336/5380/22 Про умисне вбивство та таємне викрадення чужого майна, скоєне повторно та в умовах воєнного стану - 09.05.2024 Прийняття

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого в цьому ж АДРЕСА_2 ), судимого за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2022 року за ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. Шевченківський районний суд м. Запоріжжя вироком від 09 січня 2023 року засудив ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, за ч. 4 ст. 185 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим суд призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років. Згідно з ч. 4 ст. 70 КК до покарання за цим вироком суд частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2022 року та остаточно визначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

2. Строк відбування покарання ухвалено рахувати з 11:30 31 липня 2022 року. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК суд зарахував строк попереднього ув`язнення ОСОБА_7 у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 31 липня 2022 року по день постановлення вироку, а саме по 09 січня 2023 року.

2. Вирішено питання щодо судових витрат і речових доказів.

3. За вироком суду ОСОБА_7 визнано винним в умисному вбивстві та в таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно та в умовах воєнного стану.

4. Так, 26 липня 2022 року в період з 09:00 до 12:00 ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в помешканні ОСОБА_8, що в будинку

АДРЕСА_3 (кімнати № 315, 316), під час сварки, яка виникла після спільного вживання алкогольних напоїв, завдав ОСОБА_8 ножем численних ударів (не менше 14) у ділянки обличчя зліва і шиї, чим за даними висновку експерта від

30 липня 2022 року № 4006 завдав потерпілій численні колото-різані поранення обличчя зліва і шиї з ушкодженням внутрішніх органів та кровоносних судин, що ускладнилося розвитком масивної крововтрати і стало причиною смерті потерпілої.

5. Одразу після вбивства ОСОБА_8 . ОСОБА_7 у період дії воєнного стану в Україні викрав із помешкання потерпілої ноутбук "Lenovo", мобільний телефон "Xiaomi Redmi 9А", DVD-плеєр, iPad "Apple", чим завдав майнової шкоди на загальну суму 11 499,67 грн.

6. Запорізький апеляційний суд 20 липня 2023 року скасував вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2023 року в частині призначеного обвинуваченому покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, за ч. 4 ст. 185 КК - покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим апеляційний суд визначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк

10 років. А на підставі ч. 4 ст. 70 КК до покарання за цим вироком суд частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду

м. Запоріжжя від 25 серпня 2022 року та остаточно призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю. У решті вирок щодо ОСОБА_7 апеляційний суд залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Захисник ОСОБА_6 у касаційній скарзі просить змінити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7, призначивши засудженому більш м`яке покарання. Не оспорюючи правильності встановлення фактичних обставин провадження, доведеності вини засудженого та кваліфікації його злочинних дій, скаржниця стверджує, що призначене її підзахисному апеляційним судом покарання не відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі ОСОБА_7 і є явно несправедливим через суворість. Вважає вирок апеляційного суду незаконним і немотивованим. Зазначає, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не врахував обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_7 і дають підстави для висновку про можливість його виправлення за менший термін ізоляції від суспільства. Зокрема, адвокат указує на те, що ОСОБА_7 визнав свою вину і щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочинів, неодноразово вибачався перед потерпілою в ході досудового розслідування та в судовому засіданні, частково відшкодував заподіяну шкоду, є особою юного віку, має постійне місце проживання і тісні соціальні зв`язки, працював, стояв на військовому обліку і з 01 вересня 2022 року мав проходити строкову військову службу. Акцентує скаржниця на тому, що потерпіла в суді першої інстанції не заявляла цивільного позову та залишила на розсуд суду вирішення питання про покарання засудженому, а в суді апеляційної інстанції вона погодилася з призначеним місцевим судом покаранням і не наполягала на суворішому покаранні для нього. Запевняє, що ОСОБА_7 усвідомлює тяжкість вчиненого, не виправдовує свого вчинку, а прийняв свідоме рішення відповідати за скоєне, а отже, на її думку, вже став на шлях виправлення.

8. Прокурор ОСОБА_9, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, подав заперечення на касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 .

Позиції учасників судового провадження

9. Засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 підтримали касаційну скаргу, просили задовольнити викладені в ній вимоги.

10. Прокурор ОСОБА_5 вважала, що касаційна скарга сторони захисту не підлягає задоволенню, просила залишити вирок апеляційного суду без зміни.

11. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

12. Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

13. Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

14. Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

15. Обґрунтованість засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 і ч. 4 ст. 185 КК у касаційній скарзі не заперечується. Водночас захисник вважає вирок суду апеляційної інстанції немотивованим, необґрунтованим і таким, що підлягає зміні у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого.

