686/1476/21 Про таємне викрадення чужого майна, скоєне з проникненням до житлового приміщення - 04.04.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020240010003161, за обвинуваченням

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Брест, Республіка Білорусь, громадянина Республіки Узбекистан, раніше судимого вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02 червня 2020 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2022 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02 червня 2020 року та визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено обчислювати з дня вступу вироку в законну силу, зарахувавши в строк покарання час перебування під вартою з 22 жовтня 2020 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку день за день. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу залишено без зміни.

Вирішено питання про процесуальні витрати та долю речових доказів.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року вирок місцевого суду залишено без змін.

Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 22 жовтня 2020 року, в період часу із 13:45 по 14:10, діючи умисно, із корисливих мотивів, шляхом підбору ключа, проник до кв. АДРЕСА_1, звідки таємно, повторно, викрав планшет Lenovo, IMEI НОМЕР_1, навушники JBL Т500ВТ, с/н TL0703-LJ2193965, стереонавушники Sven AP-010MV, чорні кросівки Puma і чорну чоловічу зимову куртку, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 майнової шкоди на загальну суму 2487 гривень 30 копійок.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі із доповненнями засуджений ОСОБА_8, зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення.

Аргументуючи свою позицію, стверджує, що обвинувальний вирок ґрунтується на припущеннях та містить у своєму змісті неточності. Вважає, що місцевий суд не надав належної оцінки його показанням, тоді як версія сторони обвинувачення не підтверджена належними та допустимими доказами.

Також засуджений ОСОБА_8 наголошує на тому, що місцевий суд упереджено розглянув кримінальне провадження щодо нього та допустив неповноту судового розгляду, оскільки безпідставно не допитав ряд свідків та понятих.

У свою чергу апеляційний суд на зазначені порушення уваги не звернув, всупереч його бажанню бути присутнім у залі суду, провів судове засідання в режимі відеоконференції, в ході якої зумисно від`єднав з`єднання із установою, де він утримувався, необґрунтовано відмовив у задоволенні відводу суддям та його захиснику і постановив рішення, яке не відповідає вимогам статей 370 і 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 підтримали вимоги касаційної скарги та просили її задовольнити на викладених підставах.

Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу сторони захисту необґрунтованою, просила залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, при цьому він перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального і процесуального права та правової оцінки з огляду на ті фактичні обставини справи, які встановлені й визнані доведеними судами першої та апеляційної інстанцій (судами факту).

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Під час вирішення питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.

Перевіряючи доводи, наведені у скарзі, касаційний суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України (4651-17) ; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно із ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Суд першої інстанції, виконуючи приписи ст. 94 КПК України, ретельно перевірив зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором фактичні дані, на підставі яких ОСОБА_8 було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку. При цьому констатував, що версія обвинуваченого про його непричетність до крадіжки із проникненням свого підтвердження не знайшла, а доводи про неналежність та недопустимість доказів є надуманими та безпідставними. З позицією місцевого суду погодився і суд апеляційної інстанції.

Суди навели переконливі аргументи на обґрунтування такого висновку, тому Верховний Суд вважає доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_8 такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, виходячи з наступного.

Так, постановляючи вирок, суд послався на показання самого обвинуваченого, який хоча й не визнавав своєї вини, проте не заперечував того факту, що дійсно 22 жовтня 2020 року перебував у будинку АДРЕСА_2 і в подальшому був затриманий у дворі, маючи при собі пакет з речами, які було викрадено у ОСОБА_9 .

Також, суд узяв до уваги показання потерпілого, який повідомив про відомі йому обставини викрадення майна з квартири та зауважив, що належні йому речі, були дійсно вилучені у ОСОБА_8 .

Поміж зазначеного, місцевий суд послався й на ряд письмових доказів, зокрема: протокол огляду місця події від 22 жовтня 2020 року з ілюстративними таблицями, у якому зафіксовано місце вчинення злочину - квартиру АДРЕСА_1, речі в якій знаходяться в розкиданому стані, а дверне вічко заклеєне аркушем паперу; протокол № 1285т/121/120-20 від 28 грудня 2020 року про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) та їх аудіозаписом на ДВД-диску № 59т та протокол огляду ДВД-диску № 59т від 14 січня 2021 року, відповідно до яких ОСОБА_8, перебуваючи у ізоляторі тимчасового тримання ГУНП в Хмельницькіц області, зізнався, що крадіжками займається постійно, добре орієнтується у м. Хмельницькому, вміє відкривати замки, під час крадіжок заклеює дверні вічка квартир і затримали його після скоєння інкримінованого злочину; протокол затримання ОСОБА_8 від 22 жовтня 2020 року, згідно якого у нього виявлено викрадені у ОСОБА_9 речі та набір відмичок; протоколи пред`явлення речей для впізнання від 23 жовтня 2020 року, згідно яких ОСОБА_9 впізнав речі, викрадені у нього та вилучені у ОСОБА_10 при затриманні; висновок експерта №12.1-0828:20 від 29 жовтня 2020 року про вартість планшету "Lenovo", навушників "JBL Т500ВТ" та стереонавушників "Sven AP-010MV"; довідки ПП ОСОБА_11 від 14 січня 2020 року про вартість кросівок "Puma" та чоловічої зимової куртки "Flandsen"; висновок експерта №СЕ-19/123-20/379-ТР від 15 грудня 2020 року, згідно якого слід пальця руки, який виявлено на зовнішній поверхні вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 залишений великим пальцем правої руки ОСОБА_8 .

З вироку вбачається, що суд належним чином обґрунтував, чому бере до уваги ці докази, та оцінив їх із дотриманням ст. 94 КПК України.

При цьому, місцевий суд вмотивовано вказав про те, що жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів чи свідчили про їх фальсифікацію стороною захисту не надано, а твердження про суперечливість показань потерпілого та свідків є голослівними.

Апеляційний суд перевірив висновки місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8, визнав їх обґрунтованими та вмотивованими і відповідно до вимог ст. 419 КПК України навів достатні аргументи й підстави для прийняття такого рішення.

Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність і умотивованість указаних висновків засуджений не наводить.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_8 не погоджується із оцінкою доказів, стверджує про неналежність та недопустимість представлених стороною обвинувачення фактичних даних, а також зазначає про неповноту судового розгляду, однак такі аргументи у силу положень ст. 433 КПК України не можуть бути предметом перегляду в суді касаційної інстанції.

Слід враховувати, що апеляційний суд надав вичерпні та мотивовані відповіді на аналогічні аргументи сторони захисту, та зазначив, що усі докази вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8, які покладені місцевим судом в основу обвинувального вироку, були отриманні згідно вимог кримінального процесуального законодавства і у цьому провадженні не встановлено жодного належного, переконливого та об`єктивного доказу щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_8, потерпілого та свідків заборонених законодавством методів розслідування.

Що стосується твердження засудженого про упереджений судовий розгляд цього кримінального провадження, то такі заяви в ході вивчення матеріалів справи свого підтвердження не знайшли.

Заяви ОСОБА_8 про відвід головуючому-судді ОСОБА_12 розглянуто суддею ОСОБА_13 в порядку ст. 81 КПК України з постановленням відповідних ухвал від 06 жовтня 2021 року та 31 серпня 2022 року.

Твердження засудженого про те, що одну з його заяв про відвід розглянув не інший суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, а безпосередньо сам головуючий-суддя ОСОБА_12 є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 81 КПК України якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.

В даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 неодноразово звертався із заявами про відвід судді і, встановивши, що обвинувачений зловживає своїм правом, суддя ОСОБА_12 мав процесуальні повноваження самостійно залишити таку заяву без розгляду.

Також, касаційна скарга засудженого містить доводи про невідповідність вироку місцевого суду вимогам ст. 374 КК України, оскільки у судовому рішенні наведені неправильні відомості щодо його громадянства та назви суду, покарання за вироком якого йому було приєднано .

Ці твердження були предметом детальної перевірки апеляційного суду, який обґрунтовано зазначив, що такі описки відповідно до положень КПК України (4651-17) місцевий суд мав право виправити і виправив за власною ініціативною, а допущенні неточності не є підставою вважати постановлене судове рішення незаконним. З такими висновками погоджується й колегія суддів касаційного кримінального суду, оскільки виправлення вказаних описок не змінює суті вироку суду, не впливає на доведеність вини обвинуваченого, кваліфікацію його дій, розмір та строк призначеного покарання.

Поміж іншого ОСОБА_8 стверджує, що апеляційний перегляд вироку стосовно нього, безпідставно проведено у режимі відеоконференції, і з незрозумілих йому причин колегія суддів після заявленого відводу двом суддям і захиснику відключила з`єднання із установою, де він утримувався, чим порушила його право на участь у розгляді кримінального провадження.

Такі доводи є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 336 КПК України суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан, який діяв під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 і діє на даний час.

Таким чином, апеляційний суд прийняв обґрунтоване рішення про участь обвинуваченого у судовому засіданні саме за допомогою технічних засобів відеоконференцзв`язку.

Що стосується тверджень ОСОБА_8 про те що він був позбавлений права на участь у апеляційному перегляді вироку щодо нього, то слід вказати таке.

Згідно з ч. 1 ст. 330 КПК України якщо обвинувачений порушує порядок у залі судового засідання або не підкоряється розпорядженням головуючого у судовому засіданні, останній попереджає обвинуваченого про те, що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено з зали судового засідання. При повторному порушенні обвинуваченим порядку судового засідання він може бути видалений за ухвалою суду з зали засідання тимчасово або на весь час судового розгляду. Якщо такий обвинувачений не представлений захисником, суд зобов`язаний залучити захисника для здійснення захисту за призначенням і відкласти судовий розгляд на строк, необхідний для його підготовки до захисту.

Як вбачається зі звукозапису судового засідання від 14 лютого 2023 року, колегія суддів під час апеляційного перегляду вироку видалила ОСОБА_8 із зали судового засідання, шляхом від`єднання відеоконференцзв`язку.

Таке рішення зумовлено тим, що обвинувачений порушував порядок, не підкорявся розпорядженням головуючого та не реагував на зауваження. При цьому, після видалення останнього в залі судового засідання залишився його захисник, який продовжив здійснювати захист обвинуваченого.

Враховуючи наведене, відповідні доводи засудженого є голослівними та спростовуються матеріалами справи.

Крім цього, апеляційний суд в супереч твердженням ОСОБА_8 належним чином розглянув його заяви про відводи та постановив процесуальні рішення про відмову у їх задоволенні через необґрунтованість.

Так, у своїх заявах обвинувачений просив відвести суддів ОСОБА_14 та ОСОБА_15, оскільки вони, на його переконання, проявляли упередженість при апеляційному перегляді вироку. Крім цього, ОСОБА_8 просив відвести свого захисника ОСОБА_16, оскільки той неналежно виконував покладені законом обов`язки.

Заслухавши думку інших учасників кримінального провадження, які не підтримали заявлені відводи, колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що вимоги обвинуваченого є неспроможними, оскільки ОСОБА_8 не навів як підстав для їх задоволення, так і об`єктивних даних, які б викликали сумніви в упередженості суддів чи захисника.