372/34/18 Про визнання особи невинуватою у скоєнні злочину, та виправдання за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 367 КК України - 25.04.2024 Прийняття

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувалася в тому, що вона, обіймаючи посаду головного спеціаліста - державного кадастрового реєстратора відділу державного земельного кадастру Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області, 13 червня 2014 року в своєму службовому кабінеті за адресою: АДРЕСА_2, неналежно виконала свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, а саме в порушення пунктів 110, 111 "Порядку ведення Державного земельного кадастру", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, зареєструвала земельну ділянку, яка перебуває на праві постійного користування в Садового товариства "Геолог-2" на підставі Державного акту на право колективної власності на землю (серія КВ, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності за № 6) та надала ОСОБА_8 витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку серії НВ № 3202858092014 від 13 квітня 2014 року, кадастровий номер: 3223186800:03:018:0043, чим порушила п. 6 ст. 118 Земельного кодексу України. 12 листопада 2014 року відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) та Постанови Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року (868-2013-п) , якою затверджено "Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку вартістю 1 103 010 гривень. Діями ОСОБА_7 державним інтересам спричинено тяжкі наслідки.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Зазначає, що апеляційний суд у порушення вимог ст. 419 КПК України доводів апеляційної скарги прокурора про безпідставність виправдання ОСОБА_7 та наявність в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, належним чином не перевірив та в ухвалі відповідей не дав.

Проігнорував доводи про те, що в основу виправдувального вироку покладено недопустимий доказ, а саме копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_8 тому, що даний доказ стороні обвинувачення не відкривався та був наданий захистом після закінчення досудового розслідування. Крім того, цей доказ отриманий з порушенням порядку, визначеного КПК (4651-17) України.

Не дав відповідей на твердження, що ОСОБА_7 без наявності проекту землеустрою внесла відповідні відомості та видала витяг з Державного земельного кадастру, оскільки на момент вчинення інкримінованого діяння, проект землеустрою у відділі в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області не обліковувався та не передався на зберігання до архіву відділу.

Залишив без уваги доводи стосовно того, що повноваження в посадовій інструкції регламентували діяльність ОСОБА_7 як головного спеціаліста відділу Держкомзему, а обсяг її службових обов`язків як державного кадастрового реєстратора визначався "Порядком ведення Державного земельного кадастру", затвердженого Постановою Кабміну № 1051 від 17 жовтня 2012 року.

Крім того, безпідставно відмовив у клопотаннях прокурора про повторний допит свідків, а також про призначення земельно-технічної експертизи.

Внаслідок цих порушень судами неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосовано закон, який підлягав застосуванню, зокрема ч. 2 ст. 367 КК України.

Посилається на невідповідність ухвали вимогам статей 370, 419 КПК України через її незаконність та необґрунтованість.

Позиції інших учасників судового провадження

Від захисника ОСОБА_9 в інтересах виправданої ОСОБА_7 на касаційну скаргу прокурора надійшли заперечення, у яких захисник, посилаючись на безпідставність доводів скарги сторони обвинувачення, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без зміни.

Аналогічну позицію висловив захисник ОСОБА_6 в суді касаційної інстанції.

Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримала та просила задовольнити.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України (4651-17) ; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Оскаржуване судове рішення відповідає наведеним вимогам закону.

Заслуговує на увагу той факт, що апеляційний перегляд вироку місцевого суду щодо ОСОБА_7 здійснювався після скасування Верховним Судом 17 грудня 2020 року попередньої ухвали Київського апеляційного суду від 01 липня 2020 року виключно з підстав не виконання апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України.

Під час нового розгляду, апеляційний суд, дотримуючись положень ст. 439 КПК України, виконав вказівки суду касаційної інстанції та, здійснюючи перегляд кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, належним чином перевірив викладені в ній доводи, у тому числі й щодо безпідставності виправдання ОСОБА_7, покладення в основу вироку доказів, яким надана невідповідна оцінка, що аналогічні наведеним у касаційній скарзі, та, погоджуючись із висновками і мотивами прийнятого судом першої інстанції рішення, обґрунтовано постановив залишити виправдувальний вирок без зміни, навівши відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК України підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно з ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

При вирішенні питання про достатність встановлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним ч. 2 та 4 ст. 17 КПК України, що передбачають: ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині визнати обвинуваченого винним.

