472/734/18 Про визнання особи невинуватим та виправдання за недоведеністю скоєння ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України - 17.01.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42016150000000045,за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Веселинове Миколаївської області, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2021 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за недоведеністю, що в його діях є склад даного кримінального правопорушення, та виправдано.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 24 травня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_6, перебуваючи на посаді слідчого СВ Веселинівського РВ УМВС Українив Миколаївській області, будучи службовою особою правоохоронного органу, вніс завідомо неправдиві відомості про проведення процесуальних дій, за фактичної відсутності таких, до офіційних документів - повідомлення про підозру ОСОБА_7 за ст. 395 КК України від

26 серпня 2015 року, протоколу надання доступу ОСОБА_7 до матеріалів досудового розслідування від 26 серпня 2015 року у кримінальному провадженні № 12015150180000 від 18 червня 2015 року затаких обставин.

Із 07 липня 2010 року ОСОБА_6 проходив службу в ОВС на різних посадах в підрозділах УМВС України в Миколаївській області. Згідно наказу УМВС України в Миколаївській області № 155 о/с від 07 липня 2014 року ОСОБА_6 призначено слідчим слідчого відділення Веселинівського районного відділу УМВС України в Миколаївській області (СВ Веселинівського РВ) та наказом № 217 о/с від 31 липня 2015 року ОСОБА_6 присвоєно спеціальне звання - капітан міліції.

Таким чином, ОСОБА_6, перебуваючи на посаді слідчого СВ Веселинівського РВ, відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України, був службовою особою правоохоронного органу, яка постійно здійснює функції представника влади.

27 травня 2015 року Баштанським районним судом Миколаївської області під час судового розгляду у кримінальному провадженні № 12014150240000605 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, надано дозвіл на затримання останнього з метою приводу в судове засідання для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та оголошено його розшук. Організацію виконання ухвали суду про розшук доручено прокуратурі Казанківського району Миколаївської області. 18 червня 2015 року СВ Веселинівського РВ розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12015150180000383 та відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 395 КК України, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

21 серпня 2015 року здійснення досудового розслідування кримінального провадження за ст. 395 КК України доручено слідчому Веселинівського РВ ОСОБА_6 .

24 серпня 2015 року начальником СДІМ Веселинівського РВ ОСОБА_8 та дільничим інспектором ОСОБА_9 затримано ОСОБА_7 на території Веселинівського району Миколаївської області та доставлено до службового кабінету слідчого ОСОБА_6, розташованого по вул. Свободи, 3

смт Веселинове Миколаївської області, для проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 12015150180000383.

Перебуваючи в службовому кабінеті, 24 серпня 2015 року у ОСОБА_6 виник злочинний умисел направлений на службове підроблення матеріалів кримінального провадження № 12015150180000383. Достовірно знаючи, що ОСОБА_7 оголошений в розшук Казанківським РВ УМВС на підставі ухвали судді Баштанського районного суду Миколаївської області, а тому буде невідкладно вивезений до суду працівниками Казанківського РВ для обрання запобіжного заходу, слідчий ОСОБА_6 вирішив покращити статистичні показники в слідчій роботі Веселинівського РВ щодо збільшення кількості кримінальних проваджень направлених прокурору з обвинувальним актом.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 24 серпня 2015 року, перебуваючи в своєму службовому кабінеті слідчий ОСОБА_6 з метою службового підроблення для покрашення статистичних показників в слідчій роботі, умисно вніс завідомо неправдиві відомості щодо дати проведеної процесуальної дії в повідомленні про підозру ОСОБА_7 від 26 серпня 2015 року у кримінальному провадженні

№ 12015150180000383 за ст. 395 КК України, а саме зазначив, що повідомив про підозру ОСОБА_7 за ст. 395 КК України 26 серпня 2015 року та засвідчив процесуальний документ своїм підписом. При цьому ОСОБА_6, користуючись відсутністю належної кваліфікованої правової допомоги у ОСОБА_7, ввів в оману останнього та примусив розписатись в документі проте фактично про підозру ОСОБА_7 не повідомив, повідомлення про підозру та пам`ятку про процесуальні права та обов`язки не вручив, права підозрюваного не оголосив та не роз`яснив.

Окрім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, 24 серпня 2015 року, перебуваючи в своєму службовому кабінеті, слідчий ОСОБА_6 з метою службового підроблення для покращення статистичних показників в слідчій роботі, умисно вніс завідомо неправдиві відомості щодо дати проведеної процесуальної дії в протоколі надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 26 серпня 2015 року у зазначеному кримінальному провадженні, а саме вказав, що в цей день ознайомив підозрюваного ОСОБА_7 з матеріалами провадження та засвідчив процесуальний документ своїм підписом. При цьому ОСОБА_6, користуючись відсутністю належної кваліфікованої правової допомоги у

ОСОБА_7, ввів в оману останнього та примусив розписатись в документі, проте фактично 26 серпня 2015 року доступу до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015150180000383 за ст. 395 КК України

ОСОБА_7 не надав та з матеріалами не ознайомив.

