Вироком Харківського районного народного суду П. засуджено за ч. 1 ст. 101 КК України (2001-05) .

Касаційна інстанція вирок змінила, перекваліфікувавши дії на ст. 103 КК України (2001-05) .

Протест, в якому порушувалося питання про скасування судових рішень із закриттям справи, президія обласного суду залишила без задоволення.

З урахуванням змін, внесених до вироку в касаційному порядку, П. визнано винним у тому, що він у стані сильного душевного хвилювання, яке раптово виникло внаслідок протиправного насильства з боку його батька - П. М., вдарив того кулаком в обличчя і пошкодив праве око, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження.

За протестом першого заступника Голови Верховного Суду України судові рішення скасовано із закриттям справи з таких підстав.

Відповідно до ст. 15 КК України (2001-05) не є злочином дія, яка хоч і підпадає під ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, але вчинена в стані необхідної оборони, якщо при цьому не було перевищено меж останньої.

З пояснень засудженого, свідків П. В. і П. К. видно, що потерпілий П. М., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив із сином сварку, під час якої виштовхував того з квартири в коридор і схопив його рукою за обличчя, травмувавши ліве око. У відповідь на такі дії П. в свою чергу вдарив батька кулаком в обличчя і теж спричинив йому травму ока. Згідно з медичною довідкою засудженому П. була заподіяна травма лівого ока, яка викликала посттравматичний кон'юктивіт.

З цих обставин справи випливає, що потерпілий застосував до П. протиправне насильство, від якого той мав право захищатися. Причому характер і засоби в даній ситуації відповідали характерові й небезпечності посягань. Проте наведені обставини не були враховані під час розгляду справи народним судом, касаційною і наглядною інстанціями.

Судова колегія і президія обласного суду дійшли помилкового висновку, що в діях П. міститься склад злочину, передбаченого ст. 103 КК України (2001-05) , на тій підставі, що він заподіяв батькові тяжкі тілесні ушкодження в стані сильного душевного хвилювання. Суд не врахував, що П. одночасно перебував і в стані необхідної оборони (оскільки мав право на активний захист від фізичного насильства, застосованого до нього потерпілим) і при цьому не перевищив її меж. Тому його дії не містять складу злочину.

Виходячи з цього, судова колегія скасувала всі судові рішення в справі і закрила її на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (1001-05) .