16. Суд вважає хибними доводи сторони захисту про незаконність вироку апеляційного суду, за яким скасовано рішення суду першої інстанції в частині призначення покарання ОСОБА_7 .

17. Статтею 420 КПК передбачено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі:

1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;

2) необхідності застосування більш суворого покарання;

3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;

4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

18. Вирок суду апеляційної інстанції, як регламентовано ч. 2 ст. 420 КПК, повинен відповідати загальним вимогам до вироків.

19. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

20. Згідно зі ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

21. Із приписів ч. 2 ст. 65 КК випливає необхідність мотивування покарання, а ст. 334 КПК зобов`язує суд мотивувати у вироку призначене покарання і вимагає, щоб були наведені підстави обрання судом його відповідної міри.

22. Апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами сторони захисту, яка просила змінити вирок місцевого суду і пом`якшити призначене ОСОБА_7 покарання, та прокурора, котрий просив скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначення винуватому покарання й ухвалити новий вирок, яким призначити засудженому за розміром більш тяжке покарання, дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, не підлягають задоволенню, водночас касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції в частині призначення ОСОБА_7 покарання - скасуванню у зв`язку з м`якістю покарання.

23. Обґрунтовуючи своє рішення, апеляційний суд вказав, що призначене ОСОБА_7 покарання, з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, фактичні обставини кримінального провадження, з урахуванням відомостей про його особу, є надто м`яким. Суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 65 КК і положень п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , згідно з якими особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

24. Апеляційний суд звернув увагу на те, що суд першої інстанції послався на визнання вини і щире каяття засудженого, часткове добровільне відшкодування ОСОБА_7 збитків, а також на те, що він позитивно характеризується, має постійне місце проживання, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебував, працював, мешкав у сім`ї, критично оцінює свої дії та неодноразово вибачався перед потерпілою, до того ж остання не наполягала на призначенні йому максимально суворого покарання. Водночас місцевий суд, визначаючи дев`ятирічний строк покарання за ч. 1 ст. 115 КК та відповідно строк остаточного покарання за сукупністю злочинів, не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вказаного кримінального правопорушення, що є особливо тяжким злочином, спосіб і знаряддя його вчинення, велику кількість завданих потерпілій тілесних ушкоджень, їхню локалізацію (не менше 14 колото-різаних поранень у ділянки шиї та обличчя), поведінку ОСОБА_7 після вбивства, а також того, що засуджений вчинив цей злочин у стані алкогольного сп`яніння та під час судового розгляду іншого кримінального провадження про вчинення ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, вирок у якому наразі набрав законної сили.

25. Указані обставини свідчили про підвищений рівень суспільної небезпеки винуватого та спонукали апеляційний суд призначити ОСОБА_7 більш суворе покарання, ніж те, що обрав йому суд першої інстанції.

26. Спростовуючи твердження сторони захисту про суворість призначеного

ОСОБА_7 покарання і про наявність нових обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, апеляційний суд зазначив, що наведені в апеляційній скарзі обставини, у тому числі дані про смерть його близьких родичів не є підставою для пом`якшення призначеного судом покарання, яке, як установила колегія суддів, є надто м`яким, призначено без дотримання вимог ст. 65 КК.

27. Доводи сторони захисту про те, що потерпіла ОСОБА_10 під час розгляду справи судом апеляційної інстанції погодилася з призначеним судом першої інстанції покаранням і не наполягала на суворішому покаранні, не знайшли свого підтвердження. Як видно з відеозапису судового засідання в апеляційному суді, потерпіла ОСОБА_10 підтримала апеляційну скаргу прокурора, вважала, що призначене місцевим судом ОСОБА_7 покарання є м`яким, з огляду на те, що засуджений позбавив матері її та двох її молодших сестер, і цю втрату не повернути виплатою жодних коштів, тому вона не заявила цивільного позову, але розраховує на справедливе покарання для винного.

28. Крім того, Суд звертає увагу на довідку т. в. о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20 вересня 2022 року № 897, за даними якої ОСОБА_7 не перебуває на військовому обліку і на військову службу до Збройних Сил України, Національної гвардії не призивався,чим спростовано твердження захисника про те, що з 01 вересня 2022 року обвинувачений мав стати до військової служби (т. 1, а. с. 244).

29. З урахуванням наведеного, апеляційний суд обґрунтовано скасував вирок суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість і ухвалив новий вирок, яким призначив за ч. 1 ст. 115 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років та відповідно визначив остаточне покарання за сукупністю злочинів на підставі частин 1, 4 ст. 70 КК. Саме такі вид і міру покарання апеляційний суд визнав необхідними й достатніми для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.