536/1553/21 Про умисне заподіяння неповнолітньому тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент його заподіяння, скоєне під час конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин - 17.04.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу зі змінами захисника ОСОБА_11 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 07 червня 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021170520000332, за обвинуваченням

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Криничне Кобеляцького району Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Кременчуцький районний суд Полтавської області вироком від 07 червня 2022 року визнав ОСОБА_12 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Стягнув з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9 15 081 грн матеріальної та 100 000 грн моральної шкоди. Вирішив питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком 04 липня 2021 року біля 01 год. 20 хв. ОСОБА_7, перебуваючи по АДРЕСА_3, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків умисно завдав удар києм для гри в більярд по голові неповнолітньому ОСОБА_9, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент спричинення.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 26 вересня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 в інтересах засудженого ОСОБА_7 залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_11, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 07 червня 2022 року і ухвалу Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Захисник вважає, що суд першої інстанції належним чином не дослідив обставини справи, не обґрунтував висновків щодо доведеності винуватості ОСОБА_13, що залишилось без оцінки апеляційного суду.

На обґрунтування своїх вимог захисник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог статей 8, 62 Конституції України необґрунтовано дійшли висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки в основу обвинувачення покладено протокол огляду місця події від 09.07.2021 року, протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_9 та його представника ОСОБА_10 від 27.07.2021 року, протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_14 від 27.07.2021 року, протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_15 від 28.07.2021 року, які були проведені без участі ОСОБА_7 та його захисника, в умовах не наближених по обстановці, часу, освітленню до тих, при яких відбувалися події, а також похідні від цих протоколів висновки експертів № 853, 854, 855, які, на думку захисника, є недопустимими доказами.

Стверджує, що показання потерпілого, обвинуваченого та свідків мають розбіжності, на що ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції, не звернули належної уваги.

Вважає, що суд першої інстанції упереджено та безпідставно взяв до уваги лише покази свідків ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_16, тоді як покази свідків ОСОБА_17 і ОСОБА_18 визнав суб`єктивною думкою зацікавлених осіб, а покази решти свідків взагалі залишив поза увагою.

Також захисник посилається на те, що в порушення вимог ст. 91 КПК України судом не було надано належну оцінку та не перевірено достовірність підстав та обставин отримання ОСОБА_9 тілесних ушкоджень. Зазначає, що згідно з даними у медичній документації Кобеляцької ЦРЛ, куди після події був доставлений потерпілий ОСОБА_9 для огляду та надання медичної допомоги, тілесні ушкодження були нанесені у праву тім`яну ділянку голови, а не в ліву, як зазначається в подальшому.

Крім того, вказує, що згідно з квитанцією № 34/22 про отримання на зберігання речових доказів зазначено дату вилучення (отримання) доказів 08.07.2021 року, тоді як огляд, вилучення та визнання предметів речовими доказами відбулось 09.07.2021 року.

При цьому був вилучений та визнаний речовим доказом дерев`яний більярдний кий коричневого кольору із металевою вставкою, а також дерев`яний фрагмент із клейкою стрічкою чорного кольору, однак на зберігання прийнято фрагмент кия з червоною стрічкою.

Наголошує на тому, що судами не були неналежним чином з`ясовані фактичні обставин справи, а саме щодо нанесення саме ОСОБА_17 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9, й не перевірено доводи скарги щодо недостовірності та недопустимості фактичних обставин справи, що у свою чергу призвело до порушення принципу презумпції невинуватості й безпідставного визнання висунутого ОСОБА_17 обвинувачення доведеним.

Також вважає, що апеляційний суд належно не перевірив доводи апеляційної скарги, тому вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

09 квітня 2024 року на адресу Верховного Суду від захисника ОСОБА_11 та засудженого ОСОБА_7 надійшло клопотання про зміну касаційної скарги.

У цьому клопотанні зазначається, що ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, працевлаштований, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога.