При цьому, як передбачає ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та обов`язків.

Отже, суд може ухвалити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.

За змістом положень ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Вказаного у цьому кримінальному провадженні прокурором зроблено не було.

Згідно з ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. Склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених у кримінальному законі об`єктивних та суб`єктивних ознак, які визначають вчинене суспільно небезпечне діяння, як кримінальне правопорушення. Елементами складу кримінального правопорушення є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувалася у службовій недбалості, а саме у неналежному виконанні своїх службових обов`язків через несумлінне до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, її дії кваліфіковано за ч.2 ст. 367 КК України.

Відповідальність за ст. 367 КК України настає у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило наслідки, передбачені у частинах 1 та 2 зазначеної статті, входили у коло службових обов`язків цієї службової особи, тобто, якщо обов`язок діяти відповідним чином юридично був включений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи.

Об`єктивна сторона службової недбалості характеризується: 1) діянням, яке полягає у невиконанні або неналежному виконанні службових обов`язків через несумлінне ставлення до них; 2) наслідками у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам фізичних чи юридичних осіб, державним чи громадським інтересам (ч. 1) чи тяжких наслідків (ч. 2); 3) причинним зв`язком між вчиненим діянням та наслідками.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_7 станом на 13 червня 2014 року перебувала на посаді головного спеціаліста - державного кадастрового реєстратора відділу землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області, і до кола її службових обов`язків не входила передача земельних ділянок у власність громадянам.

Суд вірно зазначив, що нормами п. 6 ст. 118 Земельного кодексу України ( в редакції, чинній на момент вчинення інкримінованих дій), порушення якого інкримінувалось державному кадастрову реєстратору ОСОБА_7, чітко визначено, що повноваженнями передавати земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність громадянам наділені відповідні органи виконавчої влади або місцевого самоврядування.

В ході судового розгляду був досліджений проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність десятьом громадянам, в тому числі ОСОБА_8, в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, з якого встановлено, що він містив рішення керівника місцевого органу виконавчої влади - розпорядження голови Обухівської РДА, яким і було дано дозвіл ОСОБА_8 на розробку вищевказаного проекту землеустрою.

В свою чергу, ОСОБА_7, виконуючи обов`язки державного кадастрового реєстратора відділу Держземагенства в Обухівському районі Київської області, перевірила наданий ОСОБА_8 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та на підставі нього внесла до Державного земельного кадастру дані про спірну земельну ділянку про що надала відповідний витяг з присвоєнням кадастрового номеру. Тим самим, ОСОБА_7 із дотриманням вимог ст. 79-1 ЗК України ( в редакції, чинній на момент інкримінованих дій) лише сформувала земельну ділянку як об`єкт цивільних прав. Право власності на неї було зареєстроване 12 листопада 2014 року Реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області.

Місцевий суд дослідив та дав належну оцінку листу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 22.12.2017 стосовно проведення перевірки дій кадастрового реєстратора ОСОБА_7 при державній реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:03:018:0043, відповідно до якого встановлено, що згідно п.111 "Порядку ведення державного земельного кадастру", затвердженого постановою Кабміну № 1051 від 17 жовтня 2012 року (далі - Порядок), ОСОБА_7 перевіряла відповідність поданих ОСОБА_8 документів вимогам пунктів 67, 74 цього Порядку. Причин для відмови у здійсненні державної реєстрації ділянки з кадастровим номером 3223186800:03:018:0043 відповідно до п.111 Порядку, ОСОБА_7 не мала. За інформацією Відділу в Обухівському районі у місцевому фонді документації обліковується копія другого примірника державного акту на право колективної власності на землю серії КВ, виданому СТ "Геолог-2" площею 0,48 га для загального користування, виданого рішенням Підгірцівської сільської ради 15.08.1994. Однак, встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки СТ "Геолог-2" не проводилась, відомості до Державного земельного кадастру не вносилась, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі не подавалась. Тому суд вірно зазначив, що органом досудового розслідування не доведено яким чином ОСОБА_7 могла перевірити вказану обставину станом на 13.06.2014.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, є настання тяжких наслідків.

