204/5703/21 Про умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, скоєне на ґрунті ревнощів і виниклих неприязних відносин - 17.04.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2023 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120210466802000398 за обвинуваченням

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Санкт-Петербург РФ, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2023 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_9 на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.

Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 13 липня 2021 року о 22:00 год. на спортивному майданчику біля середньої загальноосвітньої школи № 46, розташованої по АДРЕСА_2, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень на ґрунті особистих неприязних відносин через ревнощі, умисно завдав ОСОБА_9 один удар кулаком в обличчя, від чого потерпілий впав на спину та вдарився потиличною частиною голови об землю. Продовжуючи свої дії, ОСОБА_8, не даючи потерпілому повністю підвестись на ноги, умисно завдавав йому удари кулаком в ніс та щелепу, чим спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження.

Дніпровським апеляційним судом апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення, тоді як за апеляційною скаргою прокурора вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 у частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок від 03 липня 2023 року.

Цим вироком ОСОБА_8 призначено покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді 1 року виправних робіт з відрахуванням із суми заробітку засудженого в дохід держави 10 % відсотків. У іншій частині вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Вказує, що апеляційним судом належним чином не були враховані всі обставини справи, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, вину визнав повністю, щиро розкаявся, вибачився перед потерпілим, тому суд безпідставно призначив йому надто суворе покарання.

Посилається також на те, що апеляційний суд безпідставно погодився з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення на користь потерпілого 10 000 грн моральної шкоди, залишивши вирок у цій частині без зміни. Зазначає про відсутність доказів, які б підтверджували ступінь моральних страждань потерпілого та визначення суми в розмірі 10 000 грн як обґрунтованої. Указує на те, що цивільним позивачем не були доведені понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 11 000 грн.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав подану касаційну скаргу.

Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника.

Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до положень ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 125 КК України в поданій касаційній скарзі сторони захисту не оспорюються.

Що стосується доводів касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу засудженого через суворість, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Відповідно до положень статей 370, 420 КПК Українисуд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що прокурор подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку виклав змістовні, конкретні доводи про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та просив ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винним за ч. 1 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді одного року виправних робіт.

Відповідно до положень ст. 50 КК Українипокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з вимогами ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Призначаючи ОСОБА_8 покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного й навів у вироку переконливі мотиви ухваленого рішення.

Окрім того, судом взято до уваги мету та спосіб вчиненого винним діяння, зокрема те, що ОСОБА_8 завдав потерпілому декілька ударів, коли останній намагався підвестися на ноги після попередніх ударів.

З урахування зазначеного апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення засудженому більш суворого покарання, яке передбачено санкцією ч. 1 ст. 125 КК України, належним чином мотивувавши своє рішення.

Колегія суддів убачає, що покарання засудженому призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових правопорушень, відповідає вимогам ст. 65 КК України. Підстав для скасування вироку апеляційного суду, про що йдеться в касаційній скарзі захисника, з указаних мотивів не вбачається.

Також суд апеляційної інстанції, переглянувши вирок місцевого суду в апеляційному порядку за апеляційною скаргою захисника, який не погоджувався з розміром моральної шкоди, належно проаналізував його доводи та надав на них вичерпні відповіді згідно з вимогами КПК України (4651-17) .

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК Україниморальна шкода, крім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодження здоров`я; в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Зокрема, як убачається з вироку, вирішуючи питання про доведеність підстав та розміру заподіяної моральної шкоди, суд виходив із засад розумності і справедливості, враховуючи характер і обсяг душевних і психічних страждань, завданих внаслідок отриманих потерпілим тілесних ушкоджень й фізичного болю, завданого йому.

З матеріалів провадження вбачається, що до початку розгляду провадження потерпілий ОСОБА_9 подав цивільний позов, де просив відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 150 000 грн, обґрунтувавши це душевними стражданнями, пов`язаними зі вчиненням злочину, та психологічною травмою.

Рішення суду про часткове задоволення цивільного позову щодо стягнення із засудженого на користь потерпілого моральної шкоди в розмірі 10 000 гривеньузгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру і обсягу моральних страждань потерпілого, з чим погоджується і колегія Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги захисника про недоведеність цивільним позивачем розміру витрат на правову допомогу в розмірі 11 000 грн колегія суддів вбачає безпідставними, оскільки за змістом оскаржуваного вироку апеляційного суду, а також і за змістом вироку місцевого суду в тій частині, яка була залишена без зміни рішенням суду апеляційної інстанції, питання про стягнення з ОСОБА_8 витрат на правову допомогу не вирішувалося.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.

Тому, керуючись положеннями ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

Вирок Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2023 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.