133/3123/20 Про неодноразове, таємне викрадення чужих ювелірних виробів, скоєне з корисливих мотивів шляхом вільного доступу до житлового приміщення - 24.04.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10 жовтня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 05 грудня 2023 рокуу кримінальному провадженні за обвинуваченням

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10 жовтня 2023 року ОСОБА_9 визнано винуватим та засуджено за ч. 2

ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Також, ОСОБА_9 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі статей 49, 74 КК ОСОБА_9 звільнено від призначеного за ч. 1

ст. 185 КК покарання у зв`язку закінченням строків давності.

Зараховано ОСОБА_9 у строк покарання строк попереднього ув`язнення.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь потерпілої ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі - 236 841 грн; моральну шкоду в розмірі - 150000 грн; витрати на сплату судового збору в розмірі 1500 грн.

Вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат.

ОСОБА_9 визнано винуватим у тому, що він мав дружні стосунки з

ОСОБА_10 2001 року народження, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 спільно зі своїми батьками. Перебуваючи за вище вказаною адресою, останній у одній із кімнат будинку спільно з ОСОБА_10 побачив, як остання дістає із однієї з шкатулок ювелірні вироби, які належать ОСОБА_7, 1949 року народження. Далі в період часу з січня 2017 року по травень 2018 року ОСОБА_9 з корисливих спонукань, діючи з умислом, направленим на незаконне заволодіння чужим майном, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавшись в тому, що за ним ніхто не спостерігає та скориставшись цим, шляхом вільного доступу, навмисно, з метою особистого збагачення, викрадав ювелірні вироби із золота 585 проби, загальною вагою 66 гр. при вартості одного граму золота 689, 19 грн на загальну суму 45486, 54грн.

В подальшому, заволодівши ювелірними виробами, ОСОБА_9 розпоряджався викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 45486,54 грн.

Крім цього, в період часу з червня 2018 року по квітень 2019 року, у невстановлений слідством час ОСОБА_9, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1, з корисливих спонукань, діючи з умислом, направленим на незаконне заволодіння чужим майном, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свою діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавшись в тому, що за ним ніхто не спостерігає та, скориставшись цим, шляхом вільного доступу, навмисно, з метою особистого збагачення, повторно викрав ювелірні вироби, які належать ОСОБА_7, а саме 18 червня 2018 року на суму 21055,89 грн, 20 серпня 2018 року на суму 22706,40 грн, 15 січня 2019 року на суму 16254,18 грн, 20 січня 2019 року на суму 24483,48 грн, 04 лютого 2019 року на суму 11205,16 грн, 17 лютого 2019 року на суму 4979,03 грн, 20 лютого 2019 року на суму 9830, 20 грн, 26 лютого 2019 року на суму 17244,62 грн, 09 березня 2019 року на суму 16435,83 грн, 22 березня 2019 року на суму 17624,23 грн, 07 квітня 2019 року на суму 7288,08 грн, 15 квітня 2019 року на суму 22248,24 грн.

Заволодівши ювелірними виробами, ОСОБА_9 розпоряджався викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 05 грудня 2023 року змінив вирок місцевого суду в частині стягнення з ОСОБА_9 судового збору.

Виключив із вироку вказівку про стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 судового збору в розмірі 1500 грн.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала і заперечення на скаргу

У касаційній скарзі, не оспорюючи фактичних обставин справи, просить суд касаційної інстанції змінити судові рішення стосовно ОСОБА_9 з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого і звільнити ОСОБА_9 від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК.

Вважає, що визначене ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років, яке необхідно відбувати реально, є занадто суворим і таким, що не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого.

На думку захисника, сукупність пом`якшуючих покарання обставин, які не в повній мірі враховані судами, дають підстави для звільнення ОСОБА_9 від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК.

Зокрема, захисник вказує, що суди належним чином не взяли до уваги позиції засудженого стосовно скоєного, який визнав свою винуватість у повному обсязі, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, часткового відшкодування збитків в розмірі 22 000 грн, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

У запереченнях на касаційну скаргу потерпіла категорично не погоджується з доводами касаційної скарги захисника про те, що виправлення ОСОБА_9 можливе без ізоляції від суспільства.

