752/12651/16 Про одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе, поєднаному з вимаганням, за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища - 30.01.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 січня 2023 року стосовно

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Вертокиївка Житомирського

району Житомирської області, який

зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1, та проживає за адресою:

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Голосіївський районний суд м. Києва вироком від 30 квітня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 12 січня 2023 року, визнав ОСОБА_6 невинуватим і виправдав у зв`язку із недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, тобто в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе, поєднаному з вимаганням, за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, за таких обставин.

ОСОБА_6 у 2016 році обіймав посаду державного інспектора Державної екологічної інспекції у Київській області (далі - ДЕІ у Київській області) та відповідно до своєї посадової інструкції був службовою особою.

07 червня 2016 року ОСОБА_6, знаходячись поблизу автозаправної станції "UPG" в місті Ірпіні Київської області, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, під час зустрічі з директором ТОВ "КФ "Тортовик" (далі - ТОВ) ОСОБА_8 повідомив останньому про те, що для складання позитивного акту перевірки ТОВ та не накладення штрафних санкцій, які можуть сягнути від 300 000 грн до 2 000 000 грн, необхідно сплатити йому грошові кошти в розмірі 25 000 грн.

13 червня 2016 року приблизно о 17:30 ОСОБА_6, перебуваючи на території ДЕІ у Київській області, що за адресою: вул. Васильківська, 3 в м. Києві, згідно з попередньою домовленістю отримав від ОСОБА_8 грошові кошти в розмірі 25 000 грн, шляхом їх перерахування на банківський рахунок ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" № НОМЕР_1, відкритий на ім`я ОСОБА_9 .

Вимога касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

За змістом касаційної скарги прокурор, не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками суду першої інстанції:

- не навів законних підстав для визнання доказів неналежними чи недопустимими;

- не надав оцінки сукупності доказів з точки зору їх допустимості для ухвалення рішення;

- безпідставно визнав недопустимими доказами протокол огляду місця події від 13 червня 2016 року та дані, зафіксовані у постанові слідчого від 14 червня 2016 року про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів, які є похідними від нього, через фактичне проведення обшуку, а не огляду, без відповідної ухвали слідчого судді на його проведення;

- не врахував того, що огляд кабінету проводився з дозволу начальника ДЕІ у Київській області та у його присутності;

- безпідставно не взяв до уваги докази, надані стороною обвинувачення, зокрема, показання ОСОБА_8, виписку по рахунку, дані за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, квитанцію та реквізити банківського рахунку, що знаходились на столі ОСОБА_6, які безумовно доводять його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину;

- належним чином не перевірив та не спростував доводів апеляційної скарги прокурора, постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримала доводи касаційної скарги, просила скасувати оскаржуване судове рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Виправданий та його захисник заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити оскаржуване судове рішення без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

Згідно з приписами ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.

Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень у випадку, якщо вони перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке згідно зі ст. 438 КПК тягне за собою скасування судового рішення.

Колегія суддів касаційного суду уважає, що суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону при перегляді вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 за апеляційною скаргою прокурора дотримався не в повній мірі з огляду на таке.

Так, Голосіївський районний суд м. Києва вироком від 30 квітня 2021 року визнав ОСОБА_6 невинуватим і виправдав у зв`язку із недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.

Прокурор, не погоджуючись із цим вироком через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, що вплинуло на вирішення питання про винуватість обвинуваченого, просив його скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним в інкримінованому злочині й призначити відповідне покарання.

Свої вимоги прокурор обґрунтовував, зокрема, тим, що органом досудового розслідування винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю доведено зібраними в ході досудового розслідування доказами, однак суд першої інстанції не надав їм належної оцінки та дійшов хибного висновку про недоведеність вчинення обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення.

За наслідком апеляційного провадження суд апеляційної інстанції підтримав висновки суду першої інстанції про те, що протокол огляду місця події від 13 червня 2016 року, а такождані, зафіксовані у постанові слідчого від 14 червня 2016 року про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів, які є похідними від нього, є недопустимими доказами, оскільки слідчим фактично було проведено не огляд місця події, а обшук, без відповідної ухвали слідчого судді.

Проте такий висновок суд апеляційної інстанції зробив без ретельного дослідження наявних доказів та без врахування вимог КПК (4651-17) і практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до ст. 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи

Згідно з ч. 1 ст. 233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 26 липня 2007 рокув справі "Peev v. Bulgaria" заначив про те, що для визначення, чи відбувається втручання у приватне життя внаслідок обшуку у службовому приміщенні, слід застосовувати критерій "розумного очікування конфіденційності". При цьому спочатку треба перевірити, чи вплинув обшук на приватне життя обвинуваченого.

Суди у даному кримінальному провадженні встановили, що 13 червня 2016 року органом досудового розслідування було проведено в ДЕІ у Київській області не огляд місця події, а обшук, без відповідної ухвали слідчого судді.

У цій справі мова йде про обшук не в житлі чи іншому приватному володінні, а в службовому кабінеті.

Службовий кабінет сам по собі не може вважатися житлом або іншим володінням, доступ до якого визначає виключно його володілець. Службове приміщення надається для виконання службових обов`язків і доступ до нього визначається іншим регулюванням, яке ґрунтується на міркуваннях, не пов`язаних із захистом приватності осіб, яким таке службове приміщення надане.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення обіймав посаду державного інспектора ДЕІ у Київській області, тобто був службовою особою.

Відповідно до відомостей, які серед іншого відображені у протоколі огляду місця події від 13 червня 2020 року (зміст якого було досліджено судом апеляційної інстанції), слідчим на підставі дозволу начальника ДЕІ у Київській області ОСОБА_10 (заяви) було проведено огляд приміщень ДЕІ у Київській області, в тому числі, службового кабінету ОСОБА_6, де на робочому столі останнього було виявлено та вилучено, зокрема: два аркуші паперу з реквізитами карткового рахунку на ім`я ОСОБА_9, файл з актами перевірок ТОВ "Мебіус Груп", ТОВ "Агросвіт", Горенської селищної ради на 25 арк, аркуш паперу з записами ТОВ.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи прокурора про те, що огляд місця події 13 червня 2016 року здійснювався у службовому кабінеті ОСОБА_6, а також з дозволу керівника в інших приміщеннях ДЕІ у Київській області, до яких ОСОБА_6 відношення не мав, та не з`ясував, чи вплинув обшук на приватне життя обвинуваченого.

Також суд апеляційної інстанції не навів переконливих мотивів на спростування доводів прокурора про наявність достатніх доказів винуватості ОСОБА_6 (показань ОСОБА_8, виписки по рахунку, даних за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, квитанції, реквізитів банківського рахунку, що знаходились на його робочому столі).

З огляду на викладене колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином не зважив на доводи апеляційної скарги прокурора, не здійснив всебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження, не дав відповідної оцінки за критеріями ст. 94 КПК як кожному доказу, так і сукупності доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення.

Тому ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону в силу положень ч. 1 ст. 412 цього Кодексу є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відтак касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_6 - скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити наведені в апеляційній скарзі доводи й ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 12 січня 2023 року стосовно ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.