ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року

м. Київ

справа № 359/4547/20

провадження № 51-5306км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі

головуючого ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

представника

потерпілої ОСОБА_7,

розглянув у відкритомусудовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вироки Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2021 року та Київського апеляційного суду від 12 червня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110100000943, за обвинуваченням

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Республіки Узбекистан, уродженця м. Самарканд Республіки Узбекистан, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком суду ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 152 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та на підставі статей 75, 76 КК останнього звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього певні обв`язки.

Згідно з вироком суду ОСОБА_9 з 7 по 22 квітня 2020 року за допомогою смс-повідомлень та телефонних дзвінків систематично спілкувався з ОСОБА_10, та на прохання останньої допомагав її родині у вирішенні фінансових проблем, а саме передавав грошові кошти, які переказував на його банківську картку батько ОСОБА_10

22 квітня 2020 року приблизно о 16:30 ОСОБА_8 на власному автомобілі "БМВ" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) прибув до с. Вишеньки Бориспільського району Київської області, де за попередньою домовленістю зустрівся з ОСОБА_10, котрій передав грошові кошти батька та запропонував відвезти її до місця проживання, на що вона погодилась.

Далі, ОСОБА_8 без згоди ОСОБА_10 виїхав за межі с. Вишеньки і зупинився у лісосмузі зазначеного населеного пункту, де в салоні автомобіля із застосуванням насильства, всупереч волі ОСОБА_10, примусово зняв з неї одяг і нижню білизну та вчинив дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням в тіло потерпілої з використанням геніталій, без її добровільної згоди (зґвалтування).

Вироком апеляційного суду задоволено апеляційну скаргу прокурора, частково задоволено скаргу представника потерпілої та залишено без задоволення скаргу засудженого. Вирок районного суду скасовано в частині призначеного покарання і ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 152 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Виключено з вироку посилання про внесення відомостей відносно ОСОБА_8 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи. В решті вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку захисника, судові рішення є незаконними і необґрунтованими, оскільки докази, які покладено в основу обвинувачення є недопустимими (зокрема висновок експертизи, показання потерпілої та свідка). Стверджує, що вказаним доказам було надано неправильну оцінку та вони не підтверджують винуватість засудженого у вчиненні зґвалтування потерпілої. Зазначені порушення залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, який не дослідив повністю обставини, що були досліджені судом першої інстанції, не перевірив усіх доводів скарги сторони захисту та залишивши її без задоволення, не зазначив підстав, з яких визнав скаргу необґрунтованою. Також захисник зазначає про відсутність в матеріалах справи звукозапису судового засідання суду апеляційної інстанції.

У запереченнях на касаційну скаргу захисника, представник потерпілої просить залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Представник потерпілої та прокурор заперечували проти задоволення цієї скарги.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК та на які є посилання в касаційній скарзі захисника, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Висновок суду першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими і оціненими доказами.

Як убачається з вироку суду, сам засуджений ОСОБА_9 у суді підтвердив, що з потерпілою він познайомився у соціальній мережі та на її прохання погодився допомогти, а саме зняти готівку, яку перешлють йому на карту та привезти ОСОБА_10 . При цьому зазначив, що під час другої зустрічі потерпіла вказала дорогу куди саме їхати, потім попросила зупинитись і вони почали цілуватись і обійматись. Потім вона почала роздягатись, а також роздягати його. Вона була збуджена, а тому зрозумівши її наміри, він відштовхнув потерпілу та сказав заспокоїтись. Пояснив, що спершу потрібно познайомитись з її матір`ю, оскільки їх традиції не дозволяють такої поведінки до весілля. Після цього підвіз її додому, а хвилин через двадцять йому зателефонувала мати потерпілої та почала кричати, що він образив та зганьбив її доньку.

Разом з тим, твердження засудженого ОСОБА_8 про не причетність до зґвалтування потерпілоїне знайшли свого підтвердження в ході дослідження доказів судом першої інстанції.

Зокрема, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпіла ОСОБА_10, будучи допитаною у суді першої інстанції, надала послідовні показання щодо обставин вчинення ОСОБА_12 злочинних дій відносно неї.

