759/2151/17 Про скоєння нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я особи, яка зазнала такого нападу, скоєне неодноразово за попередньою змовою з іншими особами - 02.04.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисників ОСОБА_8, ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 16 вересня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 березня 2023 року стосовно

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця та жителя

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Святошинський районний суд м. Києва вироком від 16 вересня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 13 березня 2023 року, засудив за ч. 2 ст. 187 КК:

- ОСОБА_7 - до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 1 місяць із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 22 травня 2018 року, визначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 2 місяців із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону №838-VIII від 26 листопада 2015 року (838-19) ) зарахував у строк покарання ОСОБА_7 строк його попереднього ув`язнення з 16 по 17 липня 2015 року та з 14 по 15 грудня 2016 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі;

- ОСОБА_9 - до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону №838-VIII від 26 листопада 2015 року (838-19) ) зарахував у строк покарання ОСОБА_9 строк його попереднього ув`язнення з 16 по 17 липня 2015 року та з 21 по 22 грудня 2016 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнув із ОСОБА_7 на користь потерпілих:

- ОСОБА_10 93 800 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн - моральної шкоди;

- ОСОБА_11 52 010 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 15 000 грн - моральної шкоди;

- ОСОБА_12 73 500 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 17 500 грн - моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що 29 червня 2015 року приблизно о 22:30 він, знаходячись на АДРЕСА_3, за попередньою змовою із невстановленими досудовим розслідуванням особами, відомості стосовно яких виділено в окреме провадження, вчинив на потерпілого ОСОБА_10 розбійний напад із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, заподіявши останньому легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров`я, та заволодів його майном, спричинивши потерпілому ОСОБА_10 майнової шкоди на суму 93 800 грн.

Крім того, 05 липня 2015 року приблизно о 21:40 ОСОБА_7, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, знаходячись на АДРЕСА_3, за попередньою змовою із ОСОБА_9 та невстановленою досудовим розслідуванням особою, відомості стосовно якої виділено в окреме провадження, вчинив на потерпілого ОСОБА_11 розбійний напад із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, заподіявши останньому легких тілесних ушкоджень, що супроводжувалось втратою свідомості, та заволодів його майном, спричинивши потерпілому ОСОБА_11 майнової шкоди на загальну суму 102 800 грн.

А також, 10 липня 2015 року приблизно о 21:55ОСОБА_7, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, знаходячись на АДРЕСА_3, за попередньою змовою із ОСОБА_9 та невстановленою слідством особою, відомості стосовно якої виділено в окреме провадження, вчинив на потерпілого ОСОБА_12 розбійний напад із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, заподіявши останньому легких тілесних ушкоджень, що супроводжувалось втратою свідомості, та заволодів його майном,спричинивши потерпілому ОСОБА_12 майнової шкоди на суму147 000 грн.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у відповідності до норм територіальної підсудності. Свої вимоги захисник мотивує тим, що:

- під час досудового слідства:

- ОСОБА_7 був затриманий неправомірно;

- в ході затримання до нього застосовувалось фізичне насильство;

- пред`явлення особи для впізнання за участю потерпілих відбувалось з порушенням вимог кримінального процесуального закону;

- за епізодом нападу на ОСОБА_11 отримані докази - протокол огляду місця події (далі - ОМП) від 06 липня 2015 року, висновок судово-медичної експертизи (далі - СМЕ), протокол проведення слідчого експеримента, фотокопії аркушів із написом "Нокіа" - є недопустимими;

- за епізодом нападу на ОСОБА_12 отримані докази - протокол ОМП від 10 липня 2015 року, протокол проведення слідчого експеримента - є недопустимими, за цим епізодом не проведено медичне дослідження на предмет виявлення тілесних ушкоджень;

- під час судового провадження в суді першої інстанції:

- сторона обвинувачення подала частину письмових доказів у копіях, що тягне за собою їхню недопустимість;

- досудове розслідування закінчено за межами передбаченого строку;

- прокурор не долучив документів на підтвердження повноважень слідчих Назарова та Безсмертного;

- розгляд кримінального провадження відбувся з порушенням правил територіальної підсудності, упередженим суддею;

- суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотань та допиті понятих;

- відсутній технічний запис окремих судових засідань;

- суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційних скарг сторони захисту та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ).

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у відповідності до норм територіальної підсудності. Свої вимоги захисник мотивує тим, що:

- суд першої інстанції:

- провів розгляд кримінального провадження з порушенням статей 32, 314 КПК;

- не розглянув клопотання сторони захисту про передачу кримінального провадження до іншого суду;

- проявив упередженість;

- врахував протоколи пред`явлення осіб для впізнання потерпілим, які складені з порушенням КПК (4651-17) ;

- не повідомив належним чином потерпілих про судове засідання на 23 та 27 серпня 2018 року;

- не долучив технічного запису окремих судових засідань;

- суд апеляційної інстанції залишив без уваги доводи апеляційних скарг сторони захисту, безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_9 та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 370 КПК.

Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_13, який діє в його інтересах, надіслали заяви про перерахування ОСОБА_7 судом касаційної інстанції на підставі ч. 5 ст. 72 КК строку перебування в ДУ "Київський слідчий ізолятор" з 22 травня 2018 року до 13 березня 2023 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 підтримала доводи касаційних скарг, просила скасувати оскаржувані судові рішення.

Засуджений ОСОБА_7 підтримав доводи касаційних скарг у частині, що стосується засудженого ОСОБА_9 .

Прокурор підтримав частково доводи касаційних скарг, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанці.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

У касаційних скаргах сторона захисту покликається на істотне порушення кримінального процесуального закону, допущене, зокрема, судом апеляційної інстанції.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

Згідно з приписами ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції при залишенні апеляційної скарги без задоволення має містити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, та виклад доказів, що спростовують її доводи.

Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень у випадку, якщо вони перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке згідно зі ст. 438 КПК тягне за собою скасування судового рішення.

Колегія суддів касаційного суду уважає, що суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону при перегляді вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7, ОСОБА_9 за апеляційними скаргами сторони захисту в повній мірі не дотримався з огляду на таке.

Святошинський районний суд м. Києва вироком від 16 вересня 2019 року 2023 року, засудив ОСОБА_7, ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 187 ККта призначив їм за вказаною нормою кримінального закону відповідне покарання.

Захисники ОСОБА_14, ОСОБА_8, не погоджуючись із цим вироком через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просили його скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог сторона захисту посилалась, зокрема, на фальсифікацію органом досудового розслідування зібраних у справі доказів, порушення строків досудового розслідування, упередженість судді суду першої інстанції, порушення правил територіальної підсудності, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, недопустимість ряду доказів, наданих стороною обвинувачення, безпідставну відмову у задоволенні усіх клопотань захисників, допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог КПК (4651-17) , недоведення винуватості обвинувачених достатніми доказами, відсутність технічних записів окремих судових засідань, а також застосування до ОСОБА_7, ОСОБА_9 працівниками поліції під час їхнього затримання фізичного насильства, на чому неодноразово наголошувалось захисниками в ході судового розгляду.

За наслідком апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції залишив апеляційні скарги сторони захисту без задоволення, а вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7, ОСОБА_9 - без зміни.

При цьому суд апеляційної інстанції виклав в ухвалі стислий зміст апеляційних скарг сторони захисту та пояснення учасників апеляційного провадження, однак належним чином доводів апеляційних скарг не перевірив, не зробив всебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження, не дав відповідної оцінки за критеріями ст. 94 КПК як кожному доказу, так і сукупності доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, обмежившись загальними фразами на їхнє спростування.

Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував висновки Європейського суду з прав людини, викладені, зокрема, в рішенні у справі "Коробов проти України" (від 21 липня 2011 року), про те, що коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, це положення вимагає проведення ефективного офіційного розслідування, яке має бути спроможним забезпечити встановлення та покарання винних осіб. Розслідування небезпідставних скарг про жорстоке поводження також повинно бути ретельним, тобто органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати те, що трапилось, та не покладатись на поспішні й необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень.

Як убачається з вироку, суд першої інстанції не відреагував у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, на скарги сторони захисту, в тому числі й обвинувачених про застосування до них під час їхнього затримання фізичного насильства з боку працівників поліції; не зобов`язав прокурора провести ефективне розслідування таких скарг.

Під час апеляційного провадження сторона захисту також покликалась на неправомірні дії працівників поліції стосовно ОСОБА_7, ОСОБА_9 під час їхнього затримання, які залишились без жодної реакції суду першої інстанції.

Проте суд апеляційної інстанції не звернув уваги на ці твердження сторони захисту, не з`ясував, чи проведено офіційне розслідування органом досудового розслідування за скаргами сторони захисту.

Також суд апеляційної інстанції не вжив процесуальних заходів реагування на скарги сторони захисту, озвучені в межах апеляційного провадження.

З огляду на вищезазначене колегія суддів касаційного суду уважає, що суд апеляційної інстанції в повній мірі не дотримався положень ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (її процесуального аспекту).

Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 419 КПК при розгляді апеляційних скарг сторони захисту, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (ч. 1 ст. 412 КПК), яке відповідно до п. 1 ч.1ст. 438 цього Кодексу є підставою для скасування судового рішення у касаційному порядку.

Оскільки оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню через допущення істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, то Суд позбавлений можливостей перевірити інші доводи касаційних скарг сторони захисту.

За таких обставин касаційні скарги сторони захисту підлягають частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_7, ОСОБА_9 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційних скаргах сторони захисту, дати на них вичерпні відповіді й постановити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 433 КПК та беручи до уваги неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_7, проте з метою запобігання ризику його переховування від суду, колегія суддів уважає за необхідне обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.