196/721/16-к Про хуліганство, скоєне шляхом грубого порушення громадського порядку, що супроводжувалось особливою зухвалістю, та виразилось у заподіянні дружині тілесних ушкоджень - 22.04.2024 Прийняття

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2021 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ч. 2 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ухвалено звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_6 задоволено частково.

Ухвалено стягнути із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди 57 544 і 10 000 грн відповідно.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з детально викладеними у вироку обставинами, 18 квітня 2016 року близько 16:00 ОСОБА_6 прийшов до кафе " ІНФОРМАЦІЯ_2", розташованого на АДРЕСА_1, де працює його дружина

ОСОБА_9 . У кафе він почав висловлюватися на адресу своєї дружини нецензурною лайкою, схопив її за руку та став витягувати її із-за столу. У цей час інші працівники кафе, а саме техпрацівниця ОСОБА_10 та кухар ОСОБА_11, які разом із ОСОБА_9 сиділи за столом, почали заспокоювати ОСОБА_6, робити йому зауваження та вимагати, щоб він припинив свої хуліганські дії. Однак останній, не реагуючи на зауваження, завдав своїй дружині одного удару правим кулаком у ділянку обличчя, чим спричинив їй фізичний біль. Після цього

ОСОБА_10 відтягнула його від дружини та виштовхала з приміщення.

Цього ж дня близько 19:40 ОСОБА_6 удруге прибув до кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2", де знову вчинив сварку зі своєю дружиною, ображаючи її нецензурною лайкою. Він схопив дружину правою рукою за ліву руку й почав тягнути до себе. У цей час ОСОБА_9 стояла за барною стійкою, на якій був скляний посуд, тому, коли ОСОБА_6 силою потягнув її до себе, вона звалила посуд на підлогу, у результаті чого він розбився.

Далі ОСОБА_6 завдав дружині одного удару правим кулаком в ділянку обличчя та трьох ударів у ділянку лівого плеча, передпліччя та лопатки, чим спричинив останній фізичний біль. У цей час на крик ОСОБА_9 з кухні вийшла техпрацівниця ОСОБА_10 . Вона відтягнула ОСОБА_6 від дружини та почала робити йому зауваження, однак останній не реагував та намагався вдарити ОСОБА_10, замахуючись кулаком на неї, хапав її за руки й викручував, при цьому спричинив останній фізичний біль. Потім ОСОБА_10, вирвавшись від ОСОБА_6, схопила зі столу піднос та, замахнувшись на нього, попередила, щоб він її не чіпав. У цей час до приміщення зайшла кухар ОСОБА_11, яка стала між ОСОБА_6 і

ОСОБА_10, та почала вимагати від нього припинити хуліганські дії, однак на ці вимоги останній не реагував та продовжував ображати всіх присутніх нецензурною лайкою, проявляючи при цьому зневагу до загальноприйнятих норм поведінки та моралі. ОСОБА_11, з метою припинення хуліганських дій ОСОБА_6, силоміць вивела його на подвір`я.

У цей час ОСОБА_10 зателефонувала до свого сина ОСОБА_12 і розповіла йому про ситуацію, що склалася, тому син цього ж дня близько 20:00 приїхав до кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2". На той час у кафе знову повернувся ОСОБА_6 . Він продовжував свої хуліганські дії, почав хапати ОСОБА_9 за руки, погрожувати їй фізичною розправою та намагатися її вдарити. Цей конфлікт побачив ОСОБА_13, який попросив ОСОБА_6 заспокоїтися та припинити хуліганські дії, проте той ніяк не відреагував та почав висловлюватися на адресу ОСОБА_14 нецензурною лайкою, погрожувати фізичною розправою. Тоді ОСОБА_13, з метою припинити протиправні дії ОСОБА_6 та з метою захисту потерпілої ОСОБА_9, завдав йому одного удару долонею правої руки в ділянку обличчя, тим самим подолав його опір і примусив залишити приміщення вищевказаного кафе.

Потім цього ж дня близько 20:10 ОСОБА_6, металевим молотком, який приніс із собою, безпричинно умисно завдав не менше п`яти ударів по металевих перилах, які розташовані при вході в кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2", пошкодивши їх, при цьому погрожував фізичною розправою персоналу та власнику кафе ОСОБА_8, які вийшли на подвір`я на галас, що здійнявся. На зауваження громадян ОСОБА_6 не реагував та покинув місце події.

Хуліганські дії ОСОБА_6 тривали протягом значного часу, не менше чотирьох годин, і призвели до тимчасового відволікання працівників кафе " ІНФОРМАЦІЯ_2" від своєї роботи та зумовили порушення нормального режиму діяльності самого кафе " ІНФОРМАЦІЯ_2".

Діями ОСОБА_6 власнику кафе ОСОБА_15 спричинено матеріальну шкоду.

Крім цього, 19 квітня 2016 року близько 11:00 ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на власному автомобілі марки ВАЗ-2107 прибув до кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2" з метою з`ясування питання щодо подальшого сумісного проживання зі своєю дружиною ОСОБА_9 .

Зайшовши до приміщення кафе, він безпричинно почав висловлюватися на адресу своєї дружини нецензурною лайкою та намагатися вчинити з нею бійку. На це ОСОБА_9 та інші працівники кафе, а саме дружина власника кафе ОСОБА_16, ОСОБА_17 і ОСОБА_11, стали вимагати від ОСОБА_6 припинення його хуліганських дій, при цьому тимчасово припинилася нормальна діяльність закладу, оскільки всі працівники, які на той час працювали, змушені були підійти до барної стійки, щоб припинити хуліганські дії ОСОБА_6 . Але останній на неодноразові зауваження ніяк не відреагував та, продовжуючи свої хуліганські дії, незважаючи на присутність сторонніх осіб, продовжуючи далі висловлюватися на адресу персоналу кафе нецензурною лайкою з метою опору їх вимогам, дістав із правої кишені своєї спортивної кофти не придатний до здійснення вибуху муляж гранати РГД-5, який він приніс із собою та який загрози для здоров`я і життя людей не становить, але за зовнішніми ознаками схожий на справжню гранату, та, тримаючи його в правій руці, почав демонструвати всім присутнім, та погрожувати підірвати приміщення кафе разом із присутніми.

Присутні в кафе громадяни сприйняли таку погрозу як явну, оскільки через значну схожість вважали гранату справжньою, що викликало в них сильне хвилювання.

Цей інцидент тривав не менше 15-20 хвилин, після чого ОСОБА_16 виштовхала ОСОБА_6 за двері, і таким чином хуліганські дії останнього були припинені. Далі він, сівши до власного автомобіля, покинув місце події.

Під час інциденту в приміщенні кафе перебувала малолітня дитина ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка спостерігала за хуліганськими діями

ОСОБА_6 та була налякана його поведінкою.

Вироком Дніпровського апеляційного суду від 9 лютого 2022 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, а вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2021 року стосовно ОСОБА_6 скасовано в частині призначеного покарання. Ухвалено новий вирок, яким призначено ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 296 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з дня його фактичного затримання в порядку виконання вироку.

В іншій частині вирок суду залишено без змін.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого ОСОБА_6, тяжкість вчиненого злочину, фактичні обставини злочину, із часу скоєння якого (18 квітня 2016 року) вже минуло понад сім років, відомості про особу засудженого, який визнає свою вину, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується, раніше не судимий, з перших днів введення воєнного стану добровільно проходив службу по мобілізації (до його затримання на виконання вироку апеляційного суду), за що був нагороджений, просить змінити вирок апеляційного суду та застосувати до підзахисного положення статей 75,

76 КК, звільнивши його від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік.

Вважає, що Дніпровський апеляційний суд призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців без врахування вказаних вище обставин, які можуть вплинути на призначення покарання, у результаті чого воно, на переконання захисника, є явно несправедливим унаслідок своєї суворості, а мотивів щодо призначення такого суворого покарання у вироку не навів.

Таким чином, захисник вважає, що вирок суду апеляційної інстанції в частині призначення ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 296 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців не може вважатися законним й обґрунтованим.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника та просив залишити оскаржуване судове рішення без зміни.

Засуджений і захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити

з викладених у ній підстав.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника, засудженого, позицію прокурора, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При вирішенні питання про наявність зазначених у пунктах 1, 2 ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412, 413 КПК.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 413 КПК визначено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

З огляду на зміст положень ст. 12 КК кримінальне правопорушення, передбачене

ч. 3 ст. 296 КК, класифікується як нетяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше 5 років.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 49 КК передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у п. 2 цієї частини.

Положеннями ч. 5 ст. 74 КК встановлено, що особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.