Крім цього, у клопотанні зазначено, що в суді касаційної інстанції ОСОБА_7 визнає свою вину, добровільно відшкодував потерпілому шкоду в сумі 50 000 грн, тому сторона захисту вважає за можливе призначити засудженому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України й просить змінити вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного суду.

Прокурор подав заперечення на касаційну скаргу захисника, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений та захисник підтримали подану касаційну скаргу і просили її задовольнити.

Прокурор, потерпілий, представник потерпілого та законний представник потерпілого заперечували проти задоволення касаційної скарги захисника.

Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

За змістом статей 433, 438 КПК України, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Крім цього, касаційний суд не може втручатися в аспекти оцінки судами нижчих інстанцій дослідженої ними сукупності належних, допустимих і достовірних доказів на предмет підтвердження чи не підтвердження ними обставин, які підлягають доказуванню в провадженні. Таку оцінку кожен суд здійснює незалежно і самостійно шляхом формування власного внутрішнього переконання як щодо кожної з обставин, які підлягають доказуванню, так і стосовно винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину в цілому.

Тому колегія суддів касаційного суду відхиляє доводи касаційної скарги захисника щодо неправильної, на його думку, оцінки судами досліджених доказів за відсутності або безпідставності конкретних доводів щодо неналежності, недопустимості чи недостовірності окремих досліджених судом доказів.

Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України, рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Перевіривши кримінальне провадження в касаційному порядку, колегія суддів вбачає, що вказаних вимог закону суди дотрималися.

Щодо тверджень захисника про відсутність достатніх доказів для доведення винуватості засудженого, а також про незгоду сторони захисту з оцінкою доказів, колегія суддів касаційного суду вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Зі змісту вироку суду першої інстанції вбачається, що на обґрунтування доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, суд послався на показання самого потерпілого, який в судовому засіданні вказав на ОСОБА_7 як на особу, яка завдала йому удар києм для гри в більярд по голові. Також суд першої інстанції зазначив, що потерпілий з обвинуваченим раніше не знайомі, будь-яких неприязних стосунків вони раніше не мали, а тому підстав та мотиву для надання потерпілим неправдивих показань не вбачається.

Крім цього, суд першої інстанції послався на показання свідка ОСОБА_19, який щодо конфлікту пояснив, що 03 липня 2021 року він бачив, як ОСОБА_20 ударив ОСОБА_21 києм по голові, від чого останній впав, піднявся та став тікати. ОСОБА_20 був у нетверезому стані, збуджений, кий держав за тонку частину, коли вдарив ОСОБА_23 - кий переломився, і той викинув його в кущі.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що 03 липня 2021 року під час гри в більярд ОСОБА_20 став забирати у хлопців кий і розпочалася бійка. Він бачив, як ОСОБА_20 києм, який він тримав за його тонку частину, вдарив ОСОБА_21 по голові, кий переломився, держак знайшли під деревом.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні повідомив, що його син ОСОБА_25 04 липня 2021 року вночі біля першої години зателефонував і повідомив, що їх б`ють хлопці з с. Криничного. Коли він приїхав, то побачив, що голова і одяг ОСОБА_21 були в крові. ОСОБА_26 і ОСОБА_20 були п`яні, чувся запах алкоголю від них. Хто вдарив ОСОБА_23, йому невідомо. Коли лікар швидкої спитав ОСОБА_21, хто його вдарив, останній вказав на ОСОБА_27 .

Також суд виклав у вироку показання інших допитаних у судовому засіданні свідків, яким надав відповідну оцінку. Окрім того судом першої інстанції було досліджено і покладено в основу вироку інші надані докази, зокрема:

протокол огляду місця події від 09 липня 2021 року (т. 1 а. с. 67-74), відповідно до якого на АДРЕСА_3 біля складських приміщень під деревом було виявлено дерев`яні фрагменти округлої форми, поверхня яких покрита клейкою стрічкою; навпроти дверей до одного із складських приміщень виявлено кий для гри в більярд, який виготовлений з дерева, коричневого кольору, частково перемотаний клейкою стрічкою чорного кольору;

