Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Олендера І.Я.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркан" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року по справі № 807/3609/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркан" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркан" звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.11.2014 року за № 0015441501, № 0015451501, № 0015461501.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку за результатами якої складено акт перевірки від 23.10.2014 року № 2749/07-01-15- 01/34262126.

В акті перевірки встановлено наступні порушення:

- п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України - ТОВ "Маркан" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2014 року на суму - 40492,00 грн.

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, абз. "а" п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, абз.1 п.189.9 ст. 189, пп. 14.1.19 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - ТОВ "Маркан" занижено податкові зобов'язання за червень 2014 року на 24368,00 грн., завищено податковий кредит за червень 2014 року на 24150,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 40492,00 грн., заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 8026,00 грн.

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, абз. "а" п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - ТОВ "Маркан" занижено податковий кредит за липень 2014 року на 22650,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за липень 2014 року на 22650,00 грн., яке складає 13646,00 грн.

На підставі акта перевірки були прийняті податкові повідомлення - рішення від 10.11.2014 року:

- № 0015441501 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 40492,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) у розмірі - 10123,00 грн.;

- № 0015451501 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 22650,00 грн.;

- № 0015461501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі - 10032,50 грн. (основний платіж - 8026,00 грн., штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 2006,50 грн.).

В акті перевірки відповідач вказав, що угоди позивача з ТОВ "Торговий Дім БЦ Шелтер" є такими, які завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, а саме - направленні на ухилення від сплати податків, оскільки ТОВ "Торговий Дім БЦ Шелтер" здійснювало операції з метою штучного формування податкового кредиту, та які не можуть мати реального товарного характеру, тобто, вчиняло умисні дії, направлені на ухилення від сплати податків.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

При цьому, з урахуванням встановлених обставин справи, правильними є висновки судів, що податковий орган довів факт необґрунтованості отриманої платником податку податкової вигоди, зокрема, з тих підстав, що для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою та операції не обумовлені розумними економічними та іншими причинами (метою ділового характеру). Разом з тим враховано, що діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

У той же час, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами необхідними первинними документами не підтверджується.

Актом Білоцерківської ОДПІ від 15.08.2014 року № 2775/15-1/36596896 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торговий Дім БЦ Шелтер" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Маркан" за період з 01.06.2014 року по 31.07.2014 року" встановлено, що підприємство за податковою адресою: вул. Надрічна, 68, м. Біла Церква, Київська область, фактично не знаходиться ще з 30.10.2013 року, про що повідомив власник приміщення. Відсутня інформація щодо наявності основних засобів та чисельності працюючих на ТОВ "Торговий дім БЦ Шелтер".

Крім того, оперативним управлінням Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області надано копію пояснення директора ТОВ "Торговий дім БЦ Шелтер" оперативному управлінню ДПІ у м. Ужгороді, яке отримано ДПІ у м. Ужгороді листом № 2575/7/07-01-07-04 від 17.10.2014 року (вх. № 1137/7 від 17.10.2014 року). У даному поясненні директор ТОВ "Торговий дім БЦ Шелтер" зазначив, що зареєстрував підприємство ТОВ "Торговий Дім БЦ Шелтер" за грошову винагороду. Підприємство зареєстровано на його прізвище без мети здійснення господарської діяльності.

Також встановлено, що у червні 2014 року ТОВ "Маркан" за самостійним рішенням (наказ № 7 від 02.06.2014 року) проведено ліквідацію основних виробничих фондів - будівлі котельні м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44 (літера 24), загальною площею 208 кв.м.

Вказане приміщення було придбано ТОВ "Маркан" у ПАТ "Ужгородська взуттєва фабрика" відповідно до договору купівлі-продажу від 05.01.2008 року - витяг з Державного реєстру правочинів № 5277906 від 05.01.2008 року. Згідно акта на списання основних фондів №@@-0000002 від 30.06.2014 року, станом на 30.06.2014 року залишкова вартість будівлі котельні складала 21841,36 грн. (первісна вартість - 140415,00 грн., сума амортизації -18573,64 грн.). На замовлення ТОВ "Маркан" експертом з технічного обстеження будівель і споруд Яремко М.Є. (кваліфікаційний сертифікат серія НОМЕР_1 від 31.07.2012 року) було складено акт технічного обстеження, згідно якого загальний стан основних несучих елементів будівлі оцінено як незадовільний. За висновком та рекомендаціями по результатах обстеження технічного стану будівлі, подальша експлуатація або реконструкція будівлі, яка обстежувалась - неможлива. Основні несучі конструкції будівлі перебувають в незадовільному стані - аварійному. Будівля підлягає повній розборці.

Відповідно п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України у разі, якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

ТОВ "Маркан" подано до ДПІ у м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області податкову декларацію з ПДВ за червень 2014 року (№ 9041060712) - 17.07.2014 року. На момент подачі вказаної декларації, в якій ТОВ "Маркан" не нарахувало податкові зобов'язання на залишкову вартість будівлі котельні, підприємством не було подано контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Отже, підприємство неправомірно скористалось абз.2 п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України, та в порушення абз.1 п.189.9 ст. 189, п.185.1 ст.185, пп. 14.1.19 п. 14.1ст. 14 Податкового кодексу України не нарахувало податкові зобов'язання з ПДВ на залишкову вартість будівлі котельні у червні 2014 року в сумі 24368,00 грн. і, таким чином, занизило податкові зобов'язання за червень 2014 року на 24368,00 грн.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркан" відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року по справі № 807/3609/14 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.