Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Олендера І.Я.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2016 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року по справі № 804/14814/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Картсервіс Плюс" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Картсервіс Плюс" звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій щодо невизнання податковою звітністю декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2014 року; скасування рішення № 28560/10/04-63-18-03 від 12.08.2014 року про невизнання податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2014 року податковою звітністю; зобов`язання прийняти податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за липень 2014 року з додатками датою її фактичного отримання - 11.08.2014 року; зобов`язання відобразити показники податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2014 року в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку позивача; зобов`язання у десятиденний строк з дня отримання судового рішення у даній справі, яке набрало законної сили, подати звіт про виконання судового рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2016 року у даній справі позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову відповідача у визнанні податковою звітністю податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2014 року, викладену у листі № 28560/10/04-63-18-03 від 12.08.2014 року. Визнано податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за липень 2014 року прийнятою відповідно до п.49.13 статті 49 Податкового кодексу України у день її фактичного отримання контролюючим органом, а саме: 11.08.2014 року. Зобов`язано відповідача відобразити показники податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2014 року в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку позивача. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.08.2014 року позивачем направлено поштою на адресу відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період липень 2014 року, про що свідчить опис вкладення з відбитком календарного штампу поштового відділення та чек про сплату поштового відправлення.

12.08.2014 року позивач отримав рішення відповідача № 28560/10/04-63-18-03 від 12.08.2014 року про невизнання податковою зазначеної декларації. У своєму рішенні відповідач зазначив, що на дату подання декларації з ПДВ за липень 2014 року підприємство позивача у реєстрі платників податку на додану вартість відсутнє, тобто, зазначена декларація подана не платником податку на додану вартість, що є порушенням вимог п.46.1 ст.46 та п.49.2 ст. 49 Податкового кодексу України, а тому не вважається податковою декларацією.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно п.49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.9 статті 49 ПК України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно п.49.10. ст. 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15.11.2013 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі міста Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області було прийнято рішення № 151/28-041 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Картсервіс Плюс".

Як вбачається з рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 28560/10/04-63-18-03 від 12.08.2014 року, підставою, з якої Декларація з податку на додану вартість за липень 2014 року не була визнана податковою декларацію, стало те, що вона подана не платником податку на додану вартість, що є порушенням вимог п.46.1 ст.46 та п.49.2 ст. 49 Податкового кодексу України.

Разом з тим, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 року по справі № 804/708/14 за позовом ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Картсервіс Плюс" до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області визнано протиправним та скасовано рішення податкового органу № 151/28-041 від 15.11.2013 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Картсервіс Плюс" з моменту його прийняття. Постанова набрала законної сили 06.11.2014 року.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, припинили існування обставини, що були підставою для відмови відповідача в прийнятті податкової декларації позивача за липень 2014 року.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2016 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року по справі № 804/14814/14 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.