висновок судово-медичної експертизи № 763 від 26 липня 2021 року (т. 1 а. с. 83-85), з якого вбачається, що у неповнолітнього ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження, які утворились від одноразової ударної дії тупого (тупих) твердого (твердих) предмету (предметів), можливо в указаний термін, і за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в момент спричинення;

протокол слідчого експерименту від 27 липня 2021 року (т. 1 а. с. 88-93) за участю потерпілого ОСОБА_9, який повідомив про обставини вчинення щодо нього кримінального правопорушення та показав, як саме ОСОБА_20 спричинив йому тілесні ушкодження;

протокол слідчого експерименту від 27 липня 2021 року (т. 1 а. с. 94-99) зі свідком ОСОБА_14, який повідомив, що бачив, як ОСОБА_20 вдарив києм ОСОБА_21 по лобі, та показав, як саме це відбувалось;

протокол слідчого експерименту від 28 липня 2021 року (т. 1 а. с. 100-105) за участю свідка ОСОБА_15, який показав обставини конфлікту, а також показав, як саме ОСОБА_20, тримаючи в обох руках дерев`яний кий для гри в більярд, завдав ОСОБА_28 один удар в область голови;

висновок судово-медичної експертизи № 853 від 19 серпня 2021 року (т. 1 а. с. 106), відповідно до якого обставини, повідомлені неповнолітнім ОСОБА_9 під час проведення слідчого експерименту від 27 липня 2021 року за фактом спричинення йому тілесних ушкоджень, не суперечать об`єктивним даним, отриманим при судово-медичній експертизі;

висновок судово-медичної експертизи № 854 від 19 серпня 2021 року (т. 1 а. с. 107), відповідно до якого пояснення свідка ОСОБА_15, надані ним під час проведення слідчого експерименту від 28 липня 2021 року, не суперечать об`єктивним даним, отриманим в ході судово-медичної експертизи неповнолітнього ОСОБА_9 ;

висновок судово-медичної експертизи № 855 від 19 серпня 2021 року (т. 1 а. с. 108), згідно з яким обставини, про які повідомив свідок ОСОБА_14 під час проведення слідчого експерименту, не суперечать об`єктивним даним, отриманим в результаті судово-медичної експертизи неповнолітнього ОСОБА_9 .

Оцінивши указані вище та інші докази, покладені в основу вироку, з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу сторони захисту щодо неправильного встановлення місцевим судом фактичних обставин кримінального правопорушення, неправильної оцінки доказів, щодо недоведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, апеляційний суд погодився з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, навів в ухвалі докладні мотиви свого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути провадження та дати правильну оцінку вчиненому, з чим погоджується і Верховний Суд.

Стосовно тверджень захисника у касаційній скарзі про недопустимість як доказу відомостей, які містяться в протоколі огляду місця події від 09 липня 2021 року, протоколах слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_9, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 та похідних від них висновків експерта № 853, 854, 855, то апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що такі твердження є безпідставними, оскільки протокол огляду місця події від 09 липня 2021 року та протоколи слідчих експериментів були складені уповноваженою особою, а саме слідчим, з дотриманням норм кримінального процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для визнання цих протоколів слідчих експериментів та похідних від них висновків експерта недопустимим чи неналежним доказом.

Щодо тверджень захисника ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_7 та його захисник не були присутні під час слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_9 та його представника ОСОБА_10, свідка ОСОБА_14 та свідка ОСОБА_15, колегія суддів касаційного суду вважає їх необґрунтованими, оскільки положення ст. 240 КПК України не вимагають обов`язкової присутності підозрюваного та його захисника при проведенні слідчого експерименту з потерпілим чи свідком.

Крім цього, апеляційний суд перевірив доводи сторони захисту стосовно наявності розбіжностей в показаннях потерпілого, обвинуваченого та свідків, вказавши, що суд надає оцінку тільки тим показанням, які надані безпосередньо в судовому засіданні, а незгода з їх оцінкою не свідчить про те, що їх було досліджено з порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому сторона захисту не вказує, що такі показання було викладено неправильно чи неповно.

