ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2024 року
м. Київ
справа № 453/245/21
провадження № 51-1058км23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1,
судді: ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5,
засуджений ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисник ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
захисник ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_9 та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Сколівського районного суду Львівської області від 20 січня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140300000436, стосовно
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народивсята проживає в АДРЕСА_1, засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ), та
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився та проживає у АДРЕСА_1, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_9, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, виклала вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування оскаржених судових рішень та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції.
Свої доводи захисник мотивує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій надали неправильну оцінку зібраним доказам, належним чином не врахували показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 щодо способу вилучення ножа з господарства, де проживає ОСОБА_6 з родиною, не відреагували на порушення прав особи, допущені під час досудового слідства, не врахували того, що докази стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_6 зібрані з порушенням чинного законодавства, а рішення судів ухвалено тільки на підставі показань потерпілих, які неодноразово їх змінювали.
Вказує, що суд апеляційної інстанції, незважаючи на клопотання сторони захисту дослідити докази у справі, таких доказів не дослідив, не взяв до уваги того, що жоден доказ не має наперед встановленої сили, не надав жодної оцінки доказам з точи зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку.
Зазначає, що суди обох інстанцій ухилися від дослідження доказів, пов`язаних з проведенням обшуку у володінні особи на предмет їх допустимості.
Процес вилучення ножа відбувся як несанкціонований обшук, у присутності осіб без повноважень та без участі понятих, без ухвали слідчого судді, без відображення вилучення речового доказу у протоколі слідчої дії, без фіксації фото чи відео зйомкою та без детального опису в протоколі огляду, що суперечить положенням статей 227, 234, 235, 236, 237 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) України). На думку захисника, процедура вилучення такого ножа, його приєднання до матеріалів кримінального провадження як речового доказу - це отримання доказів незаконним шляхом, а зібрані докази вважає недопустимими.
Крім того, вказує, що всупереч ст. 411 КПК України суд не зазначив, чому взяв до уваги одні докази і відхилив інші.
Вважає, що кваліфікація дій за ч. 3 ст. 187 КК України не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки стороною обвинувачення не надано доказів того, що обвинувачені вчинили напад, з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я особи, що привело до порушення права на справедливий суд.
Також зазначає про те, що при призначенні покарання суди не врахували дані, що характеризують особу ОСОБА_9, а саме: позитивну характеристику за місцем проживання, перебування на обліку в лікаря-психіатра з 18 вересня 2009 року, відшкодування матеріальних збитків у повному обсязі, заяву потерпілої ОСОБА_12 з проханням суворо не карати ОСОБА_9 .
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, виклав вимогу до Суду про скасування оскаржених судових рішень та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції.
Свої доводи засуджений ОСОБА_6 мотивує тим, що судом апеляційної інстанції не було враховано показання свідків щодо способу вилучення ножа з господарства, де він проживає, не враховано фактів порушення прав обвинувачених, пов`язаних із зібранням доказів, що є порушенням права на справедливий суд.
Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки доводам сторони захисту, судові рішення ухвалені всупереч положенням ст. 94 КПК України, а викладені судами висновки ґрунтуються тільки на підставі припущень потерпілих, показання яких неодноразово змінювались, а не на обставинах, що були об`єктивно з`ясовані в суді та підтверджені сукупністю доказів.
Зміст судових рішень, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Сколівського районного суду Львівської області від 20 січня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна. Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу, залишено попередній - тримання під вартою. Строк відбування покарання ОСОБА_6 постановлено рахувати з часу фактичного затримання, тобто з 04 грудня 2020 року.
ОСОБА_9 визнано винуватим та призначено покарання за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч.3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна.
Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_9 покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Сколівського районного суду Львівської області від 05 березня 2020 року і остаточно ОСОБА_9 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією майна.
Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою. Строк відбування покарання ОСОБА_9 постановлено рахувати з часу фактичного затримання, з 04 грудня 2020 року.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_9 залишено без задоволення, а вирок Сколівського районного суду Львівської області від 20 січня 2022 року стосовно ОСОБА_9, ОСОБА_6 - без зміни.
Як установлено судами, 01 грудня 2020 року, близько 20:30, ОСОБА_9, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, умисно, проти волі власника майна, скориставшись відсутністю сторонніх осіб та переконавшись, що його ніхто не бачить, через незачинені вхідні двері проник до житлового будинку АДРЕСА_2, та належить ОСОБА_14, яка знаходилася в цей час в житловому будинку, з метою крадіжки її грошових коштів. Перебуваючи в житловому будинку, продовжуючи свої злочинні дії, він проник до кімнати-кухні будинку ОСОБА_14, яка в цей час знаходилась в іншій кімнаті, де з кухонної шафи, повторно, таємно, викрав грошові кошти в сумі 540 гривень. Після скоєного ОСОБА_9 залишив місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденими грошовими коштами на власний розсуд.