24 серпня 2015 року, об 11 год 30 хв., оперуповноваженим СКР Казанківського РВ ОСОБА_10 в порядку ст. 208 КПК України затриманий ОСОБА_7 доставлений на службовому автомобілі до смт Казанка Миколаївської області та поміщений до ІТТ Казанківського РВ. 26 серпня 2015 року ОСОБА_7 працівниками ІТТ ОСОБА_11, ОСОБА_12 доставлений до обмінного пункту залізно-дорожньої станції Долінське Кіровоградської області та в цей же день останнього спецпоїздом конвойовано до СІЗО м. Миколаєва.

Таким чином, слідчий СВ Веселинівського РВ ОСОБА_6, під час досудового розслідування кримінального провадження № 12015150180000383, вніс завідомо неправдиві відомості про проведення процесуальних дій за фактичної відсутності таких до повідомлення про підозру ОСОБА_7 за ст. 395 КК України від 26 серпня 2015 року, протоколу надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 26 серпня 2015 року, чим порушив вимоги статей 276- 278, 290 КПК України, п. 1 ч. 3 ст. 42 цього Кодексу, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 63 Конституції України, що призвело до того, що ОСОБА_7 під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження був позбавлений можливості знати, в якому злочині його звинувачують, мати час і можливості необхідні для підготовки свого захисту, та визнання відповідно до

ст. 89 КПК України судом доказів у кримінальному провадженні

№ 12015150180000383 недопустимими і у зв`язку з чим виправдання обвинуваченого ОСОБА_7

04 липня 2016 року вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України, та виправдано за обставин недоведеності, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 16 березня 2017 року вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області, яким обвинуваченого ОСОБА_7 виправдано за ст. 395 КК України, залишено без змін.

Таким чином, відповідно до обвинувального акта дії обвинуваченого ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковано за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, тобто внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд хоч і зазначив в ухвалі зміст апеляційної скарги прокурора, однак належним чином доводів не перевірив, не навів переконливих мотивів для їх спростування, не зазначив підстав, через які залишив скаргу прокурора без задоволення.

Вважає, що поза увагою колегії суддів залишились доводи апеляційної скарги про те, що свідок ОСОБА_7 категорично не зазначав, що 23 серпня 2015 року слідчий ОСОБА_6 повідомляв йому про підозру у кримінальному провадженні

№ 12015150180000383 за ст. 395 КК України та надавав матеріали для ознайомлення. Свідок вказав, що напередодні, як його забрали з Веселинівського РВ до Казанківського РВ, слідчим надавались йому на підпис та ознайомлення документи, в яких він не розбирався і ставив свої підписи.

Крім того, свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні вказував, що 23 серпня 2015 року він погоджував повідомлення про підозру ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України у кримінальному провадженні № 12015150180000507. У кримінальному провадженні № 12015150180000383 повідомлення про підозру за ст. 395 КК України ОСОБА_7 погоджувалось 26 серпня 2015 року прокурором ОСОБА_14 . Цього ж дня свідком об`єднано матеріали кримінальних проваджень

№ 12015150180000507 та № 012015150180000383 і надано доручення слідчому на відкриття сторонам матеріалів кримінального провадження.

Також без належної перевірки залишено доводи сторони обвинувачення, що за дослідженою в судовому засіданні випискою про рух кримінального провадження № 12015150180000383 встановлено, що повідомлення про підозру у ньому вчинено слідчим ОСОБА_6 26 серпня 2015 року о 16 год, запис про це до ЄРДР внесено останнім в цей же день, але о 17 год 01 хв., після чого о

18 год 09 хв. прокурором ОСОБА_13 матеріали кримінальних проваджень

№ 12015150180000507 та № 12015150180000383 об`єднано, тобто апеляційним судом не надано оцінку виписці про рух кримінального провадження

№ 12015150180000383, яка свідчить про свідоме внесення ОСОБА_6 неправдивих відомостей до ЄРДР.

Вказана виписка про рух кримінального провадження повністю спростовує твердження ОСОБА_6 про проведення процесуальних дій з ОСОБА_7 23 серпня 2015 року, адже він не міг відкрити останньому матеріали до отримання відповідного доручення від прокурора, який ще 26 серпня 2015 року вносив відомості про об`єднання вищезазначених кримінальних проваджень.

Також не враховано, що процесуальні дії - повідомлення про підозру ОСОБА_7 за ст. 395 КК України та надання йому доступу до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015150180000383 не могли бути вчинені до погодження з відповідним прокурором у кримінальному провадженні. А згідно виписки у кримінальному провадженні процесуальний керівник ще

26 серпня 2015 року вносив відомості до ЄРДР про об`єднання матеріалів кримінальних проваджень № 12015150180000507 та № 12015150180000383, які не можуть бути вчинені після відкриття особі матеріалів провадження.

