ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 192/1263/22
провадження № 51-6185км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_8 і ОСОБА_7 на вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041570000308, за обвинуваченням
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Орджонікідзе Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2016 року за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільненого 25 червня 2019 року у зв`язку з відбуттям строку покарання,
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_6 - на строк 7 років, ОСОБА_9 - на строк 8 років.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_9 визнано винуватими у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілого, за таких обставин.
Так, 8 липня 2022 року приблизно о 14:30 неповнолітній ОСОБА_6 йшов разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вздовж АДРЕСА_2, та в ході розмови у ОСОБА_6 та ОСОБА_9 виник словесний конфлікт з ОСОБА_10 . Тоді, перебуваючи на узбіччі дороги, в ході конфлікту, на ґрунті неприязних відносин, діючи умисно, групою осіб, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 почали спільно почергово завдавати тілесні ушкодження потерпілій.
Зокрема, ОСОБА_6 з розмаху завдав удару ногою в область ребер ОСОБА_10, в цей час ОСОБА_9 вдарив останню скляною пляшкою по голові в скроневу область, від чого вона впала на землю, після чого ОСОБА_6 ударив ногою в область голови, а ОСОБА_9, нахилившись, завдав не менше одного удару пляшкою в область голови та ще не менше п`яти ударів ногою по грудній клітині. Потім ОСОБА_6 завдав ногою не менше двох ударів по тулубу потерпілої в область ребер та не менше одного удару в область потилиці.
Таким чином діями ОСОБА_6 та ОСОБА_9 потерпілій ОСОБА_10 було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень. Смерть потерпілої настала від сумісної тупої травми тіла з численними переломами кісток скелету та ушкодженнями внутрішніх органів, яка ускладнилася шоком.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження. На думку захисника, судовий розгляд проведено упереджено та не об`єктивно, винуватість засудженого у вчиненні інкримінованого злочину не доведена поза розумним сумнівом, а вирок суду ґрунтується на недопустимих доказ, оскільки вони не відповідають вимогам КПК (4651-17) (зокрема, протоколи огляду території домоволодіння, огляду місця події від 9 липня 2022 року та похідні від них докази - висновки експертиз), що також залишилось поза увагою апеляційного суду. Відтак, судові рішення підлягають скасуванню, а кримінальне провадження - закриттю, у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_6 .
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку захисника, винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочину не доведена поза розумним сумнівом, а в основу вироку покладено протоколи огляду, які є недопустимими доказами, як і похідні від них докази. Стверджує, що судовий розгляд був неповний, оскільки залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Вказані порушення залишились поза увагою апеляційного суду, а тому обидва рішення підлягають скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційні скарги і просили їх задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цих скарг.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_11, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку.
При цьому, в судовому засіданні ОСОБА_9 спочатку визнав свою вину, але в подальшому змінив позицію та заперечував вину у вчиненому, як і ОСОБА_6 . Засуджені відмовився надавати показання і відповідати на питання суду. Разом з цим, невизнання винуватості засудженими у вчиненні кримінального правопорушення, суд розцінив як спосіб захисту, направлений на бажання уникнути відповідальності за скоєне.
Так, з матеріалів кримінального провадження убачається, що суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення та на підтвердження винуватості засуджених послався на: показання свідка ОСОБА_12, котра у суді пояснила, що влітку 2022 року до магазину, де вона працює, заходили ОСОБА_13 та ОСОБА_11, вони про щось говорили, купили пляшку коньяку та пішли. Також в цей день бачила ОСОБА_6 та ОСОБА_14 ; свідка ОСОБА_15, котрий пояснив, що бачив, як до магазину зайшли ОСОБА_6 з ОСОБА_14 та ОСОБА_13, попросили коньяк, але його не було і вони купили пиво та щось іще, а приблизно через пів години до них приєдналась ОСОБА_11 . Вони вчотирьох відпочивали за столиком біля магазину. Свідок бачив, що вони придбали коньяк в магазині через дорогу, де працює ОСОБА_12 . ОСОБА_11 вже була у компанії, вони відпочивали, а потім вчотирьох пішли в бік будинку культури; свідка ОСОБА_16, котра підтвердила, що в день події побачила, як на землі під деревом лежить жінка, а над нею стоїть хлопець, це був ОСОБА_6, котрого вона впізнала у суді. Жінка лежала та щось мичала, ворушила ногами. Коли вона через десять хвилин поверталась від сусідки, жінка вже не ворушилась та звуків від неї не було, а ОСОБА_6 розмовляв по телефону з мамою і, як вона зрозуміла, розмова йшла про цю жінку. ОСОБА_6 нахилявся до жінки і попросив свідка допомогти її підняти, але вона злякалась та відмовилась. Зазначила, що коли поверталась додому у жінки ноги були підігнуті, вона лежала на боку та не ворушилась, вона вважала, що жінка спить. Потім ОСОБА_6 швидко пішов у бік села.
