392/1273/17 Про порушення Правил дорожнього руху, допущення виїзду автомобіля на узбічча дороги та скоєння наїзду на пішохода, який рухався по пішоходній доріжці, внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження, та залишення потерпілого у небезпеці - 02.05.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні спільну касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_8 на вирок Кропивницького апеляційного суду від 27 квітня 2023 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новопавлівка Маловисківського району Кіровоградської області, мешканця АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135 та ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами обставини

За вироком Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2021 року ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 135 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Відповідно до ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК звільнено його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК

Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат і долю речових доказів.

Районний суд установив, що ОСОБА_8 04.01.2014 приблизно о 06:30 керуючи у стані алкогольного сп`яніння автомобілем "ЗАЗ 11020617" р. н. НОМЕР_1 та рухаючись зі сторони автомобільної дороги "Стрий - Знам`янка" у напрямку смт Смоліне, навпроти ЛЕП В-І-8.7 на вул. Щорса в с. Березівка Маловисківського району Кіровоградської області, в порушення вимог п. 1.5, 2.3 п.п. "б" і "д", 2.9 п.п. "а", 10.1, 12.1, 12.2 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР (1306-2001-п) ) проявив неуважність і безпечність, неправильно оцінив дорожню обстановку, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого виїхав за межі проїзної частини де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9, який рухався по правому узбіччю у зустрічному напрямку.

У результаті наїзду потерпілому ОСОБА_9 було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя.

Після вчинення наїзду на пішохода ОСОБА_8 у порушення вимог підпунктів "а", "б", "в", "г", "ґ", "д", "е" п. 2.10 ПДР (1306-2001-п) не зупинився та продовжив рух, тим самим свідомо залишивши потерпілого ОСОБА_9 без допомоги, і з місця пригоди зник.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року вказаний вирок залишено без змін.

При перегляді в касаційному порядку Верховний Суд постановою від 23 березня 2023 року скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у цьому суді, через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність у частині застосування положень ст. 75 і 76 КК.

При новому перегляді вироку Кропивницький апеляційний суд 27 квітня 2023 року скасував це рішення в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК звільнив ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 135 КК у зв`язку з закінченням строку давності. У решті судове рішення залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У спільній касаційній скарзі засуджений та захисник просять скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість.

Обґрунтовуючи свої вимоги сторона захисту посилається на те, що жодних належних та допустимих доказів про причетність ОСОБА_8 до скоєння ДТП та його перебування у стані алкогольного сп`яніння матеріали провадження не містять.

Також ставлять під сумнів протокол огляду місця події від 04.01.2014 (під час проведення якого слідчим було вилучено фрагменти уламків скла фар автомобіля) та висновок судової трасологічної експертизи від 15.08.2017.

Стверджують, що захисник ОСОБА_10, який брав участь у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування та судового розгляду, не маючи достатньої кваліфікації, або досвіду, або бажання надалі здійснювати захист засудженого після ухвалення вироку судом першої інстанції наполегливо стверджував, що реальних шансів оскаржити фактичні обставини справи та встановити істину в нього немає, а тому ОСОБА_8 як юридично недосвідчена особа, розуміючи, що подальший захист потягне за собою значно більші моральні та матеріальні витрати, ніж відбування умовного покарання, був змушений відмовитись від апеляційного оскарження вироку.

Окрім того вважають, що призначене ОСОБА_8 покарання не відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених у ст. 50, 65 КК, адже з дня вчинення ДТП минуло понад дев`ять років і за цей час він не вчинив жодного правопорушення, що свідчить про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.

З урахуванням цих обставин, на думку сторони захисту, оскаржуваний вирок не є таким, що відповідає вимогам статей 370, 374 та 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), а тому він підлягає скасуванню.

Позиція учасників в суді касаційної інстанції

Захисник та представник потерпілого вимоги касаційної скарги підтримали.

Прокурор заперечив проти її задоволення та просив залишити оскаржуване рішення без зміни.

Мотиви Суду

Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.

За правилами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Тому при перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що стороною захисту постановлені у справі судові рішення ані в апеляційному, ані в касаційному порядку не оскаржувалися.

Постановою Верховного Суду від 23 березня 2023 року ухвалу суду апеляційної інстанції від 03 жовтня 2022 року у справі було скасовано через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність у частині застосування положень ст. 75 і 76 КК та призначено новий розгляд у цьому суді.

Згідно з вимогами ст. 439 КПК вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

За приписами статей 404 та 405 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, а у разі необхідності й шляхом повторного дослідження доказів.

Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК цей суд зобов`язаний проаналізувати і зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Оспорюючи в апеляційному порядку вирок місцевого суду у справі прокурор в апеляційній скарзі вказував на невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання загальним засадам призначення покарання, передбачених статтями 50 та 65 КК, оскільки поза увагою цього суду залишились фактичні обставинивчинення злочину, а саме характер допущених порушень вимог ПДР (1306-2001-п) , той факт,що засуджений вину у вчиненні кримінального правопорушення фактично не визнав, з місця вчинення ДТП зник і в судовому засіданні пояснив, що відшкодовував шкоду потерпілому щоб уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. При його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Відповідно до принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій та даним про особу засудженого.

За приписами ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Приймаючи рішення про скасування вироку місцевого суду в частині призначеного покарання й ухвалення нового вироку апеляційний суд у своєму рішенні вказав на те, що при призначенні покарання ОСОБА_8 суд першої інстанції узяв до уваги, що той має постійне місце проживання, характеризується позитивно, працює, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває і потерпілий до нього матеріальних та моральних претензій не має. Разом із цим місцевий суд не врахував того, що останній своєї вини не визнав, у вчиненому не розкаявся і скоїв інкримінований злочин у стані алкогольного сп`яніння, а тому апеляційний суд частково погодився з доводами апеляційної скарги прокурора щодо м`якості покарання призначеного засудженому та визначив йому таке у виді реального позбавлення волі в межах строку встановленого судом першої інстанції але без застосування положень ст. 75 КК.

Доводи сторони захисту про неякісну правову допомогу засудженому з боку захисників під час досудового розслідування та судового розгляду при їх перевірці судом касаційної інстанції не знайшли свого підтвердження.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав про те, що ефективність захисту не є тотожною досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає у наданні йому належних і достатніх можливостей з використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов`язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування та усього судового розгляду інтереси у справі захищали кілька адвокатів.

Спочатку адвокат ОСОБА_11 (договір про надання правової допомоги від 03.02.2014, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 134, видане 25.10.2004 на підставі рішення Кіровоградської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури), а надалі адвокат ОСОБА_10 (адвокатський контракт від 01.08.2017, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2021, видане 30.06.2004 на підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури), які є професійними адвокатами, мають відповідний фаховий рівень, знання та кваліфікацію, і під час досудового розслідування та надалі в судах усіх інстанцій (захисник ОСОБА_10 ) брали активну участь.

Поведінку захисника ОСОБА_10 у кримінальному провадженні, який захищав інтереси ОСОБА_8 при розгляді справи в судах усіх інстанцій, не можна вважати пасивною. Як убачається з матеріалів провадження, цей захисник брав активну участь у всіх судових засіданнях, допитував свідків та заявляв клопотання. Саме за клопотанням захисника ОСОБА_10 місцевим судом у справі було призначено комплексну автотехнічну, судово-медичну та транспортно-трасологічну експертизу (т. 4, а. к. п. 13-17, 54-59, 117-124). Засуджений ОСОБА_8 претензій до роботи захисника ОСОБА_10 не заявляв і від його послуг не відмовлявся.

Будь-яких обґрунтованих доводів щодо неналежного виконання адвокатом ОСОБА_10 своїх обов`язків захисника в кримінальному провадженні, неузгодженості із засудженим стратегії та позиції захисту у справі чи порушення інших правил захисту в касаційній скарзі не наведено.

Безпідставними колегія суддів вважає і доводи касаційної скарги щодо невідповідності призначеного ОСОБА_8 покарання загальним засадам призначення покарання, визначених у ст. 50, 65 КК з огляду на строк, який минув із дня вчинення ним злочину, оскільки на день ухвалення вироку судом апеляційної інстанції передбачений ст. 49 КК строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинений ним тяжкий злочин не минув і вчинене ним діяння не втратило свою суспільну небезпечність.

У той же час, з урахуванням даних про особу засудженого, який характеризується позитивно та раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, іпозицію представника потерпілого в суді касаційної інстанції, який пояснив, що потерпілий до нього матеріальних та моральних претензій не має і просить не призначати суворого покарання, колегія суддів вважає можливим частково задовольнити касаційну скаргу сторони захисту, змінити вирок апеляційного суду та пом`якшити ОСОБА_8 призначене основне покарання у виді позбавлення волі до мінімального розміру передбаченого санкцією кримінального закону за вчинений ним злочин, яке у цьому випадку буде відповідати конкретним обставинам справи, характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і буде справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.