755/13368/22 Про підробленя та використання завідомо підробленого посвідчення водія з метою керування транспортними засобами - 02.05.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 28 грудня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 10 травня 2023 року в кримінальному провадженні № 12022105040002555 за обвинуваченням

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Озерне Ізмаїлського району Одеської області, жителя м. Києва,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28 грудня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 4 ст. 358 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців. Відповідно до ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Вирішено питання про долю речових доказів та процесуальні витрати.

Районний суд установив, що ОСОБА_7 за обставин детально викладених у вироку, у вересні 2020 року через всесвітню мережу Інтернет вирішив придбати підроблений офіційний документ, а саме посвідчення водія категорії "А1", "А", "В".

З цією метою, реалізуючи свій умисел на пособництво у виготовленні завідомо підробленого посвідчення водія, ОСОБА_7 знайшов в інтернеті оголошення про виготовлення посвідчення водія українського зразка. Після чого, за вказаним в оголошенні номером телефону зв`язався з невстановленою особою, яка повідомила, що для виготовлення підробленого посвідчення водія їй необхідно надати персональні дані, а саме прізвище, ім`я та по-батькові, дату народження та особисту фотокартку, які будуть використані для виготовлення підробленого посвідчення.

На вказаний абонентський номер мобільного телефону ОСОБА_7 надіслав свої персональні дані та через переказ на банківську картку сплатив за виготовлення підробленого посвідчення водія кошти в сумі 2000 грн.

Після цього невстановлена особа в невстановленому місці та в невстановлений час внесла особисті дані ОСОБА_7 до підробленого бланку посвідчення водія, що не відповідає аналогічним документам, які знаходяться в офіційному обігу на території України та приблизно через три дні користуючись послугами ТОВ "Нова пошта" надіслала ОСОБА_7 посвідчення водія серії НОМЕР_1, яке останній отримав у поштоматі ТОВ "Нова пошта" на вул. Будівельників, 8 у м. Києві.

Таким чином ОСОБА_7, достовірно знаючи, що він отримав посвідчення водія всупереч порядку встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами" (340-93-п) , залишив це посвідчення у себе та почав ним користуватися для підтвердження права на керування транспортними засобами певної категорії.

Крім того, близько 12:45 14 грудня 2022 року ОСОБА_7 у приміщенні територіального сервісного центру АДРЕСА_1 з метою використання завідомо підробленого документа пред`явив вказане посвідчення працівнику сервісного центру, достеменно знаючи, що цей документ є підроблений.

При перегляді вироку за апеляційною скаргою захисника Київський апеляційний суд ухвалою від 10 травня 2023 року залишив це рішення без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувані вирок та ухвалу через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування зазначає, що засудженому та його захиснику не були відкриті матеріали дізнання в повному обсязі, до обвинувального акта не був долучений реєстр матеріалів досудового розслідування, у врученому повідомлені про підозру відсутні дата та підпис дізнавача, сам обвинувальний акт не був затверджений прокурором.

Вказує, що заяву ОСОБА_7 про визнання винуватості та розгляд обвинувального акта в спрощеному порядку було складено з порушенням права засудженого на захист, а укладений між ним та адвокатом ОСОБА_8 договір про надання правової допомоги у кримінальному провадженні не має юридичної сили, оскільки у ньому були внесені виправлення.

На думку захисника, при ухваленні вироку судом першої інстанції не було враховано роль та ступінь участі ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358 КК, а також неправильно кваліфіковано його дії за ч. 4 ст. 358 КК, оскільки він не встиг використати підроблене посвідчення водія, а тому ці дії підлягають кваліфікації за ст. 15 - ч. 3 ст. 358 КК та, як наслідок, йому призначено занадто суворе покарання

Стверджує, що при перегляді вироку за апеляційною скаргою сторони захисту апеляційний суд не дав належної оцінки цим порушенням та безпідставно залишив його без змін.

З урахуванням цих обставин захисник вважає, що ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК і є незаконними.

Позиція учасників у суді касаційної інстанції

У судовому засіданні захисник підтримав вимоги касаційної скарги.

Прокурор виступила проти задоволення скарги і просили залишити оскаржувані судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК, які відносяться до кримінальних проступків.

Положеннями п. 3 ч. 2 ст. 301 КПК передбачено, що за результатами проведення дізнання у кримінальному провадженні щодо вчинення кримінального проступку прокурор може звернутися до суду з обвинувальним актом і у разі прийняття такого рішення зобов`язаний забезпечити надання особі, яка вчинила кримінальний проступок, або її захиснику копій матеріалів дізнання шляхом їх вручення, як це визначено ч. 5 ст. 301 КПК.