Також судом було допитано свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_14 і ОСОБА_20, показання яких детально викладені у вироку та їм надано відповідну оцінку.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що в основу вироку були покладені належні та допустимі докази, зокрема: протокол огляду з фототаблицею від 9 липня 2022 року, з якого убачається, що слідчим за участі понятих на узбіччі дороги було виявлено труп ОСОБА_10 з тілесними ушкодженнями, що зображені на фототоблиці, труп направлено до СМЕ; протоколи слідчих експериментів від 10 липня 2022 року з додатками (дисками), проведених за участю ОСОБА_6, його захисника ОСОБА_7 і понятих, а також ОСОБА_9, його захисника ОСОБА_21 та понятих. Під час слідчих дій ОСОБА_6 та ОСОБА_9 добровільно показали учасникам слідчої дії місце та обставини події, без будь-якого впливу показали, як 8 липня 2022 року вони разом завдавав потерпілій тілесні ушкодження; протокол огляду місця події з фототаблицею від 9 липня 2022 року, відповідно до якого поряд з місцем, де раніше було виявлено труп потерпілої, слідчим було виявлено пластикову кришку від мобільного телефону з двома слідами папілярних узорів, а також мобільний акумулятор із двома слідами папілярних узорів; протокол огляду від 9 липня 2022 року, з якого убачається, що слідчу дію проведено слідчим за участі двох понятих, спеціаліста, власника будинку ОСОБА_22 на території домоволодіння АДРЕСА_3 . При цьому, ОСОБА_22 добровільно надала особисті речі ОСОБА_6 для їх огляду та вилучення, зазначила, що ОСОБА_6 перебував у наданих речах весь день 8 липня 2022 року, їх було поміщено до пакету, опечатано та вилучено; протокол огляду місця події від 9 липня 2022 року з фототаблицею, відповідно до якого слідчим за участі понятих і спеціаліста проведено огляд ділянки поблизу буд. АДРЕСА_4, де було виявлено пляшку з під спиртного напою, на якій були сліди РБК схожі на кров, з пляшки зроблено змиви, вилучено два папілярні сліди; протокол огляду від 11 липня 2022 року особистих речей померлої в яких вона була виявлена.
Судом було досліджено та надано відповідну оцінку: висновкам експертиз від 29 липня 2022 року щодо встановлення груп крові потерпілої та засуджених; висновоку експертизи від 29 липня 2022 року (№ 394-3), яким встановлено, що кров на вилученій плашці з місця події та джинсових штанах ОСОБА_6 може походити від ОСОБА_11 або від ОСОБА_9 ; висновкам експерта від 29 липня 2022 року (№ 394-5, № 394-6), з яких убачається, що на вилученої в ході затримання футболці ОСОБА_9 виявлено кров, яка може походити як від ОСОБА_11, так і від ОСОБА_9, а кров на футболці та брюках потерпілої може походити, як від останньої так і від ОСОБА_9 ; висновку експерта від 1 серпня 2022 року (№ СЕ-19/104-22/22288/Д), яким встановлено, що сліди пальців залишені на вилученій пляшці належать ОСОБА_6, а сліди на кришці від телефону та акумуляторі - ОСОБА_9 .
З дослідженого місцевим судом висновку експертизи № 127 Е від 12 липня 2022 року вбачається, що смерть ОСОБА_11 настала від сумісної тупої травми тіла з численними переломами кісток скелету та ушкодженням внутрішніх органів, яка ускладнилася шоком. В ході проведення дослідження виявлено множинні тілесні ушкодження (синці на голові та обличчі, крововиливи, втисканий перелом кісток склепіння та основи черепу, набряк у головному мозку, кров в бокових шлуночках головного мозку та численні переломи грудини і ребер з крововиливами в оточуючі м`які тканини та розривом пристінкової плеври та інші).
Виявлені у ОСОБА_10 тілесні ушкодження могли бути утворені при механізмі, на який вказує ОСОБА_6 або ОСОБА_9, враховуючи їх характер, локалізацію та ступінь вираженості, а також відомі обставини, малоймовірно, що потерпіла у момент заподіяння їй ушкоджень могла здійснювати якісь самостійні дії (пересуватися, кричати, чинити опір). Можна припустити, що смерть потерпілої настала відразу після заподіяння ушкоджень або через невеликий проміжок часу.