Відповідно до вироку, ОСОБА_6 було визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК. При цьому зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що свої злочинні дії ОСОБА_6 закінчив 19 квітня 2016 року.

Таким чином, з дня вчинення ОСОБА_6 злочину до дня набрання вироком законної сили минуло понад п`ять років.

Крім того, зі змісту вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2021 року та вироку Дніпровського апеляційного суду від 9 лютого 2022 року вбачається, що предметом розгляду судів обох інстанцій, з-поміж іншого, було питання щодо ухилення ОСОБА_6 від суду, унаслідок чого ухвалою від 27 лютого 2020 року його було оголошено в розшук, а провадження за його обвинуваченням за ч. 3 ст. 296 КК зупинено. Листом т.в.о. начальника Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 16 березня 2020 року за вих. № 50/2996 суд було повідомлено, що ОСОБА_6 розшукано, опитано та зобов`язано явкою до суду. Отже, як установили суди обох інстанцій, ОСОБА_6 перебував у розшуку 17 днів, чого не заперечували сторони кримінального провадження.

У цьому аспекті Суд звертає увагу, що згідно зі сталою судовою практикою ухилення від явки до суду повинно бути належно оформлено, зокрема шляхом оголошення особи в розшук. Здійснення приводів ОСОБА_6 не є процесуальним оформленням ухилення від суду в розумінні ст. 49 КК (див., наприклад, постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 336/3094/17, від 9 квітня

2024 року у справі № 638/13757/20, від 10 квітня 2024 року у справі № 754/339/19).

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів обох інстанцій про те, що в межах цього кримінального провадження були підстави для зупинення перебігу строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, оскільки, з огляду на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_6 17 днів переховувався від суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло 15 років.

Разом з тим згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 лютого 2023 року у справі № 735/1121/20 (провадження

№ 13-26кс22), у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого ч. 1 ст. 49 КК, подовженого на період ухилення.

За таких обставин колегія суддів зауважує, що в цьому випадку диференційований строк, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 49 КК (5 років) має бути продовженим на строк

17 днів, під час якого відповідно до ухвали місцевого суду від 27 лютого 2020 року ОСОБА_6 переховувався від суду.

Ураховуючи вищенаведене рішення Суду, а також положення, передбачені ч. 2

ст. 49 КК, колегія суддів уважає, що диференційований п`ятирічний строк на притягнення засудженого до кримінальної відповідальності, подовжений на період ухилення від суду, сплив.

Так, за відсутності підстав для зупинення перебігу строків давності, указаний строк мав сплинути 18 квітня 2021 року, а з урахуванням продовження цього строку на період розшуку цей строк сплив 5 травня 2021 року.

Рішення суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні було ухвалено 9 лютого 2022 року, отже на час набрання вироком законної сили минуло понад п`ять років, тобто строк давності закінчився. Однак суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про те, що ОСОБА_6 ухилявся від явки до суду, тобто не виконував покладених на нього обов`язків з`являтися в судове засідання за викликом суду, послався на правову позицію, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від

5 квітня 2021 року у справі № 328/1109/19, та зазначив, що згідно з вимогами ч. 2 ст. 49 КК строк давності для звільнення його від призначеного покарання за ч. 3

ст. 296 КК становить 15 років з часу вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

Однак, зважаючи на те, що після постановлення ухвали апеляційного суду від 9 лютого 2022 року Велика Палата Верховного Суду в постанові від 2 лютого

2023 року у справі № 735/1121/20 (провадження № 13-26кс22) виклала інший, принципово відмінний за змістом висновок щодо тлумачення приписів ч. 1 ст. 49 КК у разі ухилення особи від досудового розслідування або суду, згідно з яким в разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого ч. 1 ст. 49 КК, подовженого на період ухилення, Суд доходить переконання про необхідність зміни вироку апеляційного суду.

Таким чином, з огляду на компетенцію суду касаційної інстанції, передбачену положеннями п. 4 ч. 1 ст. 436 КПК щодо можливості зміни судових рішень судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції в цьому кримінальному провадженні має процесуальну можливість ухвалити остаточне рішення.

За таких обставин касаційну скаргу захисника необхідно задовольнити частково, вирок апеляційного суду, відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, змінити, а ОСОБА_6 звільнити від покарання за злочин, передбачений ч. 3 ст. 296 КК, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності.