676/3841/20 Про умисне заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, скоєне на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків - 17.04.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 червня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 14 червня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12020240160000150 від 12 квітня 2020 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Субіч Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 червня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України останнього звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Відповідно до встановлених судом фактичних обставин, які детально викладено у вироку, 12 квітня 2020 року близько 00:22 ОСОБА_6, перебуваючи в приміщенні для охорони, що розташоване на території сільськогосподарської ферми АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, у ході суперечки з ОСОБА_7, умисно, наніс останньому низку ударів кулаками у ділянку лівої вилиці, в підочну область, тім`яну ділянку зліва, лівої реберної дуги, один удар носовою частиною взуття правої стопи в ділянку кисті лівої руки, в наслідок чого спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження. Надалі ОСОБА_6 наніс ОСОБА_7 один удар носовою частиною взуття лівої стопи в область кисті правої руки, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді закритого внутрішньо суглобового перелому голівки основної фаланги п`ятого пальця правої кисті з незначним зміщенням відламків, яке відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що призвело до тривалого розладу здоров`я більше 21 дня.

Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 14 червня 2023 року вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 червня 2022 року залишив без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги з доповненнями до неїзазначає, що:

· органом досудового розслідування не були досліджені усі обставини справи, не проведений огляд місця подій, не вилучені інші відеозаписи, а також не здійснена деталізація з мобільного телефону потерпілого ОСОБА_7 . В постанові слідчого про призначення експертизи зазначена неправильна дата;

· слідчий безпідставно відмовив стороні захисту у задоволенні низки клопотань та ввів в оману щодо дати завершення досудового розслідування;

· протокол огляду слідчого експерименту від 07 травня 2020 року складений з порушеннями, оскільки у ньому відсутні підписи осіб, які брали участь у вказаній слідчій дії;

· судово-медичні експертизи містять різні висновки щодо наявного в потерпілого ушкодження п`ятого пальця правої кисті. Водночас записом у журналі рентгенологічних досліджень підтверджується, що відповідно до знімку № 271 у останнього був ушкоджений четвертий палець правої кисті, який на цей час відсутній у матеріалах справи. Експертизи, які наявні у справі, не містять посилань на інші рентгензнімки;

· свідки в ході допиту не посилалися на те, що у потерпілого ОСОБА_7 був перелом мізинця, таких відомостей не містить і протокол про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення;

· потерпілий ОСОБА_7 неодноразово змінював свої показання протягом судового розгляду;

· свідки та потерпілий омовили засудженого з метою дискредитувати його дружину ОСОБА_8, яка є депутатом сільської ради. Суди не взяли до уваги показання свідків сторони захисту і послалися на показання свідків, які не були очевидцями події;

· несвоєчасність виявлення у потерпілого ушкодження пальця свідчить про фальсифікацію доказів. Зауважує, що таку травму ОСОБА_7 міг отримати після подій, що сталися 12 квітня 2020 року. На підставі чого висновок експертизи № 158 від 16 квітня 2020 року є недопустимим доказом;

· відеозапис із камер спостереження містить ознаки фрагментації, однак стороною обвинувачення не було проведено експертизу на предмет визначення "оригінальності" вказаного запису;

· дані про час вчинення кримінального правопорушення є суперечливими;

· суди не надали оцінку доказам з точки зору достовірності та порушили вимоги ст. 94 КПК України;

· суд апеляційної інстанції залишив поза увагою клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 404 КПК України.

Судові рішення є невмотивованими та не відповідають приписам ст. 370 КПК України.

Заперечень на касаційну скаргу засудженого до Верховного Суду не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, просив залишити оскаржувані рішення без зміни.

Від засудженого ОСОБА_6 надійшло клопотання, в якому останній підтримав доводи своєї касаційної скарги та просив проводити судовий розгляд за його відсутністю.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

У касаційній скарзі засуджений, крім іншого, посилається на неповноту розгляду справи, не погоджується з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, тоді як їх перевірка в силу статей 433, 438 КПК України до повноважень суду касаційної інстанції не віднесено. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Доводи ОСОБА_6 щодо незаконності його засудження за вчинення інкримінованого злочину є аналогічні доводам його апеляційної скарги, які були перевірені в суді апеляційної інстанції та визнані необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами кримінального провадження.

З судових рішень убачається, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.

З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (див. постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року в справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року в справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року в справі № 760/23459/17 та ін.).

Цей стандарт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6, на думку колегії суддів касаційного суду, було дотримано з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій установили, що винуватість ОСОБА_6 підтверджується, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_7, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, а також протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 12 квітня 2020 року, протоколом тимчасового доступу від 01 травня 2020 року, відеозаписами, фотознімками, медичною карткою стаціонарного хворого ОСОБА_7, копіями аркушів журналів реєстрації рентгенологічних обстежень у КНП "Багатопрофільна центральна районна лікарня" Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, висновками судово-медичних експертиз №158 від 16 - 22 квітня 2020 року, № 259 від 15 липня 2020 року, № 144 від 28 лютого - 20 квітня 2022 року.

Так, звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою ОСОБА_6 зазначає, що орган досудового розслідування допустився однобічності, не провів огляд місця подій, не вилучив відеозаписи з інших камер спостереження, не провів деталізацію з мобільного телефону потерпілого, безпідставно відмовив у задоволенні низки клопотань, ввівши в оману щодо дати завершення досудового розслідування.

Частина 1 ст. 94 КПК України містить положення, відповідно до якого слідчий за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється (ч. 5 ст. 40 КПК України).

Слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій (ч. 1 ст. 40 КПК України).

Системний аналіз зазначених вище положень КПК України (4651-17) дає підстави зробити висновок, що у процесі своєї самостійної діяльності в рамках досудового розслідування саме слідчий уповноважений законом на прийняття юридично значущих рішень, що визначають хід та результати кримінального провадження, спрямовані на вирішення його завдань.

Отже, апеляційний суд слушно зауважив, що відмова слідчим у задоволенні клопотань сторони захисту, на які вона посилається в апеляційній скарзі, в повній мірі відповідає обсягу повноважень слідчого, який під час досудового розслідування самостійно визначає обсяг доказів, достатніх для висунення певній особі обвинувачення та самостійно обирає засоби отримання таких доказів.

Варто зауважити, що стаття 303 КПК України містить перелік рішень, дій слідчого, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Також ст. 306 КПК України передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, розглядаються слідчим суддею місцевого суду.

Однак матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що сторона захисту під час досудового розслідування зверталася до слідчого судді в порядку ст. 303 КПК України.

Зі свого боку Верховний Суд також зауважує, що ОСОБА_6 в ході судового розгляду цього кримінального провадження як в суді першої так і апеляційної інстанції відповідно до п. 12, ч. 3 ст. 42 КПК України реалізував своє право заявляти клопотання про проведення процесуальних дій. Водночас незгода сторони захисту із рішеннями судів щодо відмови у задоволенні низки клопотань не є безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Щодо доводів касаційної скарги про невідповідність висновків судово-медичних експертиз, журналу рентгенологічних досліджень щодо наявного перелому пальця потерпілого та відсутності рентгензнімка № 271

Згідно з положеннями ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, відповідно до висновку №158 судово-медичної експертизи, проведеної з 16 по 22 квітня 2020 року, (т.2, а.м.к.п. 14-15) у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді, зокрема, закритого внутрішньосуглобового перелому голівки основної фаланги п`ятого пальця правої кисті з незначним зміщенням відламків, яке могло утворитися внаслідок одноразової дії тупого твердого предмета по механізму "удар" у вказаний потерпілим термін і відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, яке привело до тривалого розладу здоров`я більше 21 дня.

Аналогічні тілесні ушкодження були встановлені висновком експерта №259 повторної судово-медичної експертизи, яка була проведена 15 липня 2020 року (т.2, а.м.к.п. 105-107).

Крім того, висновком комісійної судово-медичної експертизи №144, проведеної за клопотанням сторони захисту у період з 28 лютого по 20 квітня 2022 року, (т.1, а.м.к.п.141-146) також підтверджується, що у ОСОБА_18 наявні тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому головки проксимальної фаланги V-гo пальця правої кисті, що міг утворитись від не менш як однієї травмуючої дії, тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Крім цього Суд звертає увагу, що місцевим судом була досліджена у судовому засіданні медична карта № 2304 стаціонарного хворого травматологічного відділення КНП "Кам`янець-Подільська ЦРЛ" на ім`я ОСОБА_7, яка була об`єктом дослідження зазначених судово-медичних експертиз. (Вказану медичну картку вироком цього суду ухвалено повернути до лікарні).

Зі свого боку Верховний Суд наголошує, що об`єктом кожної із зазначеної судово-медичної експертизи було, зокрема, і заключення рентгенолога № 271.

Варто зазначити і те, що суди не досліджували безпосередньо вказане заключення рентгенолога, не надавали йому оцінки та не обґрунтовували ним свої судові рішення, а тому вказаний рентгензнімок в розумінні ст. 84 КПК України не є доказом у цьому кримінальному провадженні.

Більш того, в судовому засіданні місцевого суду свідок ОСОБА_16 (лікар-рентгенолог) підтвердив, що він описував рентгензнімки ОСОБА_7, на яких був зафіксований перелом саме основної фаланги п`ятого пальця правої кисті, що в повній мірі узгоджується із висновком судово-медичної експертизи № 158. Водночас будь-яких ушкоджень четвертого пальця тієї ж кисті на знімках не зафіксовано. Цей свідок також зауважив, що журнал запису рентгенологічних досліджень заповнюється іншими медичними працівниками, а запис про перелом четвертого пальця міг бути зроблений помилково.

Верховний Суд акцентує увагу на те, що в матеріалах справи наявний рентгенівський знімок правої кисті ОСОБА_7 від 24 квітня 2020 року № 500, а тому доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.

Посилання засудженого на допущену слідчим помилку у даті проведення судово-медичної експертизи № 158 у своїй постанові про призначення повторної судово-медичної експертизи Верховний Суд не вважає переконливими, оскільки зі змісту цієї постанови слідчого чітко вбачається, що експерту надавався, зокрема висновок судово-медичної експертизи № 158 від 16 - 22 квітня 2020 року. Зі свого боку Суд ураховує також те, що в межах цього кримінального провадження інших висновків судово-медичних експертиз на той час не було.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що у цій постанові слідчий допустив описку в даті проведення експертизи № 158, що фактично є лише технічним недоліком під час складання процесуального документа.

Стаття 86 КПК України передбачає, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, а підстави та критерії визнання доказів недопустимими визначено в ст. 87 КПК України.

Водночас апеляційний суд з урахуванням приписів ст. 87 КПК України дійшов слушного висновку про те, що доводи сторони захисту не містять підстав для визнання вказаних висновків експертів недопустимими.

Звернув увагу апеляційний суд і на доводи засудженого про те, що свідки не вказували на перелом пальця потерпілого, омовили його та надали суперечливі показання.

Доводи засудженого в цій частині апеляційний суд визнав безпідставними та слушно зауважив, що як потерпілий ОСОБА_7, так і свідки ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_15 були попереджені судом про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих відомостей та за відмову від надання свідчень за статтями 384, 385 КК України, свідки не перебувають в особистих чи сімейних стосунках ні з обвинуваченим ОСОБА_6, ні з потерпілим ОСОБА_7 .

Разом з тим місцевий суд також дійшов переконання, що доводи сторони захисту про наявність зацікавленості останніх у дискредитуванні дружини обвинуваченого ОСОБА_20 перед виборами сільського голови є необґрунтованими, оскільки не підтверджуються будь-якими доказами.

Поза увагою апеляційного суду також не залишились доводи засудженого стосовно достовірності відеозаписів, який обґрунтовано вказав, що ці відеозаписи були здобуті слідчим у спосіб визначений КПК України (4651-17) , підтверджують обставини перебування ОСОБА_6, та членів його сім`ї на місці вчинення злочину в ніч 12 квітня 2020 року. Водночас суд зазначив, що доводи про монтаж цього відеозапису, його фальсифікацію, неповноту та щодо не вилучення слідчим всіх відеозаписів з ферми, є надуманими, такими що не знайшли свого підтвердження у матеріалах провадження та обумовлені позицією захисту.

Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_6 про порушення, які були допущені при складанні та проведенні слідчих експериментів від 07 травня 2020 року Суд зауважує, що протоколи вказаних слідчих експериментів разом із відеозаписами їх проведення визнані судом першої інстанції недопустимими доказами з інших підстав.

Щодо доводів касаційної скарги про порушення апеляційним судом вимог ч. 3 ст. 404 КПК України

Так, згідно з ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Норми ч. 3 ст. 404 КПК України зобов`язують суд апеляційної інстанції провести повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, лише коли суд першої інстанції дослідив ці обставини неповно або з порушеннями. Сама по собі незгода захисника із висновками суду, зробленим на підставі досліджених доказів, не може бути безумовною підставою для повторного дослідження тих самих доказів апеляційним судом за відсутності обставин, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України.

Тобто для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визнає обов`язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так і однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження.

Водночас апеляційний суд зазначив, що клопотань про повторне дослідження доказів та надання їм іншої правової оцінки не надходило та дійшов обґрунтованого висновку, що місцевий суд повністю дотримався вимог статей 94, 370 КПК України, а висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які безпосередньо досліджені судом та яким дана правильна правова оцінка.

З огляду на що апеляційний суд погодився з наданою оцінкою доказам та з висновками суду першої інстанції в цілому, а тому підстав для повторного безпосереднього дослідження доказів у цього суду не було.

Отже, відсутність належно обґрунтованого клопотання сторони кримінального провадження про дослідження доказів, на неправильну оцінку яких посилається сторона на стадії апеляційного оскарження вироку, не зумовлює обов`язку апеляційного суду повторно досліджувати обставини, встановлені під час кримінального провадження, та не створює передумов для використання апеляційним судом свого права дослідити нові докази за наявності підстав, регламентованих положеннями ч. 3 ст. 404 КПК України.

Варто також зауважити, що всі клопотання, які містила апеляційна скарга ОСОБА_6 судом апеляційної інстанції було розглянуто, що підтверджується журналом судового засідання від 14 червня 2023 року та відповідним технічним записом.

З огляду на викладене, Суд доходить висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги засудженого в цій частині.

Водночас Суд звертає увагу, що в поданій касаційній скарзі сторона захисту, серед іншого, фактично не погоджується з установленими фактичними обставинами кримінального провадження та вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, тоді як перевірка таких доводів, як зазначалося вище, на підставі статей 433, 438 КПК України до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена.

Отже, такі доводи касаційної скарги не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки Суд не вправі виходити за межі фактів та обставин, установлених у судах першої та апеляційної інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження норм кримінального процесуального закону, які би ставили під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.

Суди належним чином обґрунтували свої рішення про доведеність винуватості ОСОБА_6, висновки судів зроблені з додержанням статей 22, 23 КПК України на підставі усіх об`єктивно з`ясованих обставин справи, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності, і сукупністю зібраних доказів, оціненою з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Ураховуючи наведене, Суд вважає, що всупереч наведеним у касаційній скарзі засудженого, вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є законними й обґрунтованими, належним чином вмотивовані, вони в повній мірі відповідають вимогам ст. 370 КПК України.

Враховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність або невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які би були безумовними підставами для скасування або зміни оскаржених судових рішень, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

Вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 червня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 14 червня 2023 року залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.