2а-4632/12/2170 Про стягнення боргу з податку на доходи фізичних осіб, та за зустрічним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення - 04.10.2016 Прийняття

У листопаді 2012 року ДПІ у м.Херсоні звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 8932,75 грн.

У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні від 08.06.2011 року № 7137201701.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 09.01.2013 року об'єднано в одне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 та ДПІ у м.Херсоні.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09.01.2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні від 08.06.2011 року № 7137201701. В задоволенні позовних вимог ДПІ у м.Херсоні про стягнення податкового боргу відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у м.Херсоні звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування спірного податкового повідомлення-рішення та задовольнити позовні вимоги ДПІ у м.Херсоні про стягнення податкового боргу.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у м.Херсоні проведено документальну невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, про що складено акт від 01.06.2011 року № 3036/07-1/2291016770.

За насідками проведеної перевірки, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.12.1 ст.12, пп.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що за даними відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ УМВС України в Херсонській області 11.06.2009 року ОСОБА_1 зняв з реєстраційного обліку транспортний засіб для реалізації: автомобіль марки SKОDА FАВІА СLАSSІС (номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3), який в подальшому перереєстровано на покупця ОСОБА_2

Продаж вказаного транспортного засобу відбувся на підставі договору купівлі-продажу від 11.06.2009 року № 909537, укладеного через Українську товарну біржу. Ціна автомобіля, за яку він був реалізований, у розділі 2 біржового контракту вказана у розмірі 100 грн. Згідно звіту про незалежну експертну оцінку автомобіля ринкова вартість автомобіля складає 59551,7 грн.

На підставі названого акту перевірки, ДПІ у м.Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.06.2011 року № 7137201701, згідно з яким визначено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 8932,75 грн.

Підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про те, що ОСОБА_1 не сплатив податок з доходів фізичних осіб від операції з продажу транспортного засобу, виходячи з оціночної вартості транспортного засобу, яка вказується при реєстрації такого транспортного засобу в органах ВРЕР УДАІ МВС України, тоді як покупець цього автомобіля сплатив збір до пенсійного фонду у розмірі 3% від оціночної вартості транспортного засобу.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" при проведенні біржової операції з купівлі-продажу рухомого майна одна зі сторін угоди (покупець) набуває права власності на рухоме майно, яке придбаває, а друга сторона угоди (продавець) одержує дохід від такого продажу тільки з моменту реєстрації угоди на біржі.

Вказаним Законом передбачено, що під час укладення будь-яких угод на біржі сторонами цих угод застосовуються вільні ціни.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Визначення ціни за договором є істотною умовою договору купівлі-продажу та ці умови визначаються сторонами угоди.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у разі оподаткування майна згідно із законом. Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) не є законом з питань оподаткування і не може розповсюджувати свою дію на норми Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , який, в свою чергу, не регламентує обов'язковість використання експертної оцінки майна при визначенні бази оподаткування.

В названому Законі чи інших законах, які регулюють податкові відносини, не передбачено вимог, що при оподаткуванні операцій з продажу фізичною особою рухомого майна потрібно керуватись саме його оціночною вартістю.

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до пп. "ж" п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України.

Згідно з пунктом 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (1388-98-п) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості, яка провадиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку у порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Держпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна і має відповідні документи, відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що відомості звіту експерта про оцінку транспортного засобу є лише підтвердженням певної оціночної вартості того чи іншого транспортного засобу, проте не є доказом придбання чи відчуження такого транспортного засобу його власником саме за ціною, визначеною спеціалістом для проведення державної реєстрації. Отже, доходом фізичної особи від продажу об'єкта рухомого майна є сума коштів, отриманих продавцем у власність або нарахованих на його користь.

Під час розгляду справи судами не було встановлено отримання позивачем доходу більшого, ніж визначено в біржовому контракті від 11.06.2009 року.

Враховуючи викладене, з урахуванням приписів ч.2 ст. 71 КАС України, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не наведено належних доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а відтак і підстав для задоволення позовних вимог ДПІ у м.Херсоні про стягнення податкового боргу.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.01.2016 року відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, сума несплаченого судового збору підлягає стягненню.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області судовий збір в сумі 257,52 грн. (двісті п'ятдесят сім грн. 52 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)".

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.