Такі дії обвинуваченого суд кваліфікував за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане із проникненням у житло.
Крім того, 01 грудня 2020 року, близько 21:00, ОСОБА_9 та ОСОБА_6, за попередньою змовою, групою осіб, умисно проти волі власника майна, вибили шибку на вхідних дверях будинку, через яку відчинили металеву засувку на вхідних дверях та проникли до житлового будинку АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_12, яка знаходилася в цей час в житловому будинку, з метою заволодіння її грошовими коштами. Перебуваючи в житловому будинку, продовжуючи свої злочинні дії, вони почали вимагати в ОСОБА_12 передати їм грошові кошти, погрожуючи при цьому їй ножем, який принесли з собою, та фізичною розправою у разі її відмови передати грошові кошти. Однак потерпіла ОСОБА_12 добровільно відмовилась видавати грошові кошти, після чого ОСОБА_9 вхопив потерпілу обома руками за її руки та викрутив їх за спину потерпілої, утримуючи її у безпорадному стані, а ОСОБА_6 в цей час без добровільної волі потерпілої розпочав обшукувати її одяг, в який вона була одягнена, та умисно, відкрито заволодів грошовими коштами потерпілої в сумі 7 000 гривень. Після скоєного ОСОБА_6 та ОСОБА_9 залишили місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядилися грошовими коштами на власний розсуд.
Крім того, 03 грудня 2020 року, близько 21:00, ОСОБА_9 та ОСОБА_6, за попередньою змовою, групою осіб, повторно, умисно проти волі власника майна, через вибиту ними раніше шибку на вхідних дверях будинку, відчинили металеву засувку на вхідних дверях та проникли до житлового будинку АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_12, яка знаходилася в цей час в житловому будинку, з метою заволодіння її грошовими коштами. Перебуваючи в будинку, ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_6 почали вимагати в ОСОБА_12 передати їм грошові кошти, погрожуючи ОСОБА_12 при цьому ножем та фізичною розправою у разі її відмови передати гроші. Однак, потерпіла ОСОБА_12 повідомила їм, що в неї грошових коштів не має, оскільки 01 грудня 2020 року вони обоє відкрито протиправно заволоділи її грошовими коштами. Після сказаного, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_9 по черзі нанесли потерпілій ОСОБА_12 декілька ударів кулаками обох рук в обличчя та шукали грошові кошти в одній з кімнат її житлового будинку, а потерпіла ОСОБА_12 в цей час, переживаючи за своє життя, покинула житловий будинок через вікно, ОСОБА_6 з ОСОБА_9, не знайшовши грошові кошти, покинули місце вчинення кримінального правопорушення.
Такі дії обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_6 суд кваліфікував за ч. 3 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров`я потерпілої ОСОБА_12, яка зазнала нападу та погрозою застосування такого насильства, вчинений повторно за попередньою змовою групою осіб та поєднаний з проникненням в житло.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6, захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали подані касаційні скарги, просили їх задовольнити, прокурор заперечувала проти задоволення касаційних скарг, просила судові рішення залишити без зміни, а касаційні скарги - без задоволення. Іншим учасникам було належним чином повідомлено про час і місце судового розгляду, але в судове засідання вони не з'явилися.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, суд касаційної інстанції виходить з фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судами, та не втручається у правильність проведеної оцінки доказів, зібраних у цьому провадженні.
З урахуванням меж перегляду Судом судових рішень та підстав для їх скасування або зміни, визначених у ч. 1 ст. 438 КПК України, касаційний перегляд здійснено в частині перевірки доводів, викладених у касаційній скарзі, щодо посилань на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості.
Щодоістотного порушення вимог кримінального процесуального закону
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їм злочинів зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було ретельно досліджено і перевірено під час судового розгляду.
Місцевий суд навів у вироку та надав належну оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам, якими підтверджується вина ОСОБА_9 у вчиненні ним кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 185 КК України.
Суд першої інстанції встановив, що винуватість ОСОБА_9, незважаючи на невизнання ним своєї вини,об`єктивно підтверджується такими доказами: показаннями потерпілої ОСОБА_14, які є чіткими, послідовними і не викликають сумнівів у їх достовірності, так як узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні; протоколом огляду місця події від 04 грудня 2020 року з додатками, проведеного за участі та згоди потерпілої ОСОБА_14 у її житловому будинку; висновком судової дактилоскопічної експертизи від 29 грудня 2020 року № СЕ-19/114-20/23247-ТР; протоколом отримання зразків для експертизи від 26 січня 2021 року, під час якого проведено відібрання зразків відтисків пальців та долонь рук ОСОБА_9 ; висновком судової дактилоскопічної експертизи від 24 лютого 2021 року №СЕ-19/114-21/2243-Д, згідно з яким два сліди пальців рук, залишені відповідно великим пальцем та середнім пальцем лівої руки ОСОБА_9 .