Відповідно до висновків експертів від 26 серпня 2022 року ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на хронічне психічне захворювання, недоумство, інший хворобливий стан психіки в період інкримінованого їм діяння не страждали, і не страждають, за своїм психічним станом можуть усвідомлювати свої дії і керувати ними. ОСОБА_6 виявляв раніше і виявляє соціалізований розлад поведінки. Згідно інформації служби у справах дітей ОСОБА_6 у зв`язку з девіантною поведінкою надавались соціальні послуги консультування Центром з надання соціальних послуг, до неповнолітнього застосовувались примусові заходи виховного характеру, він передавався під нагляд матері, яка належного нагляду не здійснювала, повідомляла неправдиві відомості щодо сина, ОСОБА_6 міг не ночувати вдома, порушував дисципліну в навчальному закладі, за місцем проживання характеризувався, як схильний до вчинення правопорушень.
У підсумку, колегія суддів вважає, що суд, оцінивши у сукупності всі докази у справі, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими і в своїй сукупності доповнюють один одного, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення.
Водночас, ч. 2 ст. 17 КПК передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_9 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді першої інстанції, можливо дійти висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Враховуючи наведене, зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені засудженими дії, які суд правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 121 КК. Вирок суду відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Таким чином, доводи сторони захисту про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та недоведеність поза розумним сумнівом винуватості засуджених у вчиненому кримінальному правопорушенні є безпідставними.
Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження, належним чином перевірив викладені у апеляційній скарзі сторони захисту доводи, аналогічні тим, що викладені в касаційній скарзі захисника, і визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви своїх висновків.
Так, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, провів повний та неупереджений судовий розгляд щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_9, всебічно перевірив обставини кримінального провадження, доводи захисників щодо незгоди з наявними в матеріалах справи доказами та дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність винуватості засуджених у вчиненні кримінального правопорушення.
Зокрема, судом апеляційної інстанції перевірялись доводи захисту про недопустимість як доказу протоколу огляду від 9 липня 2022 року, який було проведено слідчим ОСОБА_23 за участю двох понятих, спеціаліста, власника будинку ОСОБА_22 на території домоволодіння АДРЕСА_3 ) та протоколу огляду місця події від 9 липня 2022 року, який було проведено слідчим за участю двох понятих та спеціаліста (огляд ділянки місцевості розташованої приблизно в 30 м від будинку АДРЕСА_4 .
Захисники вказували на те, що зазначені процесуальні документи не містять дат народження понятих, відсутні ім`я по-батькові спеціаліста, його місце проживання і дата народження, що унеможливлює їх ідентифікацію, а також відсутній підпис спеціаліста або фіксування причин відмови від підпису з зауваженнями причин відмови. З огляду на викладене, сторона захисту наголошувала на тому, що вказані протоколи не відповідають вимогам КПК (4651-17) та мають бути визнані недопустимими доказами, як і похідні від них докази (висновки експертиз тощо).
Суд апеляційної інстанції критично оцінив доводи сторони захисту зазначивши, що правових підстав для визнання вищевказаних доказів недопустимими він не вбачає.
Обґрунтовуючи свій висновок, суд вказав, що з дослідженого місцевим судом протоколу від 9 липня 2022 року (відповідно до якого ОСОБА_22 було добровільно видано речі засудженого ОСОБА_6 ) та протоколу огляду місця події від 9 липня 2022 року (відповідно до якого було проведено огляд ділянки місцевості) вбачається, що дані процесуальні документи було складено із дотриманням вимог ст. 237 КПК, а вилучення речових доказів в ході проведення огляду відбувалось органом досудового розслідування із дотриманням вимог ст. 93 КПК.
При цьому речі ОСОБА_6, в яких він був під час подій та на яких, згідно висновків експертиз, вподальшому виявлено сліди крові потерпілої, були видані бабусею засудженого - ОСОБА_22 добровільно, порушень кримінально процесуального законодавства під час вилучення речей засудженого судом не встановлено, а дії співробітників поліції під час проведення огляду місцевості та огляду домоволодіння, в ході якого власницею будинку було добровільно видано речі, стороною захисту в установленому законом порядку не оскаржувались.
Разом із тим, суд звернув увагу на те, що у вищезгаданих протоколах наявні недоліки, допущені органом досудового розслідування при їх складанні (про що вказує сторона захисту), проте зазначив, що вони не можуть бути підставою для визнання даних доказів недопустимими, оскільки не викликають істотного порушення прав і свобод ані учасників цих слідчих дій, ані обвинувачених, та істотно не впливають на висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення.
Таким чином, суд не встановив істотних порушень, які б свідчили про недопустимість протоколів огляду від 9 липня 2022 року, а відтак і наявність підстав для визнання похідних від них доказів недопустимими.
З наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й колегія суддів касаційного суду, та вважає, що рішення апеляційного суду є законним, обґрунтованим, вмотивованим і відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження, колегія суддів не встановила таких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність винуватості засуджених у вчинені інкримінованого злочину.
Підстави для скасування судових рішень та закриття кримінального провадження, як про це зазначає сторона захисту, відсутні.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, судові рішення слід залишити без зміни, а касаційні скарги захисників - без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2023 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги захисників ОСОБА_8 і ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3