіями і відповідно не вживаючи передбачених законодавством заходів щодо зупинення транспортних засобів, умисно склав завідомо неправдиві документи та передав їх до відділу з адміністративної практики УДАІ ГУ МВС України в Київській області для подальшого відповідного реагування, усвідомлюючи при цьому правові наслідки своїх дій.

37. Неприйнятними є доводи захисника про порушення судом апеляційної інстанції вимог ч. 3 ст. 404 КПК, оскільки зводяться лише до незгоди з оцінкою доказів, наданою апеляційним судом.

38. Положеннями ч. 3 ст. 404 КПК визначено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

39. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, а також журналу судового засідання від 01 червня 2023 року апеляційний суд задовольнив клопотання прокурора про дослідження доказів та переглядаючи виправдувальний вирок місцевого суду повторно дослідів всі обставини, встановлені під час досудового провадження, а також письмові докази, в тому числі й ті, які місцевий суд визнав недопустимими та неналежними.

40. Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 374, 420 КПК.

41. Враховуючи, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б свідчили про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення не встановлено, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без зміни.