646/1135/22 Про відкрите викрадення чужого мобільного телефона без застосування насильства, скоєне із корисливим мотивом - 30.04.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого на вирок Харківського апеляційного суду від 06 липня 2023 року стосовно

ІНФОРМАЦІЯ_1,

який народився та зареєстрований:

АДРЕСА_1, проживає:

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

На підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.

06 липня 2023 року Харківський апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_6 покарання та ухвалив новий вирок, за яким призначив обвинуваченому покарання за ч. 4 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років.

У решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 24 вересня 2022 року приблизно об 11 год, знаходячись біля будинку АДРЕСА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів, застосувавши фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, відкрито заволодів належним потерпілому ОСОБА_7 мобільним телефоном "Ксіомі Редмі", заподіявши останньому майнової шкоди на суму 3 773 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений, не погодившись із вироком суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі, просить рішення змінити, застосувати положення статей 69, 75 КК. Свої вимоги обґрунтував тим, що суд апеляційної інстанції:

- призначаючи покарання, не врахував належним чином характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наявність обставин, що пом`якшують покарання, а також дані про його особу та його належну процесуальну поведінку;

- не мотивував свої висновки про те, що його виправлення неможливе без реального відбування покарання,

- ухвалив вирок, який не відповідає вимогам ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ).

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржуване судове рішення без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 186 КК в касаційному порядку не оспорюються.

В касаційній скарзі засуджений порушує питання про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості.

Вимогами ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Червонозаводський районний суд м. Харкова вироком від 17 січня 2023 року засудив ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК, із застосуванням ст. 69 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК звільнив від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень статей 69, 75 КК, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наявність обставин, що його пом`якшують - щире каяття, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, дані про його особу, те, що він раніше не судимий в силу ст. 89 КК, не працює.

Прокурор, не погодившись із вироком суду через безпідставне, на його думку, застосування до ОСОБА_6 положень статей 69, 75 КК, подав апеляційну скаргу, в якій, наводячи відповідні обґрунтування, просив його скасувати та ухвалити новий вирок, призначивши обвинуваченому за ч. 4 ст. 186 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Харківський апеляційний суд вироком від 06 липня 2023 року задовольнив апеляційні вимоги сторони обвинувачення, скасував вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 у частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким визначив обвинуваченому покарання за ч. 4 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок суду першої інстанції, зазначив про те, що місцевий суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання за ч. 4 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК та звільняючи від його відбування з випробуванням, недостатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення (під час дії воєнного стану), зухвалий характер дій та дані про особу обвинуваченого, який не судимий в силу ст. 89 КК, вчинив умисний тяжкий корисливий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 7 до 10 років, не працює, міцних соціальних зв`язків не має, що вказує на схильність останнього до протиправної поведінки та бажання існувати за рахунок вчинення злочину.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що суд першої у своєму рішенні не навів переконливих мотивів на підтвердження своїх висновків щодо наявності підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК, з огляду на те, що матеріали кримінального провадження не містять будь-яких об`єктивних даних на підтвердження щирого каяття з боку ОСОБА_6, окрім формального визнання своєї провини в загальних межах, а також наявність на його утриманні малолітньої дитини не є підставою, яка істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину, та не завадила останньому вчинити тяжкий злочин.

При цьому суд апеляційної інстанції не встановив підстав для застосування положень ст. 75 КК, з чим погоджується колегія суддів.

Водночас колегія суддів уважає слушними доводи засудженого про можливість пом`якшення призначеного йому покарання на підставі ст. 69 КК.

Відповідно до ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість (ст. 414 КПК).

Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішеннях у справах "Бакланов проти Росії" (09 червня 2005 року) та "Фрізен проти Росії (24 березня 2205 року) ЄСПЛ зазначив, що "досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принцип "законності" і воно не було свавільним".

У рішенні у справі "Ізмайлов проти Росії" (16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав: "Для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистого надмірного тягаря для особи"

Виходячи з указаної мети та принципів справедливості, співмірності й індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їхньої небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.

За змістом ч. 1 ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Суд касаційної інстанції зважає на те, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий корисливий злочин під час дії воєнного стану.

Водночас Суд ураховує, що обтяжуючі покарання ОСОБА_6 обставини судами встановлено не було, засуджений є раніше не судимим в силу ст. 89 КК, має міцні соціальні зв`язки: одружений, має неповнолітню доньку, 2016 року народження, надає допомогу батькові-пенсіонеру та іншим родичам, які постраждали внаслідок збройної агресії російської федерації, працює неофіційно.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_6 повідомив про те, що відшкодував потерпілому заподіяну шкоду, претензій майнового характеру останній до засудженого не пред`являв, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, що колегія суддів визнає обставинами, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, а призначене засудженому покарання у 7 років позбавлення волі - занадто суворим.

Враховуючи викладене, колегія суддів уважає за можливе на підставі ч. 1 ст. 69 КК пом`якшити ОСОБА_6 покарання до 5 років позбавлення волі, що є пропорційним учиненому, необхідним та достатнім для виправлення засудженого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами, та не буде становити для засудженого надмірного особистого тягаря.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування вироку суду апеляційної інстанції, перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено.

З огляду на вищенаведене, касаційна скарга засудженого ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а вирок суду апеляційної інстанції стосовно нього - зміні.