Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Борисенко І.В. суддів Степашко О.І. Маринчак Н.Є. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика "Квітень" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2016 у справі № 804/5819/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика "Квітень" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

Товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика "Квітень" звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007352204 від 12.11.2014.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2015 позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2016 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2015 скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі п.1 ч.1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Кійоптторг" за липень 2014 року, за результатами якої складено акт № 678/22-04/30664064 від 10.10.2014;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за липень 2014 року на суму 544 432,02 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007352204 від 12.11.2014, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 816 648 грн. (з яких: 544 432 грн. - за основним платежем та 272 216 грн. - за штрафними санкціями).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не погодився з доводами відповідача щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки, оскільки наданими відповідачем доказами не доведено обґрунтованість визначення позивачу грошового зобов'язання та, як наслідок, правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що поданими позивачем доказами не підтверджено факт поставки товарів.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Оскільки згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з положеннями Податкового кодексу України (2755-17) .

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом-продавцем товарів та порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Досліджуючи надані позивачем докази, в тому числі первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, документи якості поставленої продукції, платіжне доручення, акт звірки взаєморозрахунків з ТОВ "Кійопторг"), на підтвердження правомірності формування спірних показників податкового обліку, судом першої інстанції встановлено, що ними підтверджено реальність спірних операцій та факт використання придбаного товару в господарській діяльності позивача.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що недоліки в оформлені товарно-транспортної накладної є свідченням безтоварності спірних операцій, оскільки лише факт наявності недоліків первинного документа сам по собі не є беззаперечною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Так, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що не є належним доказом відсутності факту перевезення товарів та безумовною підставою, що свідчить про наявність порушень вимог податкового законодавства, твердження відповідача в акті перевірки, що згідно з базою даних АІС "Автомобіль" ДАІ МВС України встановлено, що зазначені в ТТН автомобілі не належать контрагенту позивача ТОВ "Кійопторг", а за номерним знаком АЕ9909ЕЕ зареєстровано легковий автомобіль TOYOTA CAMRY, оскільки платник податків не може нести відповідальність порушення його контрагентом правил здійснення господарської діяльності.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанцій вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції помилково прийняв вищезазначені твердження відповідача в акті перевірки, що за номерним знаком АЕ9909ЕЕ зареєстровано легковий автомобіль TOYOTA CAMRY, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження таких фактичних обставин справи.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що спірними операціями є придбання позивачем товару, в яких останній не виступав в якості замовника або виконавця за договором перевезення, а тому наявність або відсутність у контрагента позивача права власності на автомобілі, якими здійснювалось переведення товару, не є беззаперечним доказом товарності або безтоварності спірних операцій.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на податкову інформацію з листа № 4407/26-57-22-01-20 від 19.09.2014 щодо контрагента ТОВ "Кійопторг", що складений фахівцями ДПІ у Святошинському районі м. Києва, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на дату здійснення господарських операцій контрагент позивача у встановленому законом порядку був зареєстрованим як суб'єкти господарювання, взятий податковим органом на облік як платник податків, в тому числі, податку на додану вартість.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що поданими позивачем доказами підтверджено правомірність формування спірних сум податкового обліку, у той час як відповідачем не доведено правомірність донарахування позивачу податкового зобов'язання, а відтак, і прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на вищевикладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика "Квітень" задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 08.04.2016 скасувати та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2015 у даній справі.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .