За наявності умислу на вбивство двох осіб умисне вбивство однієї людини і замах на життя іншої незалежно від послідовності злочинних дій підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених статтями 94, 17 та п. "г" ст. 93 КК України

Вироком судової колегії в кримінальних справах Одеського обласного суду від 20 липня 1999 р. Ф. засуджено за п. "г" ст. 93 та ст. 17, п. "г" ст. 93 КК (2001-05) . За сукупністю цих злочинів йому визначено 13 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму. Постановлено стягнути з Ф. на користь потерпілої В. 450 грн. на відшкодування матеріальної і 5 тис. грн. - моральної шкоди, а також на користь Іллічівського міського територіального лікарського об'єднання 683 грн., витрачених на стаціонарне лікування потерпілої.

Згідно з вироком Ф. визнано винним і засуджено за умисне вбивство й замах на умисне вбивство двох осіб, вчинені за таких обставин. Як визнав суд, 4 квітня 1999 р. Ф., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, після сварки із сусідкою В. та її знайомою А. взяв удома ніж і з метою вбити обох завдав ним два удари в обличчя й живіт В., а потім 12 ударів у різні частини тіла А., від яких вона померла в лікарні. Умисел на вбивство В. він до кінця не довів з причин, не залежних від його волі, оскільки потерпіла з місця події втекла і їй своєчасно було надано медичну допомогу.

На вирок було подано касаційну скаргу. Адвокат просив вирок змінити, перекваліфікувати дії Ф. зі ст. 17, п. "г" ст. 93 на ч. 1 ст. 101 КК (2001-05) і пом'якшити засудженому покарання, посилаючись на те, що в суді не добуто доказів наявності у Ф. умислу на вбивство В. і при призначенні покарання не враховано неправомірні дії потерпілої А.

Заслухавши доповідача, адвоката, думку прокурора про перекваліфікацію дій засудженого з п. "г" ст. 93 на ст. 94 КК (2001-05) із залишенням без зміни міри покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини вчиненого Ф. злочину. Його висновки грунтуються на доказах, детально викладених у вироку.

Доводи адвоката про те, що суд невірно кваліфікував дії засудженого за ст. 17, п. "г" ст. 93 КК (2001-05) , оскільки не доведено наявності в останнього умислу на вбивство двох осіб, є безпідставними.

Як встановлено судом і об'єктивно підтверджено висновками судово-медичних експертиз, удари ножем А. та В. були завдані у життєво важливі органи - у живіт та груди.

Із показань потерпілої В. вбачається, що Ф., завдаючи їй удар у живіт, провернув ножа, а потім накинувся на А. й ударами ножа у життєво важливі органи вбив її. Свідок Ф. Г. підтвердила, що її чоловік висловлював погрози, був схвильований, а пізно ввечері вона дізналася, що він вчинив убивство.

Зазначеним доказам у їх сукупності суд дав належну оцінку й обгрунтовано визнав Ф. винним у замаху на вбивство двох осіб. Ці його дії вірно кваліфіковано за ст. 17, п. "г" ст. 93 КК (2001-05) . Підстав для їх перекваліфікації на ч. 1 ст. 101 КК, про що просив адвокат у касаційній скарзі, немає.

Разом з тим судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала неправильною кваліфікацію дій Ф. за п. "г" ст. 93 КК (2001-05) , оскільки вбивство однієї людини і замах на життя іншої незалежно від послідовності злочинних дій не можуть розглядатись як закінчений злочин - вбивство двох осіб.

Враховуючи, що слідчими органами і судом не встановлено кваліфікуючих ознак убивства А., дії Ф., пов'язані з цим злочином, слід кваліфікувати за ст. 94 КК (2001-05) .

Безпідставними є й доводи адвоката про те, що суд призначив Ф. надмірно суворе покарання без урахування неправомірних дій потерпілої А., яка била засудженого і порізала йому руку. Зазначені обставини ретельно перевірено судом і обгрунтовано визнано такими, що не відповідають матеріалам справи.

Покарання Ф. призначено відповідно до вимог ст. 39 КК (2001-05) з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчинених ним злочинів, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Враховуючи наведене судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України касаційну скаргу адвоката задовольнила частково: перекваліфікувала дії засудженого з п. "г" ст. 93 на ст. 94 КК (2001-05) і призначила за цим законом покарання у вигляді 11 років позбавлення волі, а за сукупністю злочинів, передбачених ст. 17, п. "г" ст. 93 і ст. 94 КК, остаточно визначила 13 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму.