760/6513/17 Про визнання особи невинуватою та виправдання за недоведеністю скоєння нею кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України - 02.04.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 липня 2023 року стосовно

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженки м. Донецька, яка проживає за

адресою: АДРЕСА_1,

звільненої від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК), на підставі ч. 1 ст. 49 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Солом`янський районний суд м. Києва вироком від 12 грудня 2019 року визнав ОСОБА_7 невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 185 КК та виправдав.

Київський апеляційний суд ухвалою від 17 липня 2023 року вирок суду першої інстанції скасував, звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 185 КК у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК, та закрив стосовно неї кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувалась у тому, що 06 грудня 2016 року приблизно о 14:30 вона, знаходячись у приміщенні зали другого поверху терміналу "А" міжнародного аеропорту " Жуляни", що за адресою: вул. Медова, 2 в м. Києві, таємно викрала жіночу норкову шубу "Ballebay" та шапку "Ultra Leks", заподіявши потерпілій ОСОБА_8 майнової шкоди на загальну суму 30 238,40 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погодившись із ухвалою апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції:

- безпідставно звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 185 КК на підставі ст. 49 КК, оскільки обвинувачена під час повторного апеляційного провадження ухилилась від явки до суду;

- не перевірив, чи не вчинила ОСОБА_7 нового злочину до закінчення строків, зазначених у частинах 1, 2 ст. 49 КК;

- не роз`яснив безпосередньо обвинуваченій суті та наслідків звільнення її від кримінальної відповідальності за строками давності;

- не з`ясував думку потерпілої щодо можливості звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності;

- залишаючи без задоволення апеляційну скаргу сторони обвинувачення, не перевірив належним чином її доводів та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК;

- скасовуючи виправдувальний вирок та ухвалюючи нереабілітуюче рішення, не дослідив безпосередньо доказів у кримінальному провадженні, надавши їм іншої оцінки, ніж суд першої інстанції.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав доводи касаційної скарги, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисник заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без зміни.

ОСОБА_7 надіслала клопотання про здійснення касаційного провадження за її відсутності, просила залишити ухвалу суду апеляційної інстанції без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК України (далі - КПК (4651-17) ) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

У поданій касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, покликається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Колегія суддів касаційного суду уважає, що суд апеляційної інстанції при перегляді вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального законів з огляду на таке.

Доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність

У касаційній скарзі прокурор порушив питання про застосування судом апеляційної інстанції закону, який не підлягав застосуванню - ч. 1 ст. 49 КК, та безпідставно звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності.

Згідно зі ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Частиною першою статті 49 КК визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років (ч. 2 ст. 49 КК).

Приписами ст. 285 КПК установлено загальні положення кримінального провадження під час звільнення особи від кримінальної відповідальності:

- особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність;

- особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення;

- підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Згідно із ч. 4 ст. 286 КПК, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 417 КПК суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує вирок і закриває кримінальне провадження.

Тобто звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого на звільнення на підставі спливу строків давності.

Так, інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК, вчинено 06 грудня 2016 року.

Під час апеляційного провадження від ОСОБА_7 надійшло письмове клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження, в якому вона зазначила про свою беззаперечну згоду на таке звільнення.

Як убачається з ухвали, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали провадження, доводи, викладені у клопотанні ОСОБА_7, та з`ясувавши позицію прокурора, який не заперечував проти клопотання, дійшов висновку про достатність підстав для задоволення заявленого клопотання.

Водночас суд апеляційної інстанції не встановив даних про вчинення ОСОБА_7 нового кримінального правопорушення чи факту вчинення нею умисних дій, направлених на ухилення від досудового розслідування або суду, тобто будь-яких обставин, які б свідчили про наявність підстав для зупинення перебігу строку давності.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши, що з дня вчинення інкримінованого ОСОБА_7 правопорушення - 06 грудня 2016 року - минули строки притягнення її до кримінальної відповідальності, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 49 КК, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності не зупинявся та не переривався, дійшов висновку, що ОСОБА_7 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження - закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, з чим погоджується й колегія суддів.

З огляду на викладене колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх достатньо обґрунтованими та вмотивованими.

Доводи про істотне порушення вимог КПК (4651-17)

Прокурор у касаційній скарзі зазначав про те, що суд апеляційної інстанції не роз`яснив обвинуваченій суть та наслідки закриття кримінального провадження за строком давності, не з`ясував думку потерпілої щодо можливості звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, не перевірив доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення.

Як убачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції на виконання постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 вересня 2022 року призначив до судового розгляду кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 за апеляційною скаргою прокурора.

Обвинувачена не брала безпосередньої участі в судових засіданнях під час апеляційного провадження у зв`язку з перебуванням за межами України.

Проте ОСОБА_7 засобами електронного зв`язку неодноразово надсилала клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, в яких зазначала про обізнаність із положеннями ст. 49 КК, висловлювала свою беззаперечну згоду на закриття справи та наполягала на розгляді клопотання за її відсутності у присутності захисника.

З огляду на такі обставини колегія суддів уважає непереконливими доводи прокурора про необізнаність обвинуваченої з наслідками звільнення її від кримінальної відповідальності за строком давності.

Щодо доводів прокурора про неврахування судом апеляційної інстанції думки потерпілої при постановленні оскаржуваної ухвали колегія суддів зважає на те, що застосування положень ст. 49 КК є обов`язком суду, тому позиція потерпілої в даному кримінальному провадженні не є вирішальною.

Колегія суддів частково погоджується з доводами прокурора про те, що суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні апеляційної скарги сторони обвинувачення, не перевіривши її доводи.

Водночас колегія суддів уважає, що допущене судом апеляційної інстанції порушення не є тим істотним, яке в розумінні ст. 412 КПК тягне за собою скасування судового рішення. Позаяк суд апеляційної інстанції дотримався приписів ст. 286 КПК та невідкладно розглянув клопотання ОСОБА_7 про звільнення її від кримінальної відповідальності, таким чином ухваливши рішення про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав.

Достатніх і переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, прокурором у касаційній скарзі не наведено, тому підстави для її задоволення відсутні.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 17 липня 2023 року стосовно ОСОБА_7 - без зміни.