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку та правильно кваліфікував
дії обвинуваченого ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане із проникненням у житло
Крім цього, незважаючи на часткове визнання обвинуваченими ОСОБА_15, ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, їх вина підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні суду першої інстанції доказів, а саме: поясненнями потерпілої ОСОБА_12, яка була допитана під час досудового розслідування відповідно до ухвали слідчого судді Сколівського районного суду Львівської області від 08 грудня 2020 року; показаннями свідка ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 ; протоколом огляду місця події від 03 грудня 2020 року; протоколом пред`явлення особи для впізнання від 04 грудня 2020 року та додатком у виді оптичного носія (DVD-R диску), під час проведення якого потерпіла ОСОБА_12 впізнала особу ОСОБА_6, як такого, який вчинив щодо неї кримінальне правопорушення; протоколом пред`явлення особи для впізнання від 04 грудня 2020 року та додатком у виді оптичного носія (DVD-R диску); протоколом затримання особи ОСОБА_9 від 04 грудня 2020 року, за участю захисника, за підозрою у вчиненні злочину, під час якого проведено обшук затриманого ОСОБА_9 та вилучено одяг, в якому він був одягнений під час вчинення кримінального правопорушення, гаманець з грошима в сумі 600 гривень; протоколом затримання особи ОСОБА_6 від 04 грудня 2020 року, за участі захисника, за підозрою у вчиненні злочину, під час якого проведено обшук затриманого ОСОБА_6 та вилучено одяг, в якому він був одягнений під час вчинення кримінального правопорушення, гроші в сумі 243 гривень, ніж з рукояткою оранжевого кольору; протоколом проведення слідчого експерименту від 04 грудня 2020 року та додатком у виді оптичного носія (DVD-R диску) за участі потерпілої ОСОБА_12, яка розповіла та продемонструвала, яким чином щодо неї було вчинено розбій 01 грудня 2020 року та 03 грудня 2020 року в її житловому будинку; протоколом проведення слідчого експерименту від 04 грудня 2020 року та додатком у виді оптичного носія (DVD-R диску) з участю ОСОБА_9 та його захисника, під час проведення якого він розповів та продемонстрував, яким чином він вчинив розбій 01 грудня 2020 року та 03 грудня 2020 року щодо ОСОБА_12 в житловому будинку останньої; протоколом проведення слідчого експерименту від 04 грудня 2020 року та додатком у виді оптичного носія (DVD-R диску) з участю підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника, під час проведення якого він розповів та продемонстрував, яким чином він вчинив розбій 01 грудня 2020 року та 03 грудня 2020 року стосовно потерпілої ОСОБА_12 в її житловому будинку; висновком експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_12 №146 від 18 грудня 2020 року; висновком експерта №СЕ-19/114-20/23248-ТР від 29 грудня 2020 року; постановою про визнання речових доказів від 04 грудня 2020 року.
На підставі аналізу сукупності наявних у провадженні доказів суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_9 та ОСОБА_6 та правильно кваліфікував їх дії за ч. 3 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров`я потерпілої ОСОБА_12, яка зазнала нападу та погрозою застосування такого насильства, вчинений повторно за попередньою змовою групою осіб та поєднаний з проникненням в житло.
Не погоджуючись із вироком стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_6, сторона захисту оскаржила його до суду апеляційної інстанції.
Так, суд апеляційної інстанції ретельно проаналізував доводи апеляційних скарг захисників, які аналогічні доводам, наведеним у поданих касаційних скаргах, і надав їм належну оцінку, навівши в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення щодо доведеності винуватості ОСОБА_9 та ОСОБА_6 .
На думку колегії суддів апеляційного суду, місцевий суд належним чином перевірив усі вищенаведені докази, в тому числі і показання потерпілих, взявши до уваги їх як правдиві та такі, що відповідають дійсним обставинам справи, є послідовними і такими, що узгоджуються між собою та з іншими доказами, надав їм належну оцінку та правильно кваліфікував за вказаними епізодами дії ОСОБА_6 та ОСОБА_9, з чим погоджується й суд касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги захисника про те, що суд апеляційної інстанції, незважаючи на клопотання сторони захисту повторно дослідити докази у справі, таких доказів не дослідив, не надав жодної оцінки доказам з точи зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, є неспроможними.
Відповідно до аудіозапису судового засідання у суді апеляційної інстанції від 24 січня 2023 року, колегія суддів, заслухавши думку учасників судового розгляду, порадившись на місці, обґрунтовано відмовила у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів у справі, мотивувавши тим, що вказані письмові та речові докази були належним чином досліджені у суді першої інстанції, а нових обставин, які б слугували підставою повторного дослідження, передбаченою ч. 3 ст. 404 КПК України, стороною захисту не наведено. На думку колегії суддів апеляційного суду, аргументація сторони захисту щодо повторного дослідження доказів зводилась до незгоди сторони захисту з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, а жодних доводів щодо неповноти чи відмови в дослідженні місцевим судом окремих доказів, які могли би бути ним досліджені, сторона захисту не повідомляла.