Щодо посилань захисника на розбіжності у питанні, куди саме потерпілому було нанесено удар (в ліву чи в праву ділянку голови), то згідно з висновком судово-медичної експертизи № 763 від 26 липня 2021 року встановлено наявність у потерпілого ОСОБА_9 тілесного ушкодження в лобно-тім`яній ділянці зліва. Під час слідчого експерименту потерпілий також показав, що удар йому було спричинено в ліву частину голови. Саме ці докази й були враховані місцевим судом при ухваленні вироку.

Стосовно доводів захисника про посилання у протоколі огляду місця події від 09.07.2021 на показання свідка ОСОБА_24 про те, що вилученим києм вдарили потерпілого ОСОБА_9, які захист вважає показаннями з чужих слів, то зазначені показання не були покладені судом в основу обвинувального вироку суду, й тому аспекти їх достовірності не мають значення для його обґрунтованості.

Стосовно доводів захисника про те, що згідно з квитанцією № 34/22 про отримання на зберігання речових доказів, зазначено дату вилучення (отримання) речових доказів, а саме дерев`яного більярдного кия та фрагменту із клейкою стрічкою, 08.07.2021 року, тоді як огляд, вилучення та визнання речовим доказом відбулось 09.07.2021 року (т.1 а.с. 75, 76), то зазначені неточності колегія суддів не вбачає такими, що мають наслідком визнання вилучених речових доказів недопустимими з огляду на таке.

У цьому провадженні дані про вчинення кримінального правопорушення були внесені в ЄРДР 09 липня 2021 року (т. 1 а. с. 63), й кримінальному провадженню було присвоєно № 12021170520000332.

Цей номер вже відображений в квитанції № 34/22 (т. 1 а. с. 76), що свідчить про те, що вказана квитанція не могла бути складена 08 липня 2021 року, а вказана в ній дата є опискою, яка не впливає на аспекти допустимості указаних речових доказів.

Стосовно посилань захисника про визнання речовим доказом дерев`яного більярдного кия коричневого кольору із металевою вставкою, а також дерев`яного фрагменту із клейкою стрічкою чорного кольору, в той час як згідно з квитанцією на зберігання прийнято фрагмент зі стрічкою червоного кольору, то колегія суддів також вважає зазначену неточність такою, що не має істотного значення, оскільки той факт, що удар потерпілому був нанесений саме тим києм, уламки якого були вилучені під час огляду місця події, ніким не оспорюється.

Стосовно доводів у клопотанні про зміну вимог касаційної скарги в аспекті доцільності застосування до засудженого положень ст. 69 КК України, колегія суддів зазначає, що визнання вини під час касаційного розгляду, в той час як під час досудового розслідування і розгляду кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанції ОСОБА_7 вину не визнавав, заперечував факт нанесення будь-яких ударів потерпілому, а також часткове відшкодування заподіяної шкоди після набрання обвинувальним вироком законної сили і задоволення цивільного позову потерпілого, не свідчить про наявність таких пом`якшуючих покарання обставин як щире каяття і добровільне відшкодування завданого збитку. Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій жодних пом`якшуючих покарання обставин не встановлено, колегія суддів не вбачає підстав для пом`якшення призначеного ОСОБА_7 покарання на підставі положень ст. 69 КК України. Крім цього, у змісті клопотання захисника про зміну вимог касаційної скарги не обґрунтовано, яким чином ті обставини, які, на думку захисника, пом`якшують покарання засудженого, також істотно зменшують ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним діяння.

Полтавський апеляційний суд, переглянувши вирок в апеляційному порядку, дав належну оцінку доводам апеляційної скарги захисника, й обґрунтовано вказав, що висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за обставин, викладених у вироку, ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та досліджених у судовому засіданні доказах, тому обґрунтовано залишив апеляційну скаргу без задоволення, а вирокКременчуцького районного суду Полтавської області від 07 червня 2022 року - без зміни. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.