760/21721/21 Про порушення Правил дорожнього руху, неуважне керування автомобілем та скоєння наїзду на пішохода, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості - 30.04.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, та захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Львова, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Короткий зміст вироку місцевого суду, оскарженого судового рішення та встановлені обставини

Вироком Солом`янського районного суду Київської області від 27 березня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік 6 місяців та покладенням на нього відповідних обов`язків.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 30 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 40889 грн 92 коп. - матеріальної шкоди.

Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.

Суд визнав ОСОБА_7 винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, вчиненому за обставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд, ОСОБА_7 16 червня 2021 року приблизно о 07 год 50 хв, керуючи автомобілем марки "Hyundai Sonata", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині поблизу буд. 28 на вул. Каменярів, зі сторони вул. Круглої у напрямку вул. Ясної у м. Києві, у порушення пунктів 1.5, 12.1, пп."б", "д" п. 2,3 Правил дорожнього руху, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8, яка внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року вирок місцевого суду змінено у частині вирішення цивільного позову. Збільшено суму, яка підлягає стягненню з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 у рахунок відшкодування моральної шкоди до 70000 грн. У задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 40889 грн 92 коп. відмовлено. У решті вирок суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ч. 1 ст. 404 КПК України вийшов за межі апеляційної скарги потерпілої та безпідставно збільшив суму, яка підлягала стягненню у рахунок відшкодування моральної шкоди. Вказує, що потерпіла у своїй апеляційній скарзі просила скасувати вирок суду щодо ОСОБА_7 лише з підстави необґрунтованого застосування ст. 75 КК України та питання про збільшення розміру моральної шкоди на її користь перед апеляційним судом не порушувала.

Захисник ОСОБА_6 у касаційній скарзі просить змінити ухвалу апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги потерпілої та безпідставно збільшив суму, що підлягала стягненню з ОСОБА_7 у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_8, і яка, у свою чергу, була безпідставно стягнута із засудженого. Вважає, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК України, не проаналізував усі доводи його скарги та належного спростування не навів.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні частково підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення; вважала обґрунтованими доводи сторони захисту щодо безпідставності збільшення суми цивільного позову. Просила зменшити суму, яка підлягає стягненню у рахунок відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_8, до 30 000 грн, як установив суд першої інстанції.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та твердження, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з вимогами частин 1, 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПКУкраїни є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПКУкраїни, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7, правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 286 КК України та обґрунтованість призначеного покарання і порядок його відбування у касаційній скарзі не оспорюються. Обґрунтованість рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні цивільного позову потерпілої про відшкодування матеріальної шкоди також не оспорюється.

Доводи касаційних скарг прокурора та захисника щодо істотного порушення норм кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції при вирішенні у цьому кримінальному провадженні цивільного позову у частині стягнення моральної шкоди є обґрунтованими.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 129 КПК України, суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

За вироком суду ОСОБА_7 було визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік і 6 місяців і на підставі ст. 75 КК України його було звільнено від відбування покарання з випробуванням.

Цим вироком суду було стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 40 889 грн 92 коп. та 30 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Не погоджуючись із зазначеним вироком потерпіла ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_6 подали апеляційні скарги.

В обґрунтування своїх вимог потерпіла зазначала, що суд безпідставно звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням, оскільки ОСОБА_7 з моменту спричинення тілесних ушкоджень не здійснив жодних дій по відшкодуванню завданої їй матеріальної та моральної шкоди.

У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просив вирок змінити в частині вирішення цивільного позову. На обґрунтування своїх вимог стверджував, що автомобіль, яким керував ОСОБА_7, було застраховано згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у товаристві з додатковою відповідальністю "Страховій групі "Оберіг", а відповідно матеріальна шкода мала бути стягнена саме з цієї страхової компанії. Також просив зменшити розмір стягнення моральної шкоди до 5000 грн та стягнути їх з товариства страховика.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши вирок місцевого суду за вказаними апеляційними скаргами, змінив його у частині вирішення цивільного позову, збільшив розмір моральної шкоди, яка підлягала стягненню з засудженого на користь потерпілої до 70000 грн та відмовив у задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 40889 грн 92 коп. У решті вирок було залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Проте зазначених вимог закону при перегляді в апеляційному порядку вироку місцевого суду у цьому кримінальному провадженні апеляційним судом дотримано не було з огляду на таке.

Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі змінити вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Зміст технічних записів судового засідання, при перегляді зазначеного судового рішення у суді апеляційної інстанції, свідчить, що представник потерпілої - адвокат ОСОБА_9 та потерпіла ОСОБА_8 наполягали на задоволенні апеляційної скарги останньої у повному обсязі і свої вимоги щодо підстав для скасування вироку суду першої інстанції не змінювали.

Натомість, суд апеляційної інстанції постановив рішення, яким змінив вирок місцевого суду та збільшив розмір відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої з 30 000 грн до 70 000 грн.

Отже, апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги потерпілої було порушено вимоги ч. 1 ст. 404 КПК України, оскільки цей суд вийшов за межі поданої апеляційної скарги потерпілої та з власної ініціативи збільшив розмір відшкодування моральної шкоди.

Допущене апеляційним судом порушення можливо виправити у порядку касаційної процедури шляхом зміни оскарженої ухвали суду та зменшення розміру стягненої моральної шкоди на користь потерпілої до розміру, визначеного судом першої інстанції, а саме - 30 000 грн.

Указаний розмір відшкодування моральної шкоди відповідає характеру та обсягу страждань, яких зазнала потерпіла внаслідок отриманих нею тілесних ушкоджень, й підстав для його зменшення до 5000 грн, як про це йдеться у касаційній скарзі сторони захисту, немає.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу суду у частині вирішення питання про стягнення моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_8 необхідно змінити, зменшити її до розміру визначеного судом першої інстанції, відповідно частково задовольнивши касаційні скарги прокурора та захисника.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

Касаційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року у частині вирішення цивільного позову щодо стягнення моральної шкоди з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 - змінити.