При цьому, як зазначено в ч. 2 ст. 302 КПК, слідчий, дізнавач чи прокурор зобов`язані роз`яснити підозрюваному зміст встановлених досудовим розслідування обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Також слідчий, дізнавач чи прокурор зобов`язані впевнитися у добровільності згоди підозрюваного на розгляд обвинувального акта в спрощеному провадженні.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 302 КПК до обвинувального акта разом із клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні також мають бути додані:

1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

2) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні надійшов до районного суду разом із клопотанням про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акта, крім іншого, були долучені:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань;

- заява ОСОБА_7 щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, яку підписав ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 ;

- розписки ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 про отримання копій обвинувального акта та матеріалів кримінального провадження;

- інші матеріали досудового розслідування, у тому числі повідомлення про підозру в якому зазначено дату складання та наявні усі підписи.

За наслідками розгляду обвинувального акта в порядку ст. 381 КПК суд першої інстанції ухвалив у справі обвинувальний вирок.

Не погоджуючись із вироком захисник ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій вказував на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначення ОСОБА_7 суворого покарання і просив його скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.

Відповідно до ч. 2 цієї статті при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Цих вимог закону суд апеляційної інстанції повністю дотримався.

Так, спростовуючи доводи апеляційної скарги захисника апеляційний суд у своєму рішенні вказав, що вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 є законним, ухваленим згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК (4651-17) , та вмотивованим, оскільки в ньому наведені належні і достатні мотиви й підстави його ухвалення, а доводи апеляційної скарги захисника щодо незаконності та необґрунтованості вироку безпідставні.

Апеляційний суд за клопотанням прокурора, яке підтримала сторона захисту, відповідно до вимог ст. 404 КПК дослідив заяву ОСОБА_7 щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Водночас, засуджений ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції підтвердив, що вказану заяву він підписував добровільно, ніхто погроз йому не висловлював і при її підписанні він погодився з вказаними у ній обмеженнями, а саме права на оскарження судового рішення та розгляд обвинувального акта за його відсутності. Крім того, у цій заяві ОСОБА_7 власноручно зазначив, що просить суд призначити йому покарання у виді штрафу.

Твердження захисника в касаційній скарзі про те, що засудженому ОСОБА_7 та його захиснику ОСОБА_8 не були відкриті матеріали дізнання в повному обсязі і що обвинувальний акт не був затверджений прокурором спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що після отримання матеріалів дізнання та копії обвинувального акта засуджений та його захисник у своїх розписках будь-яких зауважень не висловлювали і не ставили питання про необхідність долучення до нього реєстру матеріалів досудового розслідування. В суді апеляційної інстанції засуджений не заперечував свого вільного волевиявлення при підписанні цих розписок.

У касаційній скарзі захисник вказує про те, що ОСОБА_7 не було надано копій усіх матеріалів дізнання та перераховує які саме матеріали йому не були надані, однак, як убачається з матеріалів провадження, в суді апеляційної інстанції сторона захисту не ставила такого питання і не просила суд дослідити ці матеріали, щоб підтвердити такий факт. Крім того захисник не обґрунтовує, яким чином вказана обставина вплинула на законність оскаржуваних судових рішень з огляду на те, що жодні докази у справі судом не досліджувались, а обвинувальний вирок у справі був ухвалений судом відповідно до положень ч. 2 ст. 382 КПК на підставі заяви засудженого про визнання винуватості у вчиненні інкримінованих кримінальних проступків та розгляд обвинувального акта в спрощеному порядку без проведення судового розгляду та без його участі.

Не є прийнятними і доводи захисника в касаційній скарзі про недійсність договору про надання правової допомоги, укладеного між ОСОБА_7 та захисником ОСОБА_8, через наявність у ньому виправлень. Як убачається зі змісту цього договору в матеріалах провадження, у ньому відсутні будь-які виправлення і лише барвником синього кольору від руки зазначено відповідні реквізити.

Також у своїй скарзі захисник посилається на незаконні дії дізнавача та захисника, однак з матеріалів провадження не вбачається, що ці дії були ним оскаржені до відповідних органів.

Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника щодо суворості покарання призначеного ОСОБА_7 судом першої інстанції апеляційний суд у своєму рішенні вказав, що таке відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушення, даним про особу засудженого та меті покарання, визначеної у ч. 2 ст. 50 КК. Підстав стверджувати про явну суворість призначеного покарання немає.

При цьому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного покарання за умов застосування до нього положень ст. 75 КК.

Під час касаційної перевірки матеріалів провадження істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і даним про особу засудженого, у тому числі й тих порушень, на які вказував захисник у своїй касаційній скарзі, колегія суддів не встановила.

Ухвалені у справі вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є належним чином обґрунтованими та вмотивованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК.

За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 28 грудня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 10 травня 2023 року щодо ОСОБА_7 без зміни.