Обґрунтовуючи таку позицію, стверджує, що ОСОБА_9 в повному обсязі не відшкодував завданих збитків. Два роки обвинувачений перебував на волі і є працездатною людиною і не намагався відшкодувати їй шкоду. Тривалий час свого життя вона збирала золоті вироби як спадок для своїх онуків, а

ОСОБА_9, маючи довірливі відносини з онучкою, цинічно викрав золоті прикраси родини, які здав у ломбард. Після виявлення фактів крадіжки вона вимушена була їздити в ломбарди й викуповувати свої ювелірні вироби. На переконання потерпілої, ОСОБА_9 зі своїх дій висновків не зробив, про що свідчить інше кримінальне провадження, яке перебуває на розгляді в Козятинському районному суді та згідно з обставин якого він протягом тривалого часу також викрадав золоті вироби у дівчини, з якою зустрічався

(справа № 133/1406/21).

Таким чином вважає, що дані про особу ОСОБА_9, його ставленнядо скоєного та обставини цього кримінального провадження не свідчать, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні

Захисник підтримав доводи касаційної скарги і просив її задовольнити.

Потерпіла та її представник заперечували проти задоволення касаційної скарги захисника і просили судові рішення залишити без зміни.

Прокурор не підтримала доводів, викладених у касаційній скарзі захисника, і просила Суд відмовити в її задоволенні, а судові рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, позицію потерпілої, її представника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_9 та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи захисника щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_9 від відбування призначеного за ч. 2 ст. 185 КК покарання з іспитовим строком відповідно до ст. 75 КК колегія суддів уважає безпідставними з огляду на таке.

Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК означає з`ясування судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння.

Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення в санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд під час призначення покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, зважуючи на його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.

Під особою обвинуваченого в контексті ст. 414 КПК розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду на мету і засади його призначення.

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

За частиною 1 ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків передбачених цією статтею, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 185 КК, взяв до уваги ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу винуватого, який уперше притягується до кримінальної відповідальності, має позитивну характеристику з місця проживання, на обліках у нарколога і психіатра не перебуває, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, думку потерпілої, яка наполягала на суворому покаранні, пов`язаному з позбавленням волі. Обґрунтованих мотивів для звільнення ОСОБА_9 від призначеного покарання на підставі ст. 75 цього Кодексу суд не встановив.

Апеляційний суд за результатами розгляду кримінального провадження, у тому числі апеляційної скарги захисника, погодився з призначеним місцевим судом ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і встановив, що підстав для звільнення засудженого від відбування призначеного покарання за ч. 2 ст. 185 КК з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст. 75 цього Кодексу не має. Водночас доводи апеляційної скарги захисника визнав необґрунтованими.

Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд визнав неправильним визнання місцевим судом такої пом`якшуючої покарання обставини, як щире каяття, оскільки матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження того, що обвинувачений виконав свою обіцянку відшкодувати потерпілій збитки, і не встановлено, що він вживав дієвих заходів для виправлення наслідків. Крім того було взято до уваги пояснення і самого ОСОБА_9, які він дав в апеляційному суді та суд дійшов висновку, що він щиро не розкаюється, а лише бажає таким чином пом`якшити своє покарання.

Колегія суддів також бере до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9, характер і зміст протиправних дій, наслідки скоєного у виді завдання збитків потерпілій, які не відшкодовано, позицію потерпілої, котра повідомила, що самостійно вимушена була викупати в ломбардах викрадені в неї ювелірні вироби. Також Суд звертає увагу, що протягом тривалого часу кримінального провадження обвинувачений будь-яких заходів із відшкодування збитків не вжив.

Таким чином, покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років призначено ОСОБА_9 з дотриманням вимог статей 50, 65 КК і відповідає обставинам справи, характеру й тяжкості вчиненого злочину, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Розглянувши кримінальне провадження, апеляційний суд постановив ухвалу, у якій навів детальні мотиви прийнятого рішення і яка повною мірою відповідає приписам ст. 419 КПК.

Беззаперечних обставин, які дають можливість для звільнення

ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК, що суд необґрунтовано не взяв до уваги та не врахував, касаційна скарга захисника не містить.

Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, які були б підставами для скасування або зміни судових рішень, перевіркою матеріалів кримінального провадження не виявлено.

Враховуючи викладене, касаційна скарга захисника ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Верховний Суд

Вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10 жовтня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення.