756/833/23 Про перегляд за нововиявленими обставинами вироку суду - 03.04.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 серпня 2023 року стосовно ОСОБА_6 .

Короткий зміст прийнятих судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 05 серпня 2020 року, якою звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання, призначеного вироком Оболонського районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року, у зв`язку із закінченням іспитового строку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 серпня 2023 року апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 залишено без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року - без змін.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_8, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що на час постановлення ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 05 серпня 2020 року про звільнення ОСОБА_6 від покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку, у цього суду був відсутній вирок Подільського районного суду м. Києва від 20 липня 2022 року, який набрав законної сили 26 жовтня 2022 року, та яким ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочину, вчиненого упродовж іспитового строку, зокрема, у період з 25 жовтня 2019 року по 22 червня 2020 року.

Звертає увагу, що саме ухвала Оболонського районного суду м. Києва 05 серпня 2020 року позбавила можливості застосувати щодо ОСОБА_6 вимоги ст. 71 КК під час ухвалення вироку Подільського районного суду м. Києва від 27 липня 2022 року.

Однак, постановляючи ухвалу, суд першої інстанції не надав належної оцінки наведеним обставинам, та безпідставно відмовив у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

У свою чергу, перевіряючи доводи сторони обвинувачення у апеляційному порядку, апеляційний суд дійшов неправильного висновку про неспроможність доводів прокурора з урахуванням часу, який минув після постановлення ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 05 серпня 2020 року, а свого рішення належним чином не мотивував, чим порушив вимоги процесуального законодавства.

У письмових запереченнях захисник ОСОБА_7, вказуючи про безпідставність доводів прокурора, просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без зміни.

Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора, просили оскаржувану ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.

Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали провадження за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, у тій частині, у якій їх було оскаржено.

У касаційній скарзі прокурор указує, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу, не надав належної оцінки зазначеним прокурором у заяві обставинам та безпідставно відмовив у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

У свою чергу, перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд дійшов неправильного висновку про їхню необґрунтованість.

Наведені доводи прокурора колегія суддів вважає слушними з огляду на таке.

Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами визначено главою 34 КПК (4651-17) , у якій наведено вичерпний перелік нововиявлених обставин, за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.

Так, відповідно до положень ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими визнаються: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Крім того, згідно з пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 462 КПК у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду, обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, вироком Оболонського районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.

У подальшому ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 05 серпня 2020 року ОСОБА_6 звільнено від покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року у зв`язку із закінченням іспитового строку.

Разом з тим, вироком Подільського районного суду м. Києва від 20 липня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. Відповідно до встановлених фактичних обставин за цим вироком ОСОБА_6 визнано винуватим за те, що він у період часу з 25 жовтня 2019 року по 22 червня 2020 року та з 05 серпня 2020 року по 18 серпня 2020 року шляхом зловживання довірою заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_10 .

Водночас, у вироку суд дійшов висновку про неможливість визначення ОСОБА_6 остаточного покарання на підставі вимог ст. 71 КК, оскільки станом на час ухвалення вироку є чинною та не оскаржувалась ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 05 серпня 2020 року про звільнення ОСОБА_6 від покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року пом`якшено ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 190 КК до 1 року 6 місяців обмеження волі, в іншій частині вирок Подільського районного суду м. Києва від 20 липня 2022 року залишено без змін.

Як убачається з матеріалів провадження, перший заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9, вказуючи на наявність нововиявлених обставин, 19 січня 2023 року, тобто у межах тримісячного строку після набрання вироком Подільського районного суду м. Києва від 20 липня 2022 року законної сили, подав до місцевого суду заяву, у якій ставив питання про перегляд у порядку глави 34 КПК (4651-17) ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 05 серпня 2020 року щодо ОСОБА_6 .

Свою заяву обґрунтовував тим, що на час постановлення ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 05 серпня 2020 року про звільнення ОСОБА_6 від покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку, у суду був відсутній вирок Подільського районного суду м. Києва від 20 липня 2022 року, яким ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочину, вчиненого упродовж іспитового строку.

Таким чином, прокурор указував, що у цьому випадку фактичні обставини, які були встановлені у вироку Подільського районного суду м. Києва від 20 липня 2022 року, не були відомі Оболонському районному суду м. Києва під час розгляду подання органу пробації про звільнення ОСОБА_6 від покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року, а тому є підставою для перегляду такої ухвали за нововиявленими обставинами.

Відмовляючи у задоволенні заяви прокурора, місцевий суд зауважив, що постановляючи ухвалу від 05 серпня 2020 року про звільнення ОСОБА_6 від покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку, суд констатував про відсутність випадків притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності протягом іспитового строку, та не робив висновків стосовно вчинення або не вчинення ним кримінальних правопорушень.

Наведені обставини, на переконання місцевого суду, не дають змоги вважати такі висновки суду помилковими, а тому заява прокурора не містить обґрунтування в оцінці яких саме обставин у контексті положень ст. 459 КПК суд допустив помилку, або у чому полягає неправильність судового рішення.

Крім того, як убачається з мотивувальної частини ухвали місцевого суду, з урахуванням часу, який минув після постановлення ухвали від 05 серпня 2020 року, і аргументів прокурора, які свідчать про його намагання домогтись ухвалення нового рішення, прокурором не наведено допущених судом помилок у наслідок незнання обставин, які б вимагали нового розгляду справи.

Перевіряючи ухвалу місцевого суду, апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, та визнав безпідставними доводи апеляційної скарги прокурора.

Однак, з такими висновками судів не погоджується колегія суддів, оскільки вважає їх такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Так, судами не було враховано, що відповідно до ч. 3 ст. 75 КК у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Тобто, вказаною нормою закону визначено як умову для засудженої особи протягом іспитового строку не вчиняти нових кримінальних правопорушень. Тоді як притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК є стадією кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення і закінчується набранням обвинувального вироку суду законної сили.

З огляду на це, вчинення кримінального правопорушення і притягнення до кримінальної відповідальності не є тотожними поняттями, та не можуть збігатися у часі, оскільки вчинення кримінального правопорушення завжди передує притягненню до кримінальної відповідальності.

За таких обставин, у період іспитового строку особу може бути не притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення нею кримінального правопорушення, яке вона вчинила під час іспитового строку, оскільки такий факт може бути встановлений виключно судовим рішенням, яке набрало законної сили, а до того, з огляду на презумпцію невинуватості, особа вважається такою, що кримінального правопорушення не вчиняла.

Більше того, незрозумілим є висновок місцевого суду, який був однією з підстав для відмови у задоволенні відповідної заяви прокурора, з яким у тому числі погодився і апеляційний суд, про урахування часу, що минув після постановлення ухвали від 05 серпня 2020 року.

Ні ухвала суду першої інстанції, ні ухвала суду апеляційної інстанції не розкривають того, про який саме час, чи строк, йде мова, та якою статтею процесуального закону він врегульований, враховуючи, що питання про повернення заяви прокурору у зв`язку з пропуском строків, визначених ст. 461 КПК, не вирішувалося.

У своїй касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції, вважаючи її незаконною, оскільки апеляційний суд не перевірив доводів його апеляційної скарги, які є аналогічними доводам касаційної скарги, а свого рішення належним чином не мотивував.

Так, законність ухвали апеляційного суду - це її сувора відповідність приписам матеріального та процесуального права. Законною може бути лише та ухвала суду апеляційної інстанції, яка постановлена при неухильному дотриманні процесуального закону.

Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК встановлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.

Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

На переконання колегії суддів, під час перевірки ухвали місцевого суду за апеляційною скаргою прокурора, вказаних вимог закону апеляційний суд не дотримався.

За таких обставин, доводи прокурора в цій частині залишились без належної перевірки та вичерпної відповіді, а з ухвали апеляційного суду не вбачається ґрунтовних висновків на спростування таких доводів апеляційної скарги, а лише констатовано про обґрунтованість висновків місцевого суду.

Як визначено положеннями ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Оскільки апеляційний суд, постановляючи ухвалу, допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, то таку ухвалу не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Таким чином касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.