Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року

у справі № 2а-1576/11/0970 (50328/11/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Рембудпостач" (надалі - ТОВ "Фірма "Рембудпостач")

до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області (надалі - Калуська ОДПІ)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ТОВ "Рембудпостач" звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Калуської ОДПІ від 24.02.2011 року за № 0000202303/0 та № 0000212303/0.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.06.2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового, яким відмовити в позові.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Фірма "Рембудпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ПП "Партнер-Буд" за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ "Фірма "Рембудпостач" п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9, п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; пп.7.2.1, пп.7.2.4, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі названого акту перевірки Калуською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.02.2011 року № 0000202303/0, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 372519,00 грн., в тому числі 298015,00 грн. за основним платежем та 74504,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0000212303/0, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 301151,00 грн., в тому числі 240921,00 грн. за основним платежем та 60230,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідкам адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

За змістом п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як визначено у п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Також первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Судами встановлено, що ТОВ "Фірма "Рембудпостач" (підрядник) було укладено з ТОВ "Карпатнафтохім" (замовник) договір підряду на виконання робіт з будівництва "Установки по виробництву ПВХ суспензійного потужністю 330 тис. тон в рік", що знаходиться в м. Калуші Івано-Франківської області.

Для виконання своїх зобов'язань за цим договором ТОВ "Фірма "Рембудпостач" уклало з ПП "Партнер-Буд" договір субпідряду від 23.07.2008 року № 2307/08.

В свою чергу ПП "Партнер-Буд" для виконання спеціальних робіт залучило спеціалізовані будівельні організації, які мають право на виконання спеціалізованих робіт, а саме ТОВ "Фінпром Груп", ТзОВ "ВКП Трейд Центр" і ТОВ "Будєвростандарт".

Фактичне виконання ТОВ "Фірма "Рембудпостач" своїх зобов'язань перед замовником та виконання ПП "Партнер-Буд" своїх зобов'язань перед позивачем за зазначеними вище договорами підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, податковими накладними, робочими актами прийомки об'ємів виконаних субпідрядних робіт за відповідні періоди (місяці), протоколами виробничих нарад, списком працівників ПП "Партнер-Буд", яким видавались перепустки для входу на територію виробництва ТОВ "Карпатнафтохім" в 2009-2010 роках.

ТОВ "Фірма "Рембудпостач" оплатило отримані субпідрядні роботи частково в сумі 2126291,84 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок ПП "Партнер-Буд", що підтверджується виписками з банківських рахунків позивача, а також не заперечується відповідачем.

Надані позивачем первинні документи на підтвердження виконання спірних господарських операцій не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Податковим органом, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

На момент здійснення господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Судами попередніх інстанції цілком вірно та обґрунтовано не взято до уваги доводи податкового органу про нікчемність укладених правочинів, оскільки останнім не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним.

Також судами враховано, що о, як підтверджується листом т.в.о начальника Відділу податкової міліції Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області від 11.03.2011 року № 1195/10/26-34/1004, в порушенні кримінальної справи щодо генерального директора та головного бухгалтера ТзОВ "Фірма "Рембудпостач" за вчинення ними злочинів, передбачених ч. 1 ст. 212, ст. 366, ст. 364 Кримінального кодексу України, відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України (за відсутністю в діянні складу злочину).

Посилання податкового органу на інформацію, що міститься в акті перевірки ПП "Партнер-Буд", правомірно не прийнято судами до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують правомірність віднесення позивачем відповідних сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат відповідно до первинних документів, які складені на виконання умов договірних відносин позивача із його контрагентами.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що господарські операції позивача з його контрагентами здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, а тому вони є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, які містять усі обов'язкові реквізити та розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Отже, оцінюючі зібрані по справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправними й скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.12.2015 року відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, сума несплаченого судового збору підлягає стягненню.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області судовий збір в сумі 4,08 грн. (чотири гривні 08 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)".

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.