761/14589/22 Про умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження та носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу - 09.05.2024 Прийняття

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,уродженця с. Бакумівки Семенівського району Полтавської області, без визначеного місця реєстрації та мешкання, раніше судимого вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 19 січня 2021 року за ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі ? КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 263 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. Шевченківський районний суд м. Києва вироком від 25 січня 2023 року засудив ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, за ч. 2 ст. 263 КК ? до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим суд призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. На підставі статей 71, 72 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання суд частково приєднав покарання за вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 19 січня 2021 року та остаточно призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

2. Також суд ухвалив рахувати строк відбування покарання ОСОБА_6 із дня його фактичного затримання, тобто з 12 червня 2022 року.

3. Вирішено питання щодо судових витрат і речових доказів.

4. За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження та в носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

5. Так, ОСОБА_6 12 червня 2022 року не пізніше 15:20, перебуваючи на АДРЕСА_1, умисно з неприязні мисливським ножем, який за даними експертизи є холодною зброєю, та який він носив при собі без передбаченого законом дозволу, завдав ОСОБА_8 одного удару в ділянку грудної клітки справа, чим заподіяв останньому тяжке тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного торако-абдомінального поранення грудної клітки справа.

6. Київський апеляційний суд ухвалою від 22 серпня 2023 рокузазначений вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

7. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 у касаційній скарзі просить скасувати вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року щодо ОСОБА_6 і закрити кримінальне провадження на підставі, передбаченій п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді та вичерпанням можливості їх отримати. Твердить, що досудове розслідування і судове слідство було проведено однобічно, неповно, з істотними порушеннями норм КПК (4651-17) , у тому числі з порушенням права на захист, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що в основу обвинувального вироку суд поклав неправдиві й суперечливі показання потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9, при цьому не взяв до уваги даних висновку експертизи про відсутність на знарядді вчинення кримінального правопорушення відбитків пальців рук ОСОБА_6, що спростовує версію сторони обвинувачення про належність ножа його підзахисному та заподіяння останнім тяжкого тілесного ушкодження потерпілому. Як на істотне порушення кримінального процесуального закону скаржник указує на те, що суд першої інстанції усупереч вимогам п. 6 ч. 2

ст. 374 КПК у вступній частині вироку не вказав потерпілого ОСОБА_8, який брав участь у судовому розгляді. Крім того, адвокат стверджує, що апеляційний суд порушив правила ст. 401 КПК, оскільки розглянув справу без засудженого ОСОБА_6, хоча останній заявляв клопотання про участь під час апеляційного розгляду.

Позиції учасників судового провадження

8. Захисник ОСОБА_7 і засуджений ОСОБА_6 у судовому засіданні суду касаційної інстанції підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.

9. Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення щодо ОСОБА_6 без зміни.

Мотиви Суду

10. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

11. Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

12. Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

13. Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

14. Згідно з ч. 3 ст. 374 КПК у разі визнання особи винуватою у вироку, крім іншого, мають бути наведені докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів. Докази, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватостіОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121 і ч. 2 ст. 263 КК, достатньо викладено у вироку.

15. Визнавши ОСОБА_6 винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, районний суд дотримався вимог ст. 94 КПК і належним чином проаналізував показання самого засудженого, який, хоча й заперечував належність йому ножа і заподіяння ним тілесного ушкодження іншій особі, проте визнавав факт перебування у час та в місці вчинення злочинів і вилучення в нього ножа; показання потерпілого ОСОБА_8 про те, що саме ОСОБА_6, будучи обуреним відмовою пригостити його спиртним, витягнув із кишені штанів ніж і завдав йому удару в праву частину грудної клітки; показання свідка ОСОБА_9, яка підтвердила заподіяння обвинуваченим у ході сварки з потерпілим ножового поранення останньому; дані слідчих експериментів, проведених за участю потерпілого ОСОБА_8 і свідка ОСОБА_9, якими зафіксовано деталі злочинів, учинених засудженим 12 червня 2022 року; дані протоколів затримання, особистого обшуку та вилучення в ОСОБА_6 ножа і чоловічої сорочки світлого кольору зі слідами крові, яка відповідно до висновків експертиз від 19 липня 2022 року № КСЕ-19/111-22/23728/БД збігається з генетичними ознаками букального епітелію потерпілого ОСОБА_8 ; дані висновку експертизи від 13 липня 2022 року № 042-694-2022 про те, що спричинене потерпілому ОСОБА_8 проникаюче колото-різане торако-абдомінальне поранення грудної клітки справа є тяжким тілесним ушкодженням за критерієм небезпеки для життя; речові й інші докази в провадженні, оцінивши їх точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

16. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що апеляційний суд, перевіряючи вирок в апеляційному порядку з урахуванням приписів статей 404, 405 КПК, належним чином перевірив доводи, викладені в апеляційній скарзі, та дійшов обґрунтованого висновку про відповідність постановленого стосовно ОСОБА_6 вироку вимогам статей 370, 374 КПК.

17. Фактичні обставини кримінального провадження були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції під час провадженняза апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7, доводи в якій аналогічні доводам, викладеним у касаційній скарзі. Погоджуючись із зазначеними у вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 висновками і мотивами прийнятого рішення, апеляційний суд законно й обґрунтовано постановив залишити цей вирок без змін, із чим погоджується і колегія суддів касаційного суду. Ухвала апеляційного суду відповідає приписам ст. 419 КПК.

18. Визнаючи неспроможними доводи захисника про те, що відсутність відбитків пальців обвинуваченого на ножі підтверджує його непричетність до злочинів, апеляційний суд наголосив, що цей факт не спростовує правильності висновків суду, оскільки винуватість ОСОБА_6 доведена усією сукупністю належних і допустимих доказів, зібраних у справі.

19. Також суд апеляційної інстанції визнав непереконливими доводи апеляційної скарги про суперечливість показань потерпілого та свідка ОСОБА_9 з підстав перебування останніх під час події у стані алкогольного сп`яніння, оскільки їх показання узгоджуються з іншими доказами, зокрема такими, як знайдення ножа із залишками крові потерпілого в сумці обвинуваченого та виявлення крові потерпілого на сорочці обвинуваченого.

20. Твердження сторони захисту про порушення судом першої інстанції вимог п. 6 ч. 2 ст. 263 КПК у зв`язку з незазначенням у вступній частині вироку потерпілого ОСОБА_8, який насправді брав участь у судовому засіданні, Суд вважає безпідставними, адже таке порушення не є істотним і не тягне скасування судового рішення.

21. Крім того, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про порушення апеляційним судом права ОСОБА_6 на справедливий судовий розгляд, оскільки цей суд розглянув справу без засудженого, який заявляв клопотання про його участь в апеляційному розгляді.

22. У контексті положень ст. 401 КПК в апеляційного суду виникає обов`язок викликати в судове засідання засудженого, який утримується під вартою, лише якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища, або за умови заявлення останнім такого клопотання, в іншому випадку саме доставлення обвинуваченого в судове засідання без його волевиявлення і має розцінюватися як порушення основоположних прав.

23. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2023 року в інтересах ОСОБА_6, у якій просив викликати в судове засідання його особисто та обвинуваченого. Апеляційна скарга не містить підпису самого ОСОБА_6, який би засвідчував його бажання бути присутнім під час апеляційного розгляду справи щодо нього (т. 2, а. с. 86-88).

24. Апеляційний суд належним чином повідомив учасників судового розгляду про час, дату і місце апеляційного розгляду. Про повідомлення захисника складено телефонограму (т. 2, а. с. 108). Згідно з реєстром передачі документів до Державної установи "Київський слідчий ізолятор" 14 червня 2023 року засудженому ОСОБА_6 було направлено повідомлення про розгляд справи апеляційним судом 22 серпня 2023 року (т. 2, а. с. 114), яке він отримав 19 червня 2023 року, про що свідчить розписка (т. 2, а. с. 111). Однак жодних клопотань про виклик у судове засідання суду апеляційної інстанції від ОСОБА_6 не надходило. Отже, зазначене підтверджує, що в останнього не виникло бажання бути присутнім під час апеляційного розгляду справи щодо нього. З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає порушення права засудженого ОСОБА_6 на справедливий судовий розгляд.

25. На підставі викладеного вище Суд дійшов висновку, що за результатами розгляду касаційної скарги не встановлено таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які могли би бути безумовними підставами для скасування оскаржених судових рішень. Касаційна скарга захисника ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, а судові рішення стосовно ОСОБА_6 необхідно залишити без зміни.