450/3797/21 Про закриття кримінального провадження у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру - 25.01.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 вересня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року в кримінальному провадженні № 62020140000000935 за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Оброшино Пустомитівського району Львівської області та жителя АДРЕСА_1

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 27 - ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 вересня 2022 року в підготовчому судовому засіданні задоволено клопотання захисника ОСОБА_6 та закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, указуючи на істотне порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Стверджує, що прокурор направив обвинувальний акт до суду в межах строку досудового розслідування, однак суд повернув його для усунення недоліків.

Вказує, що період часу між поверненням обвинувального акта прокурору і направленням до суду нового обвинувального акта не входить до строку досудового розслідування, адже цей строк закінчився після звернення до суду з обвинувальним актом вперше.

На переконання прокурора, при перегляді рішення районного суду суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів, наведених в апеляційній скарзі прокурора та не усунув порушень, допущених судом першої інстанції. З урахуванням зазначеного прокурор вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання вимог статей 370, 372, 419 КПК.

У поданих письмових запереченнях на касаційну скаргу захисник ОСОБА_6 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни.

До початку касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 заявила клопотання про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної застосовчої практики.

Позиція учасників в суді касаційної інстанції

У судовому засіданні прокурор підтримала вимоги касаційної скарги і просила вказані судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

ОСОБА_5 та його захисник заперечили проти задоволення касаційної скарги і просили направити кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Мотиви Суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали судового провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.

За правилами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є таке порушення вимог цього Кодексу, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ст. 283 КПК прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Положеннями ст. 219 КПК визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення в ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження (ч. 1 ст. 219 КПК); також досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину (п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 290 КПК досудове розслідування вважається завершеним після повідомлення стороні захисту про його завершення та відкриття матеріалів. Дії слідчого і прокурора, передбачені ч. 1 ст. 291 та ст. 293 КПК (складення обвинувального акта, його затвердження, вручення стороні захисту і направлення до суду) є формою закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Як вбачається з матеріалів провадження, 12 березня 2021 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 29 квітня 2021 року продовжено строки досудового розслідування до чотирьох місяців, а саме до 12 липня 2021 року.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 08 липня 2021 року продовжено строки досудового розслідування до шести місяців, а саме до 11 вересня 2021 року.

07 вересня 2021 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 27 - ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 369 КК.

08 вересня 2021 року ОСОБА_5 та його захисників повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК.

Сторона захисту завершила ознайомлення з матеріалами досудового розслідування 13 вересня 2021 року, про що свідчить відповідний протокол у матеріалах провадження.

Того ж дня ОСОБА_5 та його захиснику вручено обвинувальний акт та скеровано його до Пустомитівського районного суду Львівської області.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2021 року в підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт повернуто прокурору. Рішенням Львівського апеляційного суду від 12 січня 2022 року вказану ухвалу залишено в силі.

Кримінальне провадження надійшло до органу прокуратури 03 лютого 2022 року та було зареєстровано в ЄРДР.

15 лютого 2022 року підозрюваному ОСОБА_5 та його захиснику було вручено новий обвинувальний акт, який того ж дня надійшов на розгляд до Пустомитівського районного суду Львівської області.

Своє рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК місцевийсуд обґрунтував тим, що досудове розслідування в справі було закінчено 07 лютого 2022 року, а новий обвинувальний акт надійшов до суду 15 лютого 2022 року, після закінчення цього строку.

Однак така позиція судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтується на вимогах закону.

Діючим кримінальним процесуальним законом не передбачено інституту додаткового розслідування, який був прописаний у нормах КПК 1960 (1001-05) року. Тому у разі повернення судом обвинувального акта, який не відповідає вимогам КПК (4651-17) , повноваження прокурора обмежені лише усуненням його недоліків і цей строк не може бути включений у строк досудового розслідування в розумінні положень ст. 219 КПК.

З огляду на це, у випадку вирішення питання про застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у кримінальному провадженні суду необхідно було перевірити дотримання стороною обвинувачення строків досудового розслідування під час первинного звернення прокурора до суду з обвинувальним актом.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій у судових рішеннях про наявність підстави для закриття кримінального провадження, передбаченої п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки після повідомлення ОСОБА_5 про підозру закінчився строк досудового розслідування в кримінальному провадженні визначений ст. 219 КПК, не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував вказаних обставин та вимог кримінального процесуального закону щодо порядку обчислення строків досудового розслідування в кримінальному провадженні, що призвело до ухвалення ним незаконного рішення.

При перегляді цього рішення суд апеляційної інстанції на вказані порушення уваги не звернув, не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги прокурора, не дав на них обґрунтованих відповідей та не навів належних мотивів, з яких виходив під час постановлення ухвали і підстав, з яких цю скаргу залишив без задоволення.

З урахуванням наведеного оскаржувані судові рішення не можна визнати законними, тобто такими, що відповідають вимогам статей 370, 372 та 419 КПК.

Допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення є істотними, які перешкодили цим судам ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для їх скасування.

Таким чином, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій -скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

При новому розгляді суду першої інстанції слід узяти до уваги наведене та ухвалити у справі законне і обґрунтоване судове рішення.

При перегляді судових рішень у касаційному порядку колегія суддів не встановила наявності у справі виключної правової проблеми та правових підстав, передбачених ст. 434-1 КПК, для передачі кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а тому в задоволенні такого клопотання сторони захисту слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Касаційну скаргу прокуроразадовольнити.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 вересня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року щодо ОСОБА_5 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.