303/307/21 Про визнання особи невинуватим та виправдання за недоведеністю скоєння ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 342 КК України - 24.04.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора у кримінальному провадженні - заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8, заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_10 та потерпілої ОСОБА_9 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Лавки Мукачівського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 червня 2021 року ОСОБА_11 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 342 КК та виправдано, у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_11 обвинувачувався органом досудового розслідування у тому, що 03 вересня 2020 року близько 21:59 він, перебуваючи на території автозаправної станції "ОККО", на АДРЕСА_2, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність, караність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно небезпечних наслідків, активно протидіяв здійсненню працівниками поліції лейтенантом поліції ОСОБА_9 та лейтенантом поліції ОСОБА_12 своїх службових обов`язків шляхом відштовхування їх від себе, хватанням останніх за формений одяг, руки та інші частини тіла, після чого, захвативши лівою рукою за шию лейтенанта поліції ОСОБА_9, а правою рукою лейтенанта поліції ОСОБА_12, здійснив поворот навколо своєї осі та повалив працівників поліції на землю, в результаті чого ОСОБА_9 отримала закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, множинні забої та садна обличчя, гематому волосистої частини голови та забій м`яких тканин правого плеча.

Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 04 вересня 2023 року залишив без змін вирок міськрайонного суду.

Вимоги, викладені у касаційних скаргах і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах прокурори, покликаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а прокурор ОСОБА_10 також на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді.

Прокурори, обґрунтовуючи доводи, викладені у касаційних скаргах, які є по суті аналогічними і взаємодоповнюючими, висловлюють незгоду з висновками апеляційного суду щодо встановлених фактичних обставин і недопустимості доказів, зібраних під час досудового розслідування, а саме даних протоколів слідчого експерименту за участі потерпілої та свідка ОСОБА_12 .

Крім цього, не погоджуються з позицією апеляційного суду про законність неврахування протоколу огляду телефонних з`єднань між ОСОБА_11 і свідком ОСОБА_13 через рішення у адміністративній справі, яке, на думку судів, має преюдиційне значення.

До того ж детально наводять аргументи про те, що працівники поліції діяли в межах своїх повноважень з дотриманням законодавства, пред`явили законні вимоги ОСОБА_11 і застосували спеціальні засоби щодо останнього, внаслідок його активних дій (опору). Проте як суд першої, так апеляційної інстанції залишили ці аргументи поза увагою та не дали на них вичерпних відповідей.

Наполягають на невідповідності ухвали апеляційного суду приписами ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), оскільки цей суд усупереч ст. 94 КПК не вмотивував у достатній мірі свого рішення, не дослідив усіх обставин події злочину та не звернув увагу на вибірковість викладених судом першої інстанції доказів.

Водночас прокурори вважають, що порушення, допущені районним судом, не були усунуті судом апеляційної інстанції, який під час апеляційного розгляду недотримався принципу безпосередності дослідження доказів, усупереч нормам ст. 419 КПК не виклав докладних мотивів з яких залишив без задоволення апеляційну скаргу сторони обвинувачення та потерпілої, залишив поза увагою доводи апеляційних скарг, які стосуються необґрунтованості вироку місцевого суду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неповноти судового розгляду, не здійснив їх повної та всебічної оцінки, формально погодившись із висновками суду першої інстанції.

Між тим акцентують на тому, що апеляційний суд не дотримався вимог ч. 3 ст. 404 КПК, адже за наявності підстав не здійснив повторного дослідження усіх доказів, на яких наполягала сторона обвинувачення, у зв`язку з чим прийняв необґрунтоване рішення.

Потерпіла ОСОБА_9, непогоджуючись з ухвалою апеляційного суду, просить скасувати її і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Суть доводів, викладених у касаційній скарзі потерпілої фактично зводиться до доводів, викладених у касаційних скаргах прокурорів.

Позиції інших учасників судового провадження

До початку касаційного розгляду адвокат ОСОБА_14, діючи в інтересах ОСОБА_11 подав письмові заперечення на касаційній скарги прокурорів у яких наводить мотиви безпідставності доводів, викладених у скаргах.

У судовому засіданні прокурори та потерпіла висловили думку про обґрунтованість касаційних скарг і наявність підстав для їх задоволення.

Мотиви Суду

За частиною 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як визначено у ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених

у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

З огляду на положення ч. 1 ст. 409 КПК суд апеляційної інстанції переглядає в апеляційному порядку законність та обґрунтованість судового рішення місцевого суду і надає сторонам кримінального провадження можливість перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції.

Апеляційне провадження є важливою гарантією досягнення мети і виконання завдань кримінального провадження. Підтверджуючи законність судових рішень, ухвалених судами першої інстанції, вносячи в них зміни, а також скасовуючи незаконні судові рішення, суд апеляційної інстанції тим самим забезпечує охорону прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК (4651-17) . Тобто закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке веде до скасування судового рішення.

Зокрема, враховуючи вищенаведені норми законодавства, апеляційний суд зобов`язаний дати вичерпну відповідь на доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів із точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотиви, якими він керувався під час постановлення ухвали.

Суд апеляційної інстанції під час перегляду кримінального провадження щодо ОСОБА_11 цих вимог кримінального процесуального закону не дотримався та належним чином не перевірив доводів сторони обвинувачення і потерпілої, викладених у поданих апеляційних скаргах.

Використання апеляційним судом загальних формулювань суду першої інстанції не свідчить про ретельність та ґрунтовність оскаржуваної ухвали.