Пред`явлене ОСОБА_10 обвинувачення не містить переліку конкретних обов`язків, покладених на неї персонально, які остання не виконала і, що саме вони перебувають у причинному зв`язку із завданням тяжких наслідків державним інтересам.

Суд вірно не взяв до уваги наданий стороною обвинувачення звіт ТОВ "Інститут земельних реформ та раціонального використання" про експертну оцінку земельної ділянки кадастровий номер 3223186800:03:018:0043, площею 5139 кв.м., вартість якої становить 1 103 010 грн тому, що вказана оцінка проведена станом на 10 листопада 2017 року, а не на час вчинення інкримінованих дій.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що стороною обвинувачення не було зібрано та не надано належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом доводили наявність в діях ОСОБА_10 об`єктивної сторони службової недбалості, яка включає в себе діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них, суспільно небезпечні наслідки цих дій або бездіяльності, а також причинний зв`язок між діянням (бездіяльністю) та наслідками, цей висновок відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи, ґрунтується на досліджених у суді доказах, яким дано належну оцінку відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

З урахуванням наведеного, рішення суду апеляційної інстанції про те, що місцевий суд дійшов правильного переконання про недоведеність того, що в діянні обвинуваченої ОСОБА_7 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, та виправдав її, є обґрунтованим і правильним.

Переконливих аргументів, які б ставили під сумнів наведені висновки апеляційного суду, касаційна скарга не містить.

Твердження сторони обвинувачення про те, що копія проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_8 є недопустимим доказом через те, що цей доказ стороною захисту не відкривався, не заслуговують на увагу.

Порядок відкриття матеріалів іншій стороні регулюється ст. 290 КПК України, за змістом якої сторона захисту за запитом прокурора зобов`язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином документи або копії з них, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази (частини 6, 12).

Із матеріалів кримінального провадження убачається, що 27 грудня 2017 року процесуальному керівнику у провадженні - прокурору відділу прокуратури Київської області ОСОБА_11 стороною захисту було відкрито та надано доступ до додаткових документів, згідно переліку, серед якого наявна копія проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність десятьом громадянам, у тому числі ОСОБА_8 .У матеріалах справи міститься розписка прокурора про отримання відкритих стороною захисту матеріалів. Отже порушення вимог КПК України (4651-17) відсутні.

Також були предметом належної перевірки апеляційного суду доводи прокурора стосовного того, що ОСОБА_7 без наявності проекту землеустрою внесла відповідні відомості та видала витяг з Державного земельного кадастру, оскільки оригінал проекту був відсутній в архіві відділу Держгеокадастру Обухівського району, однак вони не знайшли свого підтвердження. Суд апеляційної інстанції за клопотанням сторони захисту витребував з Управління надання адміністративних послуг №6 Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність десятьом громадянам, в тому числі ОСОБА_8, який був наданий в судове засідання та досліджений апеляційним судом, що чітко зафіксовано в журналі та на аудіозаписі судового засідання від 31.03.2023.

Посилання прокурора на те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у клопотаннях про повторний допит свідків тапризначення земельно-технічної експертизи є надуманими.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що прокурор до початку апеляційного розгляду заявляв клопотання про повторне дослідження письмових доказів, а також просив допитати свідків. Апеляційний суд належним чином відреагував на вказане клопотання, із дотриманням вимог ст. 350 КПК України розглянув його, прийняв рішення про його задоволення та у порядку ч. 3 ст. 404 КПК України здійснив часткове повторне дослідження письмових доказів у провадженні. Через те, що прокурор тривалий час не забезпечував явку свідків в судове засідання, апеляційний суд був позбавлений можливості їх допитати. Більше того, прокурор не наполягав на виклику свідків в судове засідання та вказав, що всі заявлені ним докази досліджено. Водночас, жодних клопотань про призначення земельно-технічної експертизи у провадженні сторона обвинувачення взагалі не заявляла.