646/5674/18 Про умисне вбивство, скоєне у стані алкогольного сп'яніння на грунті неприязних відносин - 08.05.2024 Прийняття

За вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.

Вирішено питання, які стосуються: початку строку відбування покарання; запобіжного заходу; цивільного позову; арешту майна; речових доказів, а також відшкодування процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 17:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у кімнаті АДРЕСА_2, куди зайшов через незачинені двері й де на дивані спав ОСОБА_8, з яким він цього ж дня приблизно о 16:00 вживав алкогольні напої та з яким у нього на ґрунті ревнощів стався конфлікт, діючи умисно, з мотивів ревнощів та помсти, з метою протиправного позбавлення життя потерпілого, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, завдав ОСОБА_8 не менше п`яти ударів цеглиною в життєво важливий орган - голову, після чого, продовжуючи реалізовувати свій умисел на протиправне позбавлення життя, став душити його, здавлюючи шию петлею, внаслідок чого ОСОБА_8 помер від механічної асфіксії через здавлення органів шиї петлею. Крім того, потерпілому було спричинено тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя та які сприяли настанню смерті, а також легкі тілесні ушкодження.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 12 вересня 2023 року вирок районного суду щодо ОСОБА_7 залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, а також короткий зміст поданих заперечень

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягав застосуванню (ч. 1 ст. 115 КК), просить скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Суть доводів касаційної скарги зводиться до тверджень про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає приписам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) та прийнята з істотним порушенням ч. 3 ст. 404 цього Кодексу, а висновки суду про доведеність його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, є суперечливими та не підтверджені належними й допустимими доказами.

ОСОБА_7 звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції не поставив на обговорення його клопотання про повторне дослідження доказів та не вирішив його по суті, а також не дав обґрунтованої відповіді на доводи апеляційної скарги щодо необхідності допиту низки свідків і стосовно кваліфікації його дій за ст. 121 КК.

Свої доводи обґрунтовує й тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував обставин, які пом`якшують покарання.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурор, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, вказує про те, що Полтавський апеляційний суд в ухвалі від 12 вересня 2023 року навів належні й достатні мотиви, з яких суд виходив під час постановлення рішення, а доводи засудженого не містять необхідних та достатніх підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6, надавши відповідні пояснення підтримали касаційну скаргу засудженого.

Прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційної скарги та висловила позицію щодо відсутності підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу необхідно задовольнити частково з огляду на таке.

За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Частиною 1 ст. 412 КПКпередбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК.

Тобто суд апеляційної інстанції має перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен доречний і важливий аргумент сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні.

Апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка зобов`язана перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження обставин й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.

Проте указаних вимог закону під час розгляду цього кримінального провадження апеляційний суд не дотримав.

Доводи засудженого ОСОБА_7 про істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з тим, що цей суд усупереч ч. 3 ст. 404 КПК залишив поза увагою його клопотання про повторне дослідження доказів, є слушними.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу від 08 травня 2020 року, в якій, посилаючись, зокрема, на неповноту судового розгляду через непроведення допиту свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 і працівників бригади швидкої допомоги та наголошуючи на тому, що удушення потерпілого могло відбутися під час неправильного його огляду та транспортування бригадою швидкої допомоги, просив скасувати вирок районного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції (т. 2, а. п. 214).

Крім того, засуджений подав доповнення до апеляційної скарги від 19 січня 2021 року, в якому зазначав, поміж іншого, про те, що він заявляв клопотання про допит працівників бригади швидкої допомоги, однак суд відмовив і вказував на те, що суд, на його думку, безпідставно не допитав свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 і просив, окрім іншого, скасувати вирок суду першої інстанції та перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК (т. 2, а. п. 233-236).

Також суд касаційної інстанції бере до уваги доповнення ОСОБА_7 до апеляційної скарги від 16 січня 2022 року, в якому засуджений знову ж таки акцентував на неодноразових його клопотаннях у суді першої інстанції про виклик у судове засідання працівників бригади швидкої допомоги, які, як він вважає, є свідками події та могли підтвердити той факт, що на момент їх приїзду потерпілий був живий, однак клопотання залишилися без розгляду (т. 2, а. п. 267-273).

До того ж, 09 жовтня 2022 року засуджений подав доповнення до апеляційної скарги, в якому просив, зокрема, викликати та допитати працівників бригади швидкої допомоги, а також свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_11 (т. 3, а. п. 3-7). У цьому доповненні ОСОБА_7 наголошував також на неодноразовому заявленні ним клопотань про виклик усіх свідків, зазначених в реєстрі матеріалів досудового розслідування до обвинувального акта.

За наслідками апеляційного розгляду суд залишив апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 без задоволення, а вирок районного суду без змін.

Однак апеляційний суд не взяв до уваги клопотання засудженого, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

Верховний Суд вважає, що такі дії апеляційного суду суперечать вимогам статей 22, 26, 350 КПК, оскільки цей суд, не вирішивши зазначеного клопотання щодо дослідження доказів, дійшов передчасного висновку про безпідставність доводів, указаних в апеляційній скарзі.

З огляду на апеляційну скаргу та доповнення засудженого, ОСОБА_7 заперечував обставини вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, які районний суд установив, а також не погоджувався з кваліфікацією його діяння за ч. 1 ст. 115 КК.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що апеляційний суд, залишаючи скаргу обвинуваченого без задоволення, не дав вичерпних та конкретних відповідей на доводи, викладені в ній та в доповненнях, зокрема щодо необхідності допиту низки свідків і необґрунтованого відхилення судом першої інстанції клопотання про їх допит. Суд лише обмежився вказівкою про те, що доводи обвинуваченого стосовно неповноти судового розгляду є безпідставними, оскільки судовий розгляд проведено повністю та об`єктивно, досліджено всі обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення. Однак таке узагальнене твердження, з огляду на доводи засудженого ОСОБА_7 про те, що свідки могли підтвердити його невинуватість у тому обсязі, в якому йому інкримінує сторона обвинувачення, є явно недостатнім для переконливості підстав, з яких апеляційну скаргу суд визнав необґрунтованою. До того ж, суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання про виклик та допит свідків.

Апеляційний суд не вмотивував свого рішення, дійшов передчасного висновку про обґрунтованість вироку районного суду, не навів переконливих мотивів відхилення доводів апеляційної скарги обвинуваченого, а тому постановлене за результатом апеляційного розгляду судове рішення є таким, що не відповідає приписам статей 370, 419 КПК, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Доводи в апеляційній скарзі засудженого про відсутність у його діянні складу інкримінованого йому кримінального правопорушення необхідно перевірити під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

У зв`язку з цим колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 потрібно задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду щодо нього - скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду належить урахувати вказане в постанові суду касаційної інстанції, безпосередньо, за наявності для цього передбачених у законі підстав, дослідити необхідні докази, проаналізувати й оцінити їх у сукупності і, дотримуючись приписів кримінального та кримінального процесуального законів, постановити законне, обґрунтоване і справедливе рішення, навівши докладні, послідовні мотиви його ухвалення.

Згідно з ч. 3 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду в суді першої чи апеляційної інстанції.

Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК, зокрема переховуванню його від суду, колегія суддів вважає за необхідне обрати йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.