Вироком Павлоградського міського суду Дніпропетровської області від 17 березня 1998 р. Г. засуджено за ч. 1 ст. 81 КК (2001-05) на два роки виправних робіт без позбавлення волі за місцем роботи з відрахуванням у дохід держави 10% заробітку.

У касаційному порядку справа не розглядалася.

Г. визнано винним у тому, що він у період з 31 липня по 4 серпня 1997 р. у два прийоми таємно викрав із бази дирекції капітального будівництва державної холдингової компанії "Павлоградвугілля" сім мідних стержнів з оболонки електродвигуна загальною вартістю 1 тис. 117 грн. 62 коп.

Постановою президії Дніпропетровського обласного суду від 11 серпня 1999 р. вирок суду скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у зв'язку з тим, що суд необгрунтоване виключив з обвинувачення Г. крадіжку трьох мідних стержнів, безпідставно перекваліфікував його дії з ч. 4 ст. 81 КК (2001-05) на ч. 1 цієї статті і призначив покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину.

Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування постанови президії обласного суду як незаконної через порушення вимог ст. 385 КПК (1003-05) і про залишення в силі вироку міського суду.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 385 КПК (1003-05) перегляд у порядку нагляду обвинувального вироку у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин, через м'якість покарання або з інших підстав, що тягнуть за собою погіршення становища засудженого, допускається лише протягом року після набрання ним законної сили.

Як видно з матеріалів справи, вирок щодо Г., який не був оскаржений у касаційному порядку, набрав законної сили 25 березня 1998 р., а скасовано його в порядку нагляду постановою президії обласного суду з підстав, що тягнуть за собою погіршення становища засудженого, 11 серпня 1999 р., тобто після закінчення річного строку.

Тому судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України відповідно до ст. 389 КПК (1003-05) постанову президії обласного суду скасувала як незаконну, а вирок міського суду залишила без зміни.