Також, апеляційний суд розглянув і спростував доводи апеляційних скарг сторони захисту щодо недопустимості доказів, а саме вилучення ножа з оранжевою рукояткою під час несанкціонованого обшуку у присутності осіб без повноважень та без участі понятих, які аналогічні доводам касаційних скарг засудженого та захисника.
Суд апеляційної інстанції не знайшов підстав уважати, що такий обшук відбувся всупереч вимогам чинного законодавства, з чим погоджується й суд касаційної інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.
Згідно з ч. 7 ст. 223 КПК України обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії, крім особливостей, встановлених статтею 615 цього Кодексу.
Обшук особи фактично не є окремою слідчою дією, а поглинається такою дією, як затримання чи обшук житла (з урахуванням положень ч. 3 ст. 208, ч. 7 ст. 223 КПК України).
Проведення обшуку особи відбувається всупереч вимогам закону лише за відсутності відповідного протоколу затримання особи, складеного відповідно до вимог ст. 208 КПК України.
Колегія суддів апеляційного суду зазначила, що відповідно до протоколу затримання ОСОБА_6 від 04 грудня 2020 року за участі захисника, двох понятих, відбулося затримання ОСОБА_6 на підставі п.2 ч. 1 ст. 208 КПК України. Під час затримання було проведено обшук затриманої особи - ОСОБА_6, під час якого вилучено одяг, в якому він був одягнений під час вчинення кримінального правопорушення, гроші в сумі 243 грн, ніж з рукояткою оранжевого кольору, який було поміщено у спецпакет № 3452452 з підписами понятих. Жодних зауважень, доповнень та клопотань після ознайомлення учасників з протоколом затримання ОСОБА_6 не надходило.
З протоколу затримання ОСОБА_6 убачається, що вимоги кримінального процесуального закону під час затримання останнього дотримано.
Щодо призначеного покарання
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.
За матеріалами провадження, суд першої інстанції призначаючи вид та розмір покарання ОСОБА_9, ОСОБА_6, врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх характер та суспільну небезпеку; особу винних, зокрема те, що обвинувачений ОСОБА_6 задовільно характеризується за місцем проживання та реєстрації, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, вважається таким, що раніше не судимий, вину визнав частково, має на утриманні двоє дітей, не працює, заподіяну ним шкоду відшкодовував у добровільному порядку, обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_6 є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, пом`якшуючою вину ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення обставиною, є відшкодування потерпілій заподіяної шкоди; обвинувачений ОСОБА_9 задовільно характеризується за місцем проживання та реєстрації, перебуває на "Д" обліку у лікаря психіатра, є осудним, раніше неодноразово судимий, покарання не відбув, вину визнав частково, не працює, заподіяну ним шкоду відшкодовував частково у добровільному порядку, обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_9 є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, пом`якшуючою вину ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень обставиною, є часткове відшкодування потерпілій заподіяної шкоди.
Місцевий суд, призначив ОСОБА_6 покарання у межах, установлених санкцією ч. 3 ст. 187 КК України у вигляді позбавлення волі на певний строк із конфіскацією майна, ОСОБА_9 - у межах, установлених санкціями ч. 3 ст. 185 та ч. 3 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, у вигляді позбавлення волі на певний строк із конфіскацією майна. Відповідно до ст. 71 КК України до призначеного обвинуваченому ОСОБА_9 покарання частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Сколівського районного суду Львівської області від 05 березня 2020 року.
Колегія суддів апеляційного суду, зазначила, що призначене судом першої інстанції покарання обвинуваченим ОСОБА_6, ОСОБА_9 відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень. Таке покарання, на думку колегії суддів не є надмірно суворим з врахуванням як обставин кримінального провадження, так і осіб обвинувачених.
З огляду на викладене Суд погоджується з вищевказаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
У касаційних скаргах не наведено доводів про неправильне застосування кримінального процесуального закону, про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості та про допущення під час досудового розслідування чи судового розгляду провадження таких порушень вимог КПК України (4651-17) , які перешкодили чимогли перешкодити суду ухвалитизаконне та обґрунтоване судове рішення.
На думку Суду, наявні у провадженні докази є належними й допустимими, а судові рішення стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_6 - законними, обґрунтованими і вмотивованими.
Судові рішення відповідають вимогам статей 370, 419 КПК України.
Таким чином, підстав для задоволення касаційних скарг не встановлено.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_9 та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Сколівського районного суду Львівської області від 20 січня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 24 січня 2023 року стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_6 залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3