Постанова
Іменем України
18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 756/9214/22
провадження № 51-7103км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року в кримінальному провадженні № 12022100050001355 за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14)
).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Оболонського районного суду м. Києва від 30 березня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000,00 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік.
2. Оскарженою ухвалою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 змінено в частині призначеного йому додаткового покарання. Постановлено підставі ст. 69 КК України не призначати ОСОБА_6 додаткове покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. В решті вирок залишено без змін.
3. Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 30 липня 2022 року близько 20:24, керуючи автомобілем марки "Daewoo" моделі "Gentra", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у м. Києві по просп. Оболонському поблизу будинку № 34/1 та ТРЦ "Dream", усупереч вимогам п. 10.1 та 10.9 Правил дорожнього руху України, рухаючись заднім ходом та змінюючи напрямок руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8, яка переходила проїзну частину просп. Оболонського поза межами пішохідного переходу, чим останній заподіяно середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
4. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Мотивує тим, що оскільки санкцією ч. 1 ст. 286 КК України одним із видів основних покарань передбачено штраф у розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд був позбавлений можливості не призначати ОСОБА_6 передбачене нею обов`язкове додаткове покарання на підставі ч. 2 ст. 69 цього Кодексу. При цьому усупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України (4651-17)
) належним чином своє рішення не мотивував.
Позиції інших учасників судового провадження
5. На касаційну скаргу прокурора надійшло заперечення захисника ОСОБА_9 .
6. У засіданні суду касаційної інстанції прокурор підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити.
7. Обвинувачений та захисник проти задоволення касаційної скарги заперечили.
Мотиви Суду
8. Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши думки учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
9. Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
10. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
11. Обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286 КК України, а також призначене йому основне покарання у касаційній скарзі не оспорюються.
12. Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
13. Положеннями ч. 2 ст. 69 КК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) визначено, що на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
14. Норма ч. 2 ст. 69 КК України є застосовною, якщо дотримані умови, передбачені ч. 1 цієї статті. Проте сама ж диспозиція ч. 2 ст. 69 КК України містить виняток щодо її застосування, а саме - її положення не поширюються на випадки призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
15. Відповідну правову позицію було висловлено у постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 185/1030/22, від 31 травня 2023 року у справі № 727/6826/22, від 03 жовтня 2023 року у справі № 233/250/22.
16. У цій справі ОСОБА_6 визнано винуватим за ч. 1 ст. 286 КК України, санкція якої альтернативно передбачає покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
17. Оскільки штраф у розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян визначено як одне з основних покарань у санкції ч. 1 ст. 286 КК України, особу не може бути звільнено від передбаченого нею обов`язкового додаткового покарання на підставі положень ч. 2 ст. 69 зазначеного Кодексу.
18. Наведене було залишено поза увагою апеляційним судом під час прийняття рішення про зміну вироку місцевого суду стосовно ОСОБА_6 та звільнення його від додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. При цьому, приймаючи таке рішення, апеляційний суд послався на ст. 69 КК України без конкретизації її частини, чим допустив неналежне мотивування свого рішення та застосування закону України про кримінальну відповідальність, який не підлягав застосуванню.
19. За таких обставин ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною і обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого слід урахувати вищенаведене та прийняти рішення, яке буде відповідати вимогам закону.
Керуючись статтями 433, 434, 438, 441, 442 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3