359/7285/14-к Про визнання особи невинуватим та виправдання за недоведеністю скоєння ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 КК України - 04.04.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року про повернення апеляційної скарги на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза № 12013100010000459, стосовно

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Борисполі Київської області, проживає в АДРЕСА_1 ),

виправданого за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ).

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування ухвали та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своєї позиції прокурор посилається на те, що під час винесення рішення про повернення апеляційної скарги прокурору апеляційний суд вийшов за межі вимог кримінального процесуального закону та встановив додатково свої вимоги, не передбачені законодавством. Так, у ст. 396 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України (4651-17) ) надано перелік даних, які повинні зазначатися в апеляційній скарзі, однак у цій нормі відсутні вимоги "обґрунтування незаконності прийнятого судом рішення з оцінкою наданих суду доказів в їх сукупності та взаємозв`язку, відповідно до положень ст. 94 КПК України, та прив`язкою до підстав виправдання особи, які є різними", як зазначено в ухвалах апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху та про повернення апеляційної скарги.

Вважає, що вимоги до апеляційної скарги, передбачені ст. 396 КПК України, прокурором дотримано. Апеляційний суд безпідставно залишив без руху його апеляційну скаргу, оскільки її зміст цілком відповідав приписам закону.

Стверджує, що висновки суду першої інстанції про недоведеність вчинення ОСОБА_7 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки суд не взяв до уваги доказів, які могли істотно вплинути на його висновки, а саме показань потерпілого та свідків, і хибно визнав їх недостовірними, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 411 КПК України є підставою для скасування вироку.

Зміст судових рішень, у тому числі оскаржуваного, та встановлені судами обставини кримінального провадження

За вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2023 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано: за ч. 2 ст. 121 КК України - у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим;за ч. 3 ст. 296 КК України - у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа.

Бориспільський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 03 серпня 2023 року виправив описки у вступній, мотивувальній та резолютивної частинах вироку стосовно ОСОБА_7 іпостановив вважати правильним зазначення у тексті вироку про обвинувачення та виправдання останнього за ч. 2 ст. 296 КК України замість ч. 3 ст. 296 цього Кодексу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2023 рокуапеляційну скаргу прокурора на вказаний вирок повернуто на підставі п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України у зв`язку з тим, що прокурор не усунув недоліків апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він 01 листопада 2009 року о 02:56, перебуваючи біля розважального закладу "Саквояж", розташованого у АДРЕСА_1, діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_8 (кримінальне провадження стосовно якого закрито на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності), грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка виразилася в застосуванні фізичного насильства до потерпілого ОСОБА_9, завдав останньому не менше п`яти ударів руками і ногами по голові й тулубу, а ОСОБА_8 - не менше двох ударів руками і ногами по голові та тулубу.

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи від 14 лютого 2014 року № 12-KE/2014/пп потерпілому ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження у вигляді поєднаної відкритої черепно-мозкової та щелепно-лицьової травми у вигляді забійної рани в лобовій ділянці, переломів дуги лівої виличної кістки, зовнішньої стінки лівої верхньощелепної пазухи, зовнішньої і верхньої стінки лівої орбіти, забою головного мозку легкого ступеня, які належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу, представник потерпілого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 заперечив щодо її задоволення.

Мотиви Суду

За правилами ст. 433 КПК України Суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 24 КПК України кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод, законних інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Право особи на апеляційне оскарження спрямоване на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

Згідно з положеннями статей 370, 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є судове рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Статтями 398 і 399 КПК України передбачено порядок прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції, залишення апеляційної скарги без руху, її повернення та відмови у відкритті провадження.

За змістом цих статей апеляційна скарга, що надійшла до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Отримавши апеляційну скаргу, суддя-доповідач перевіряє її на відповідність вимогам ст. 396 КПК України. Перелік цих вимог розширеному тлумаченню не підлягає. Надалі суддя-доповідачвирішує питання щодо відкриття провадження, залишення апеляційної скарги без руху, її повернення або відмови у відкритті провадження.

Якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, не дотрималася однієї або кількох вимог щодо її форми та змісту, то суддя-доповідач згідно з ч. 1 ст. 399 КПК України приймає рішення про залишення скарги без руху, про що виносить відповідну ухвалу. У зазначеній ухвалі суддя-доповідач зобов`язаний чітко вказати, які саме недоліки допущено особою, яка подала апеляційну скаргу, та встановити строк на їх усунення.Апеляційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк (п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України).

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК України в апеляційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

При цьому обраний особою спосіб обґрунтування своєї вимоги до апеляційного суду в апеляційній скарзі не обмежується положеннями ст. 396 КПК України, оскільки вона визначає лише саму необхідність наявності такого обґрунтування без будь-яких додаткових умов.

Тому на стадії відкриття провадження апеляційний суд, визначаючи те, чи зазначила особа, що подає апеляційну скаргу, свої вимоги та їх обґрунтування, не може проводити їх аналізу на предмет обґрунтованості й переконливості. Той факт, що сторона не вказала у своїй скарзі певних вимог та доводів або обґрунтувала свої вимоги у спосіб, який вважається суду непереконливим або недостатнім, не може вважатися недоліком апеляційної скарги у значенні статей 396 і 399 КПК України.

З матеріалів провадження вбачається, що за вироком суду ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України та виправдано відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Не погоджуючись із виправдувальним вироком, прокурор оскаржив його до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі прокурор ставив питання щодо скасування виправдувального вироку стосовно ОСОБА_7 та ухвалення нового вироку про визнання його винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України, а також про звільнення обвинуваченого від покарання на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Обґрунтовуючи такі апеляційні вимоги, прокурор послався на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки суд не взяв до уваги доказів, які могли істотно вплинути на його висновки, з конкретною вказівкою на ці докази. Також суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, не застосувавши закон, який підлягає застосуванню (ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК України).

Київський апеляційний суд ухвалою від 28 серпня 2023 року залишив апеляційну скаргу прокурора без руху як подану без додержання вимог, передбачених ст. 396 КПК України, оскільки вона, на думку судді апеляційного суду, не містила будь-якого обґрунтування щодо незаконності прийнятого судом рішення, та встановив семиденний строк для усунення цих недоліків.

На виконання вказаної ухвали апеляційного суду прокурор повторно звернувся з апеляційною скаргою в новій редакції.

У новій редакції апеляційної скарги прокурор, не змінюючи прохальну частину та підстави для скасування виправдувального вироку, як і в попередній апеляційній скарзі, навів зміст показань потерпілого ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12, указуючи, що ними підтверджується вчинення ОСОБА_7 інкримінованих злочинів, але суд безпідставно визнав ці показання недостовірними або помилковими. Проте показання потерпілого і свідків у сукупності та взаємозв`язку, відповідно до положень ст. 94 КПК України, підтверджують факт безпричинного побиття ОСОБА_13 і ОСОБА_8 потерпілого ОСОБА_9, тобто засвідчують факт спричинення ОСОБА_13 разом із ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, а отже доводять, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, вчинено обвинуваченим.

Крім того, прокурор в апеляційній скарзі зазначив, що відсутність будь-яких особистих неприязних мотивів указує на те, що з боку ОСОБА_14 мали місце прояви особливої зухвалості, зокрема нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством.

Обвинувачений ОСОБА_15 вчиняв активні агресівні дії, спрямовані як стосовно потерпілого ОСОБА_9, так на порушення громадського порядку, спокою та нормальної життєдіяльності громадян, прагнув показати свою зневагу до установлених правил і норм поведінки у суспільстві, бажав самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству та державі. Тому зазначені показання свідків і потерпілого підтверджують вчинення ОСОБА_13 разом із ОСОБА_8 хуліганських дій.

На думку прокурора, виправдовуючи ОСОБА_14 за пред`явленим обвинуваченням, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягав застосуванню.

Однак, за ухвалою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року суддя-доповідач дійшов висновку про те, що прокурорне усунув недоліків первинної апеляційної скарги в установлений строк, оскільки вказані в новій редакції апеляційної скарги обставини не містять будь-якого обґрунтування щодо незаконності прийнятого судом рішення з оцінкою наданих суду доказів в їх сукупності та взаємозв`язку, відповідно до положень ст. 94 КПК України, і прив`язкою до зазначених судом підстав виправдання ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які є різними, що перешкоджає визначенню обсягу перевірки вироку апеляційним судом, та повернув апеляційну скаргу прокурора на підставі п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України.

Водночас на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач не має давати оцінку доводам апеляційної скарги на предмет їх обґрунтованості, оскільки це питання розглядається і вирішується апеляційним судом колегіально безпосередньо під час та за результатами апеляційного розгляду справи після відкриття апеляційного провадження.

Питання про формулювання своїх вимог перед судом апеляційної інстанції та їх обґрунтування належить до повноважень сторони кримінального процесу і може бути уточнене нею під час апеляційного розгляду кримінального провадження з урахуванням положень статей 403, 407 КПК України, а тому не може тлумачитися як недолік апеляційної скарги і бути підставою для її повернення.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року (справа № 756/16278/16-к, провадження № 51-2605км18) тавід 25 серпня 2022 року (справа № 161/15367/18, провадження № 51-4128км19).

Отже, твердження прокурора в касаційній скарзі про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованими та заслуговують на увагу.

Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що, ухвалюючи оскаржуване рішення, суддя апеляційного суду не дотримався положень статей 396, 399 КПК України і допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило цьому суду прийняти законне та обґрунтоване судове рішення, оскільки позбавило учасника судового провадження права на оскарження вироку.

За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно врахувати наведене та прийняти законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення.