161/17390/22 Про незаконне придбання, виготовлення та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту - 30.04.2024 Прийняття

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладенням на нього відповідних обов`язків.

Вирішено питання щодо арешту майна, речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.

Суд визнав ОСОБА_6 винуватим у незаконному придбанні, перевезенні та зберіганні з метою збуту, особливо небезпечного наркотичного засобу у великому розмірі загальною масою 1439, 378 г, вчиненого за попередньою змовою групою осіб за обставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд, ОСОБА_6 діючи з корисливих мотивів, умисно, за попередньою змовою групою осіб із особою, матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, у невстановлені досудовим розслідуванням день, час і місці придбав з метою збуту, особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс у великих розмірах.

Після чого, ОСОБА_6 01 квітня 2022 року приблизно о 12 год 00 хв., у відділенні ТОВ "Транспортна компанія "САТ", яке розташоване за адресою: вул. Зв`язківців, 1А у м. Луцьку Волинської обл., отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи посилку з особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, у великих розмірах, який зберігаючи при собі, з метою збуту, переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, де розділив на частини, одну з яких продовжував незаконно зберігати, з метою збуту, до виявлення та вилучення працівниками поліції під час проведення обшуку 01 квітня 2022 року за місцем проживання засудженого.

У подальшому, ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб із особою, матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, 01 квітня 2022 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, решту зазначеного наркотичного засобу, з метою збуту, переніс до автомобіля "Mercedes ML", номерний знак НОМЕР_1, який перебував під керуванням особи, матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження. Помістивши частину наркотичного засобу до своєї лівої внутрішньої кишені куртки, а решту до салону вказаного автомобіля, на якому здійснював перевезення цього наркотичного засобу, до виявлення та вилучення працівниками поліції під час проведення обшуку автомобіля 01 квітня 2022 року поблизу буд. АДРЕСА_2 .

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2023 року щодо ОСОБА_6 без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор указує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м`якості. Просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції. Вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України та без додаткового покарання у виді конфіскації майна, не відповідає ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень і його особі внаслідок м`якості. На думку прокурора, апеляційний суд не навів в ухвалі обґрунтованого і належного мотивування підстав, з яких апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення та не мотивував свого висновку про те, чому призначення ОСОБА_6 покарання із одночасним застосуванням положень статей 69, 75 КК України та без призначення йому додаткового покарання у виді конфіскації майна відповідає загальним засадам призначення покарання. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370, ч. 2 ст. 419 КПК України, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки це перешкодило суду апеляційної інстанції ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 указує про безпідставність доводів сторони обвинувачення, у зв`язку з чим просить таку касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу обґрунтованою і просила її задовольнити.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 КК України та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання у Загальній частині цього Кодексу.

Як убачається з вироку, при призначенні покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції з дотриманням зазначених вимог закону врахував наявність декількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, а саме повне визнання ОСОБА_6 своєї вини, його щире каяття у вчиненому та бажання стати на шлях виправлення, про що свідчить висловлений ним жаль з приводу скоєного, заперечення можливості повторного скоєння злочину, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Врахував суд також і дані про особу ОСОБА_6, який є особою молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має дружину у стані вагітності (09 липня 2023 року народила дитину), працює, пройшов лікування у КП "Волинський медичний центр терапії залежностей" (діагноз: "Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання канабіоїдів. Вживання зі шкідливими наслідками"), відсутність суспільно-небезпечних наслідків, і дійшов до обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_6 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 2 ст. 307 КК України, застосувавши положення ст. 69 КК України.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні, обґрунтовано погодився з такими висновками суду першої інстанції.

Так, апеляційний суд у своїй ухвалі зазначив, що наявність обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_6, якими є щире каяття, активне сприяння органу досудового розслідування у розкритті злочину та ненастання небезпечних наслідків від вчинених засудженим дій, а також відсутність обставин, які обтяжують його покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і у поєднанні із даними про його особу, який вину свою визнав повністю, є особою молодого віку, раніше не судимий, давали суду першої інстанції законні підстави для застосування положень ст. 69 КК України, шляхом призначення ОСОБА_6 покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 307 КК України.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином дослідив зазначені судом обставини і з урахуванням даних про особу засудженого дійшов обґрунтованого висновку, що призначення ОСОБА_6 судом першої інстанції покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, відповідає приписам ст. 69 КК України.

Таким чином, доводи прокурора у касаційній скарзі щодо безпідставного застосування положень ст. 69 КК України, при призначенні покарання ОСОБА_6, є необґрунтованими та у цій частині касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Разом з тим, доводи касаційної скарги сторони обвинувачення щодо незаконності ухвали апеляційного суду у частині залишення без зміни рішення суду першої інстанції про застосування положень ст. 75 КК України щодо засудженого ОСОБА_6 заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються у порядку, передбаченому статтями 368 - 380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор у кримінальному провадженні, не погодившись із вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_6, оскаржив його в апеляційному порядку.

У своїй апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, вважав, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_6 внаслідок м`якості. В обґрунтування своєї позиції прокурор посилався на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, його підвищену суспільну небезпеку, наявність корисливого мотиву та кількість особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу, на що місцевим судом не було звернуто уваги у достатній мірі. Також, крім іншого, зазначав, що суд першої інстанції належним чином не мотивував своє рішення про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та того, яким чином призначення покарання із застосуванням інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням досягне мети покарання, сприятиме виправленню засудженого та буде запобігати вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, прокурор в апеляційній скарзі, посилаючись на положення ч. 2 ст. 59 КК України, вказував на помилковість рішення суду першої інстанції щодо незастосування до ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна і вважав вирок суду у цій частині належним чином не вмотивованим. Прокурор просив скасувати вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 та ухвалити новий вирок, яким визнати його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, і призначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією майна.

Проте, суд апеляційної інстанції зазначені обставини належним чином не врахував, залишив поза увагою доводи прокурора щодо безпідставного застосування судом першої інстанції положень ст. 75 КК України, їх ретельно не перевірив та прийняте рішення належним чином не мотивував.

Також, апеляційним судом не враховано доводи прокурора про те, що при застосуванні двох різних інститутів, а саме призначення покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті (санкції частини статті) та звільнення від відбування покарання з випробуванням, рішення про можливість застосування кожного з них повинно бути належним чином умотивовано.

Крім того, суд апеляційної інстанції не обґрунтував свого висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, повною мірою не врахував конкретних обставин зазначеного кримінального правопорушення, а саме того, що ОСОБА_6 вчинив умисний корисливий злочин, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким, підвищену суспільну небезпеку вчиненого ним кримінального правопорушення, кількості особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено.

Отже, суд касаційної інстанції вважає, що наведені судом апеляційної інстанції дані про особу засудженого та обставини, що пом`якшують покарання, які були враховані судом при призначенні ОСОБА_6 покарання, які б свідчили про можливість його виправлення у разі звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, не є переконливими аргументами.

Таким чином, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, що у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК України є підставами для скасування такого рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора - задоволенню частково.

При новому розгляді у суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України (4651-17) та прийняти законне і обґрунтоване рішення, а у разі підтвердження того ж обсягу обвинувачення, за яким ОСОБА_6 визнано винним та засуджено, призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та м`яким.