Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Усенко Є.А.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року по справі № 2а/0270/4015/11 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002901701/0, № 0002911701/0 від 23.06.2010 року та № 0008001701/0, № 0007991701/0 від 14.10.2010 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року позов задоволено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Літинським відділенням Хмільницької ОДПІ проведено перевірку позивача за податковий період з 01.07.2007 року по 30.09.2009 року, результат оформлений актом від 18.05.2011 року.

Відповідно до акту перевірки, працівниками Літинського відділення Хмільницької ОДПІ виявлено порушення позивачем ст. 5 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування", пп. 4.2.8 п.4.2 ст.4 та пп.8.1.2 п.8.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 3.1 ст. 3, п. 4.2 ст. 4, п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Зазначені факти стали підставою для прийняття податкових повідомлень рішень від 23.06.2010 року № 0002901701/0 - сума податкового зобов'язання становить 333975 грн. 66 коп. та № 0002911701/0 - сума податкового зобов'язання становить 87002 грн. 48 коп.

В подальшому Літинським відділенням Хмільницької ОДПІ проведено повторну перевірку позивача за податковий період з 01.07.2007 року по 30.09.2009 року, результат якої оформлений актом від 08.10.2010 року.

В акті зафіксовано заниження обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) в 4 кварталі 2007 року, заниження суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість за період 15.12.2007 року по 30.09.2009 року.

Крім того, встановлено невідповідність відображення отриманих готівкових коштів від продажу квитків позивача.

На підставі вказаного податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення від 14.10.2010 року № 0008001701/0 - сума податкового зобов'язання становить 42281 грн. 34 коп. та 0007991701/0 - сума податкового зобов'язання становить 22060 грн. 51 коп.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Встановлено, що 16.11.2011 року ВАТ "Вінницьке обласне підприємство Автобусних станцій 10599" надано лист від 30.11.2011 року вих. № 1169, у відповідності до якого обсяг наданих позивачем послуг за 2007 рік становить 205172 грн. 74 коп., за 2008 рік становить 500584 грн. 96 коп. та за 2009 рік становить 560807 грн. 81 коп.

Також, відділом освіти Літинської РДА надано лист вих. № 1912/03 від 30.11.2011 року з інформацією, що на рахунок позивача перераховано за надані послуги кошти за 2007 рік в сумі 179902 грн. 90 коп., за 2008 рік в сумі 302420 грн. 20 коп. та за 2009 рік в сумі 453279 грн. 40 коп. На підтвердження яких надано накладні, акт виконаних робіт, платіжні доручення за період з 2007 року по 2009 року.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування" спрощена система оподаткування, обліку та

звітності запроваджується фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

У разі порушення вимог, встановлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (ст. 5 Указу).

Встановлено, що позивачем, в порушення вимог Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727 (727/98) "Про спрощену систему оподаткування", перевищено обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік в сумі 500 тис. гривень. Разом з тим, з наступного звітного періоду позивач не перейшов на загальну систему оподаткування.

Крім того, колегія суддів зазначає наступне.

На етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень.

Зазначене узгоджується з приписами ст. 67 Конституції України, відповідно до яких кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в розмірі і в порядку встановленому законом. Тому процедурні порушення, допущені контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, не можуть бути обставиною, яка звільняє платника податків від відповідальності за невиконання його податкового обов'язку.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 відхилити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року по справі № 2а/0270/4015/11 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.