Так, потерпіла пояснила, що з засудженим познайомилась в соціальній мережі, а перша зустріч з ним відбулась 7 квітня, через те, що їй потрібна була його допомога. Вони сиділи в машині та спілкувались, вона була спокійна, оскільки знала, що у ОСОБА_8 є дівчина та він показував їх спільне фото. Потім забрала кошти, подякувала та пішла додому. В подальшому, вона вдруге звернулась до нього за допомогою. ОСОБА_9 приїхав до місця зустрічі, сказав сісти в машину, оскільки він перерахує гроші, однак засуджений розвернувся та поїхав в бік с. Гора та лісу. На її зауваження щодо необхідності повернутися додому, сказав що недовго посидять і поїдуть. В машині засуджений почав говорити, що вона належить йому, на її зауваження реагував агресивно, зачинив двері та вікна, почав чіплятися та роздягати з застосуванням сили. Потерпіла зазначила, що факт проникнення був, але ОСОБА_9 зупинився, коли побачив кров. Тоді він дістав з багажника стілець, посадив її на нього, а сам почав витирати сидіння. Кричав на неї та відвіз додому, давши маску та сказав щоб вона прикрила заплакане обличчя. Повернувшись додому, вона все розповіла матері, котра спочатку телефонувала засудженому, а коли зрозуміла, що немає сенсу, зателефонувала у поліцію. Потім приїхала поліція і швидка, її оглянули, забрали та робили експертизу. Зазначила, що це був її єдиний досвід статевих відносин і цей випадок відобразився на її психологічному стані. Також повідомила, що коли ОСОБА_8 після затримання відпустили, він писав їй у соціальних мережах, просив вибачення та освідчувався у коханні. Протокол допиту від 22 квітня 2020 року підтримала повністю.

Допитана у суді першої інстанції свідок ОСОБА_13 підтвердила, що в день події, коли донька прийшла додому після зустрічі з ОСОБА_12, вона була уся в сльозах та розповіла, що засуджений завіз її у ліс, закрив двері та вікна, застосовуючи силу зняв з неї одяг і зґвалтував. Свідок телефонувала ОСОБА_11, однак не могла додзвонитись, а коли додзвонилась він її не чув. Потім зателефонувала до поліції. Зазначила, що одяг у потерпілої був розірваний, а на руках та шиї були синці. Також повідомила, що через декілька днів до них приїжджали тітка та дядько засудженого, однак вона не відчинила двері.

На думку колегії суддів показання потерпілоїОСОБА_10 є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема, з протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (з якого убачається, що 22 квітня 2020 року о 17:30 ОСОБА_9 вступив з потерпілою у статеві відносини всупереч волі останньої з застосуванням насильства); протоколами огляду місця події, мобільних телефонів, транспортного засобу; протоколами обшуків; протоколами огляду вилучених речей у потерпілої та підозрюваного.

З дослідженого судом першої інстанції висновку експертизи № 62 від 23 квітня 2020 року вбачається, що у ОСОБА_8 будь-яких ушкоджень не виявлено. Відповідно до висновку експертизи № 61 від 22 квітня 2020 року у потерпілої ОСОБА_10 наявні легкі тілесні ушкодження, які виникли від дії тупих предметів, можливо в час та за обставин вказаних у постанові та самою освідуваною. Розрив дівочої пліви може відповідати періоду скоєння насильницького статевого акту, і, враховуючи вік потерпілої, вона статевої зрілості досягла.

Таким чином, оцінивши показання потерпілої, свідка та засудженого у сукупності із іншими доказами, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими й в своїй сукупності доповнюють один одного, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні зґвалтування потерпілої ОСОБА_10 . Кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 152 КК є правильною, а вирок місцевого суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК.

Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження, належним чином перевірив викладені у апеляційній скарзі захисника доводи, аналогічні тим, що викладені в його касаційній скарзі, і визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви своїх висновків.

При цьому, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, зазначивши, що він повністю підтверджується належними та допустимими доказами, які були предметом детального дослідження суду.

До того ж, апеляційним судом було повторно досліджено висновок судово-медичної експертизи № 61 від 22 квітня 2020 року та допитано під час апеляційного розгляду експерта ОСОБА_14, котрий проводив вказану експертизу. При цьому, колегія суддів не встановила істотних порушень норм процесуального права, у тому числі і вимог Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, на які посилався у скарзі захисник, які б дозволили зробити висновок про недопустимість зазначеного доказу.

Крім того, як убачається з журналу судового засідання апеляційного суду від 26 квітня 2023 року, експерт ОСОБА_14 (котрого було приведено до присяги та попереджено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку), надав розгорнуті відповіді на поставлені йому запитання, в тому числі й захисником ОСОБА_6, які повністю відображені в журналі судового засідання.

Під час перевірки доводів захисника встановлено, що на технічному носії інформації відсутній запис судового засідання апеляційного суду від 26 квітня 2023 року, у зв`язку з чим Судом було витребувано архівну копію. За змістом даних, які містяться на диску із записом архівної копії судового засідання від 26 квітня 2023 року (під час якого було допитано експерта) встановлено, що вони відповідають даним, що викладені в журналі судового засідання апеляційного суду від цієї ж дати, та містять відповіді на поставлені питання захисником.

На думку колегії суддів, вирок апеляційного суду є достатньо мотивованим і повною мірою відповідає вимогам статей 370, 420 КПК, з наведеними у ньому висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й Верховний Суд.

Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі захисника. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим доказам.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вироки Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2021 року та Київського апеляційного суду від 12 червня 2023 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3