754/15271/21 Про умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент його заподіяння, скоєне у присутності дітей під час конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин - 30.01.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 червня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100030000738, за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року

ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Вирішено питання щодо цивільного позову, процесуальних витрат, речових доказів.

Згідно з вироком суду 18 березня 2021 року приблизно о 20:00 год ОСОБА_6, перебуваючи на території маркувальної зони "В" біля входу "В" до ТРЦ "Проспект", за адресою: вул. Гната Хоткевича, 1-В, м. Київ, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, під час словесного конфлікту з неповнолітнім ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, у присутності дітей: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4, утримуючи ОСОБА_9 за плечі, завдав останньому одного удару правим коліном у ділянку живота, внаслідок чого потерпілий присів та нахилився уперед. Після чого ОСОБА_6 завдав ОСОБА_9 двох ударів лівою ногою в ділянку лоба, в результаті чого спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 червня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 задоволено частково.

Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 змінено.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням на нього відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.

У решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в цьому суді у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.

На обґрунтування своїх вимог прокурор стверджує про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно звільнив ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Вважає, що суд апеляційної інстанції повною мірою не врахував, що засуджений у суді першої інстанції вину не визнав, пробачення в потерпілого не попросив, цивільний позов визнав частково в частині матеріальної шкоди. Як зауважує прокурор, хоча ОСОБА_6 в апеляційному суді і зазначав про те, що розуміє, що спричинив тілесні ушкодження та жалкує про вчинене, проте просив кримінальне провадження закрити за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, що свідчить про відсутність у ОСОБА_6 щирого каяття та критичної оцінки своєї протиправної поведінки. Вказує на те, що апеляційний суд недостатньо врахував ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_6 кримінального правопорушення та обставини справи.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу захисник ОСОБА_7 вказує про безпідставність доводів сторони обвинувачення, у зв`язку з чим просить таку касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

У клопотанні на адресу Верховного Суду потерпілий ОСОБА_9 та представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_15 просять розглянути справу без їх участі та зазначають, що вимоги касаційної скарги прокурора підтримують у повному обсязі та наполягають на їх задоволенні.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 підтримав подану касаційну скаргу.

Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 вважали касаційну скаргу сторони обвинувачення необґрунтованою та просили залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового розгляду, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновок суду про доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Як убачається з матеріалів провадження, вироком місцевого судуОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК України було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Суд першої інстанції, призначаючи покарання засудженому ОСОБА_6, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суспільну небезпеку скоєного та ставлення обвинуваченого до протиправного діяння, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вчинив умисний злочин проти життя та здоров`я, на обліку в лікарів нарколога і психіатра не перебуває, є студентом Київського міського медичного коледжу, позитивно характеризується за місцем навчання, відсутність пом`якшуючих покарання обставин та обставину, що обтяжує покарання, - вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини. Крім того, суд врахував думку потерпілого ОСОБА_9, який просив призначити обвинуваченому максимально сувору міру покарання.

Враховуючи вказане, місцевий суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі,яке належить відбувати реально.

Це покарання, на переконання місцевого суду, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Підстав для призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України цим судом не було встановлено.

Не погоджуючись із вироком суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій висловлював незгоду з вироком в цілому, просив його скасувати, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України закрити. Також зазначав про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу обвинуваченого через суворість.

Апеляційний суд змінив вирок суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання й на підставі положень статей 75, 76 КК України звільнив останнього від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та поклав на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. В іншій частині вирок суду залишив без зміни.

Однак із таким висновком апеляційного суду не можна погодитися.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України визначено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Тобто за змістом положень зазначеної норми КПК України (4651-17) критеріями невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого є вид та розмір покарання.

Згідно з положеннями, передбаченими ст. 75 КК України, при вирішенні питання щодо наявності підстав для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням судом, зокрема, ураховуються тяжкість кримінального правопорушення, особа винного та інші обставини справи.

Проте апеляційний суд, урахувавши дані про особу ОСОБА_6, зокрема те, що він є молодою людиною, шкодує про вчинене, є студентом медичного коледжу, позитивно характеризується, думку потерпілого та його законного представника щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, належним чином не врахував тяжкості скоєного злочину, який є тяжкий, і обставин його вчинення, а саме того, що ОСОБА_6 у присутності дітей, завдав неповнолітньому потерпілому ударів ногою в життєво важливий орган - у ділянку голови (лоба), чим спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження. Також поза увагою апеляційного суду залишилося те, що обвинувачений під час судового розгляду в суді першої інстанції свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково та не погоджувався з тяжкістю спричинених неповнолітньому тілесних ушкоджень. Окрім того не погоджувався з цивільним позовом в частині стягнення моральної шкоди. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_6 хоча і зазначав, що шкодує про вчинене, проте просив кримінальне провадження щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, що свідчить про відсутність у нього щирого каяття та критичної оцінки своєї протиправної поведінки.

Таким чином, застосовуючи положення ст. 75 КК України, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України), що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 438, п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК України є підставою для скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, ухвала суду апеляційної інстанції в частині звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання із застосуванням ст. 75 КК України - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК України.

Під час нового розгляду суд повинен урахувати наведене, постановити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що за тих самих обставин справи та даних про особу засудженого застосування щодо ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України необхідно вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.