Стверджує, що ОСОБА_6 під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015150180000383 було достовірно відомо, що

26 серпня 2015 року він жодних процесуальних дій з ОСОБА_7 не виконував, оскільки вчинити вказані дії до погодження з прокурором він не мав процесуальної можливості.

Крім цього, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою доводи прокурора, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016150000000045 від 10 березня 2016 року здійснювалось за фактом внесення слідчим ОСОБА_6 завідомо неправдивих відомостей як до повідомлення про підозру ОСОБА_7 за ст. 395 КК України, так і до протоколу надання йому доступу до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні

№ 12015150180000383 та відповідно не перевірено твердження суду першої інстанції, що процесуальні дії та рішення у цьому провадженні за фактом внесення слідчим ОСОБА_6 завідомо неправдивих відомостей до повідомлення про підозру ОСОБА_7 за ст. 395 КК України від 26 серпня 2015 року здійснені без внесення відомостей до ЄРДР, а тому є незаконними.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу.

Від захисника ОСОБА_15 та виправданого ОСОБА_6 надійшли клопотання про проведення касаційного розгляду за їх відсутності.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Приписами ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених

у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства та з урахуванням особливостей, передбачених статтями 404, 405 КПК України.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і вона повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК України.

Згідно з положеннями ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Здійснюючи апеляційний перегляд, суд зобов`язаний проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні даними всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. У разі залишення поданої скарги без задоволення суд повинен переконливо аргументувати свою позицію, адже справедливість судового рішення не має викликати сумнів. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 цього Кодексу завданнями та загальними засадами кримінального провадження.

До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас, у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Натомість, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_6 за апеляційною скаргою прокурора, суд апеляційної інстанції зазначених вимог закону не дотримався.

Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги сторона обвинувачення, зокрема, зазначала, що місцевим судом належним чином не надано оцінку показанням свідка ОСОБА_13 про те, що 23 серпня 2015 року він погоджував повідомлення про підозру ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України у кримінальному провадженні № 12015150180000507, а у кримінальному провадженні

№ 12015150180000383 повідомлення про підозру за ст. 395 КК України

ОСОБА_7 погоджувалось 26 серпня 2015 року прокурором ОСОБА_16, та в цей же день свідком об`єднано матеріали вказаних кримінальних проваджень та надано доручення слідчому на відкриття сторонам матеріалів об`єднаного кримінального провадження, а також не перевірено безпідставність тверджень місцевого суду, що процесуальні дії та рішення у цьому провадженні за фактом внесення слідчим ОСОБА_6 завідомо неправдивих відомостей до повідомлення про підозру ОСОБА_7 за ст. 395 КК України від 26 серпня 2015 року здійснені без внесення відомостей до ЄРДР.

Разом з цим прокурор стверджував, що апеляційним судом не надано оцінку виписці про рух кримінального провадження № 12015150180000383, яка свідчить про свідоме внесення ОСОБА_6 неправдивих відомостей до ЄРДР, а саме внесення відомостей 26 серпня 2015 року, о 17 год 01 хв., про повідомлення ОСОБА_7 про підозру.

При цьому, як зазначав прокурор, процесуальні дії - повідомлення про підозру ОСОБА_7 за ст. 395 КК України та надання йому доступу до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015150180000383 не могли бути вчиненими до погодження з відповідним прокурором у кримінальному провадженні, а згідно виписки у кримінальному провадженні процесуальний керівник лише 26 серпня 2015 року, о 18 год 09 хв., вносив відомості до ЄРДР про об`єднання матеріалів кримінальних проваджень № 12015150180000507 та

№ 12015150180000383, які не можуть бути вчинені після відкриття особі матеріалів досудового розслідування.

Тобто, на обґрунтування своїх апеляційних вимог прокурор наводив конкретні доводи, які мали бути ретельно перевірені апеляційним судом.

Згідно змісту ухвали, усупереч вимогам ст. 419 КПК України, при розгляді апеляційної скарги прокурора суд на вказані доводи прокурора відповіді не надав, не проаналізував їх та не мотивував свого рішення в цій частині.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час апеляційного розгляду допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, тому висновки суду апеляційної інстанції про правильність застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність щодо виправдання ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 366 КК України є передчасними.

Таким чином, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 438 КПК України, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів не перевіряє інші доводи касаційної скарги, оскільки вони пов`язані з оцінкою доказів, що необхідно здійснити суду апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене, дослідити обставини, які мають правове значення, ретельно перевірити доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора, оцінити докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення відповідно до вимог статей 370, 419 КПК України.