Як убачається із суті апеляційних скарг, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції прокурори і потерпіла, свою позицію мотивували невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки вони були зроблені внаслідок неповного, однобічного дослідження доказів, наявних в матеріалах кримінального провадження, і без належного з`ясування дійсних аспектів події. При цьому, на думку апелянтів, суд першої інстанції не мотивував, чому надає перевагу одним доказам перед іншими та не враховує окремі докази.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що апеляційний суд, хоч і виклав доводи сторони захисту, наведені в апеляційній скарзі, втім не розкрив їх змісту у достатній мірі та, залишаючи скарги без задоволення, не зазначив мотивованих підстав з яких їх визнано необґрунтованими.

Заразом аналізу усіх доказів, на які посилаються сторони в апеляційних скаргах, судове рішення не містить.

Оцінка належності, допустимості та достовірності доказів мала б дозволити апеляційній інстанції дійти розуміння про їх достатність для ухвалення судом першої інстанції законного рішення. Питання про достатність належних, допустимих і достовірних доказів є надзвичайно важливим у їх оцінці, оскільки дозволяє суду апеляційної інстанції встановити неповноту, неточність та суперечності в доказовому матеріалі.

Однак в оскаржуваній ухвалі не наведені переконливі мотиви щодо оцінки сукупності зібраних доказів на які вказували апелянти у свої скаргах.

Прокурори зазначали, що вимоги працівників поліції, пред`явлені до ОСОБА_11, були законними, адже вони діяли в межах Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) і саме незгода з цими вимогами мала наслідком здійснення ОСОБА_11 опору.

Так, апеляційний суд, спростовуючи доводи, викладені в апеляційних скаргах прокурорів, не дав вичерпних відповідей щодо законності вимог працівників поліції і не здійснив детального аналізу їх дій.

Водночас у разі неналежного виконання працівниками поліції своїх обов`язків, перевищення ними своїх повноважень це може мати наслідком відкриття відповідних кримінальних/дисциплінарних проваджень, а тому під час кваліфікації діяння за ст. 342 КК слід належним чином встановити наскільки дії працівників поліції були необхідними, законними і пропорційними ситуації яка склалася та як вони могли вплинути на обґрунтованість висновку про наявність (відсутність) складу кримінального правопорушення передбаченого цією статтею.

Проте апеляційний суд, повторно дослідивши відеозаписи, надані стороною обвинувачення, на яких безпосередньо зафіксовані обставини події, фактично не дав їм оцінки і не виклав власних висновків щодо законності дій працівників поліції, а обмежився лише оцінкою висновків суду першої інстанції, яка, на думку сторони обвинувачення, не відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення.

Більше того в ухвалі апеляційного суду не зазначено переконливих мотивів, з яких цей суд дійшов висновку про те, що дії ОСОБА_11 мали рефлекторний характер і за якими ознаками було визначено цей факт.

Також проігноровані твердження сторони обвинувачення про те, що кайданки до ОСОБА_11 були застосовані вже після активих дій (опору) ОСОБА_11 на вимогу залишатися на місці вчинення адміністративного правопорушення з метою складення відповідного протоколу.

Між тим закриття справ про адміністративне правопорушення не є беззаперечною підставою для визнання вимог працівників поліції незаконними і ця обставина має бути оцінена у сукупності з іншими об`єктивними даними про подію.

Крім цього, колегія суддів уважає, що апеляційний суд не здійснив належної перевірки доводів щодо безпідставного визнання даних протоколів слідчого експерименту як за участі потерпілої, так і за участі свідка ОСОБА_12, недопустимими доказами.

Із матеріалів кримінального провадження убачається, що слідчі експерименти з потерпілою та свідком ОСОБА_12 дійсно були проведені без понятих, але з фіксацією технічними засобами, яка долучена до протоколів цієї слідчої дії.

Втім суд апеляційної інстанції відмовив у повторному дослідженні даних протоколів слідчих експериментів, погодився із висновками місцевого суду щодо їх не допустимості, проігнорувавши положення ч. 7 ст. 223 КПК.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з мотивами неврахування як доказу даних протоколу огляду від 17 грудня 2020 року, в якому відображені відомості щодо телефонних з`єднань між ОСОБА_11 і свідком ОСОБА_13, через скасування постанови про накладення адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_11 (за ст. 122 КУпАП) за якою установлено відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, у зв`язку з таким.

Частиною 1 статті 84 КПК визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 цього Кодексу).

Положеннями ст. 94 КПК установлено, що суд має оцінити сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Однак апеляційний суд не дав оцінку вказаному вище доказу у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, зокрема не співставив його з показаннями виправданого, потерпілої та наданими відеозаписами з яких не убачається присутність свідка, а отже, факт його перебування на місці події достовірно не з`ясований.

До того ж під час вирішення питання щодо допустимості доказів у кримінальному провадженні, рішення суду в іншій справі має преюдиційне значення лише у випадках, визначених ст. 90 КПК.

З огляду на викладене вище, ухвала апеляційного суду не відповідає положенням статей 370, 419 КПК і постановлена з істотним порушенням його вимог, яке призвело до передчасного висновку про правильність застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, тому підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційні скарги прокурорів і потерпілої - частковому задоволенню.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене в цій постанові, оцінити докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку і за наявності для цього підстав перевірити обставини кримінального провадження шляхом повторного дослідження доказів, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.