Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Червонозаводського районного відділу у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Червонозаводського районного відділу у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Червонозаводського районного відділу у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України (далі по тексту - Червонозаводський РВ у м. Харкові ГУ ДМС України), в якому просив визнати протиправними дії відповідача у відмові в реєстрації новонародженої доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язати Червонозаводський РВ у м. Харкові ГУ ДМС України зареєструвати ОСОБА_3 за місцем реєстрації батька - ОСОБА_2, АДРЕСА_1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем до відповідача не було надано документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації, а було подано лише паспорт з реєстрацією за адресою: АДРЕСА_1. Суд зазначив про відсутність жодних порушень в діях відповідача та необґрунтованість позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції вказав, що позивач маючи реєстрацію за спірною адресою, яка на час звернення до відповідача із заявою про реєстрацію його дитини не була анульована, або в інший спосіб він не був знятий з реєстрації за цією адресою, мав усі права спрямовані на реєстрацію його дитини за адресою своєї реєстрації. Крім того, іншої адреси, яку б можливо було допустити для реєстрації дитини у позивача не має.

У касаційній скарзі Червонозаводський районний відділ у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України просить рішення суду апеляційної інстанцій скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до паспорта НОМЕР_1, виданого Червонозаводським РВ ГУ МВС України в Харківській області 20 вересня 2007 року, місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано 14 лютого 2003 року за адресою: АДРЕСА_1.

12 жовтня 2015 року в позивача народилася донька, ОСОБА_3.

28 жовтня 2015 року позивач до центру надання адміністративних послуг у Червонозаводському районі м. Харкова подав документи про реєстрацію місця проживання дитини: ОСОБА_3 та сплатив державне мито. У відповідь на подану заяву позивач отримав із Червонозаводського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області листа від 29 жовтня 2015 року за № 20/6938, з якого вбачалось, що йому відмовлено у реєстрації місця проживання його доньки за спірною адресою.

Вважаючи таке рішення суб'єкта владних повноважень незаконним позивач звернувся за захистом свого порушеного права в суд.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання та випадки обмеження таких прав регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (1382-15) (далі - Закон).

Частиною 1 статті 2 Закону передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місцем проживання особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Реєстрація місця проживання або місця перебування особи - внесення відомостей про місце проживання або місцеперебування із зазначенням адреси одного житла особи чи адреси спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, військової частини до визначених цим Законом документів та до реєстраційного обліку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб. Указом Президента України № 405/2011 від 06.04.2011 р. "Питання державної міграційної служби України" (405/2011) затверджено Положення про Державну міграційну службу України (далі - ДМС).

ДМС України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.Судами також було встановлено, що у зв'язку із досягненням 45-річного віку позивач 24 травня 2015 року звернувся до Жовтневого РВ у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області із заявою про обмін посвідки.

Підпунктом 20 п. 4 Положення передбачено, що Державна міграційна служба України відповідно до покладених на неї завдань, здійснює реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що для реєстрації особа або її законний представник подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Пунктом 2.2 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 N 1077 (z2109-12) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 р. за N 2109/22421 (z2109-12) встановлено документи, які підтверджують право на проживання в житлі - це ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання. У разі реєстрації місця проживання у центрі договір оренди житлового приміщення може бути засвідчено адміністратором центру.

Також, пунктом 2.6 Порядку передбачено, що працівник територіального підрозділу ДМС України перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця проживання та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання, про що ним вчиняється відповідний запис у заяві.

Отже, дії щодо реєстрації місця проживання особи здійснюються органами ДМС України за умови подачі відповідних документів, у тому числі й тих, що підтверджують право на проживання в житлі, до яких поряд з ордером, свідоцтвом про право власності, договором найму (піднайму, оренди) віднесені й інші документи.

Позивачем до відповідача не було надано документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації, а було подано лише свій паспорт з реєстрацією за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Червонозаводського районного відділу у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Червонозаводського районного відділу у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Червонозаводського районного відділу у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити в силі.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .