541/387/19 Про заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості та умисне вбивство на грунті неприязних відносин, скоєне шляхом умисного знищення чужого майна шляхом підпалу - 16.01.2024 Прийняття

Вироком Котелевського районного суду Полтавської області від 09 липня 2019 року ОСОБА_8 визнано винуватим та призначено покарання: за ч. 1 ст. 122 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 126 КК у виді громадських робіт на строк 100 годин; за ч. 1 ст. 263 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Цим же вироком ОСОБА_8 визнано невинуватим та виправдано за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 - п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194 КК у зв`язку з недоведеністю, що ним вчинено вказані кримінальні правопорушення.

Крім того, вказаним вироком ОСОБА_9, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржено, визнано винуватим та призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 122 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців; за ч. 1 ст. 126 КК у виді громадських робіт на строк 80 годин. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_9 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Вироком Полтавського апеляційного суду від 17 березня 2023 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 скасовано в частині його виправдання за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 - п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194 КК та ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 визнано винуватим та призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 10 років; за ч. 2 ст. 15 - п. 1 ч. 2 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 9 років; за ч. 1 ст. 122 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 194 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років; за ч. 1 ст. 263 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Звільнено ОСОБА_8 від покарання за ч. 1 ст. 126 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 49 КК.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_8 на початку червня 2018 року у денний час у лісосмузі неподалік від с. Осове Миргородського району Полтавської області, знайшов поліетиленовий пакет, в якому знаходилися патрони калібру 5,45х39 мм у кількості 26 штук, які є бойовими припасами, переніс до приміщення житлового будинку, який знаходиться у його фактичному користуванні та розташований по АДРЕСА_2, де без передбаченого законом дозволу зберігав ці бойові припаси до моменту їх вилучення співробітниками поліції в ході проведення обшуку 10 листопада 2018 року.

Крім того, ОСОБА_8 27 вересня 2018 року приблизно о 20:00 год, перебуваючи у приміщенні будинку за місцем мешкання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на АДРЕСА_3, разом з ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 вживали спиртні напої. Надалі ОСОБА_8, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті ревнощів та через образи спровокував конфлікт із ОСОБА_10, який переріс у бійку, в ході якої ОСОБА_8 без попередньої змови з ОСОБА_9 групою осіб спочатку побили ОСОБА_10, від чого останній втратив свідомість, а потім шляхом побиття руками та ногами по голові і тулубу спричинили середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_11, від яких останній також втратив свідомість.

Після побиття потерпілих ОСОБА_8, знаходячись у вищевказаному будинку, усвідомлюючи, що зазначені особи перебувають у непритомному стані, з метою реалізації умислу направленого на заподіяння смерті двох осіб та знищення майна (будинку) ОСОБА_12, за допомогою сірників підпалив одяг, у який був одягнутий ОСОБА_10, поряд з яким у непритомному стані знаходився ОСОБА_11, внаслідок чого відбулося загорання будинку, а сам покинув територію даного господарства. В результаті таких дій ОСОБА_8 злочин щодо ОСОБА_11 не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, так як останній отямився та встиг покинути приміщення будинку до моменту його знищення, тоді як ОСОБА_10 залишився в будинку та загинув у полум`ї.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків апеляційного суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування касаційних вимог захисник стверджує, що апеляційний суд:

- усупереч вимогам ст. 94 КПК не здійснив всебічного й повного дослідження усіх обставин кримінального провадження;

- надав неправильну оцінку показанням експерта ОСОБА_13, який хоча і підтвердив зроблені ним висновки у пожежно-технічних експертизах про неможливість виникнення пожежі від недопалку цигарки на підставі наданих йому вихідних даних, однак пояснив, що за наявності інших вихідних даних його висновки могли бути іншими, а також показанням цього експерта щодо встановлення ним місця виникнення пожежі та місця виявлення трупа потерпілого ОСОБА_10, що суперечить даним, які зафіксовані в протоколі огляду місця події;

- поклав в основу вироку висновок пожежно-технічної експертизи від 07 листопада 2018 року № 121, який є неналежним доказом;

- не врахував конкретні обставини кримінального правопорушення, місце та причини виникнення пожежі, обставини, за яких здійнялося полум`я в будинку, з огляду на те, що під час судового розгляду справи у суді першої інстанції було встановлено факт паління цигарок-самокруток усіма учасниками події злочинів, зокрема ОСОБА_8 та ОСОБА_10 під час бійки, наявність у будинку великої кількості легкозаймистих матеріалів, що, на переконання сторони захисту, не виключає можливості виникнення пожежі від недопалків сигарет;

- висновок апеляційного суду щодо обставин та способу вчинення ОСОБА_8 злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 - п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, суперечить встановленим під час судового розгляду обставинам кримінального провадження та дослідженим доказам, зокрема в частині місця розташування потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10 після побиття та втрати ними свідомості, способу та місця підпалу;

- не спростував версії сторони захисту щодо конфлікту між потерпілими та умисного підпалу будинку ОСОБА_11 після того, як засуджені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишили територію домоволодіння;

- апеляційний суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 - п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194 КК, на підставі сукупності непрямих доказів, без дотримання стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом.

Позиції учасників судового провадження

Захисники підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити, а прокурор вважала вирок суду апеляційної інстанції законним та обґрунтованим, просила касаційну скаргу сторони захисту залишити без задоволення.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися.

Мотиви суду

Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновки судів обох інстанцій щодо винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 263 КК, за обставин, установлених у рішеннях місцевого та апеляційного судів, в касаційній скарзі не заперечуються.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд встановив фактичні обставини вчинення ОСОБА_8 злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 - п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194 КК, а також з дотриманням вимог статей 23, 94 КПК дослідив і оцінив усі наявні у матеріалах цього провадження докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, та дійшов до висновку про наявність в діянні засудженого складів вказаних кримінальних правопорушень, а саме умисного вбивства потерпілого ОСОБА_10, закінченого замаху на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_11 та умисного знищення будинку, що належить ОСОБА_12,шляхом підпалу.

Апеляційний суд в обґрунтування доведення винуватості ОСОБА_8 у вчиненні вищевказаних злочинів поклав ряд доказів, зокрема, показання потерпілого ОСОБА_11, який як і в суді першої інстанції, розповів про обставини конфлікту між ОСОБА_8 та ОСОБА_10, механізм нанесення засудженими ударів спочатку ОСОБА_10 до втрати ним свідомості, а потім і йому, а також повідомив суду, що перед втратою ним свідомості він почув як ОСОБА_14 сказав: "Палім і валім", а коли він отямився, то у будинку горіли речі і все було задимлено, він не мав сил витягти потерпілого ОСОБА_10, а лише зміг самотужки виповзти з будинку та покликати на допомогу.

Додатково вказані обставини були підтверджені повторно дослідженими в судовому засіданні апеляційного суду письмовими доказами, зокрема, протоколами огляду місця події від 27 - 28 вересня 2018 року, в ході проведення яких зафіксовані наслідки сильної пожежі в будинку (обгорілі стіни та знищені полум`ям побутові речі, завалений дах) та місцезнаходження трупу ОСОБА_10, шкіра якого мала ушкодження у вигляді уражень внаслідок дії високої температури (т. 1, а.к.п. 109 - 162); висновком судово-медичної експертизи від 20 листопада 2018 року № 182А, відповідно до якої причиною смерті ОСОБА_10 стало отруєння оксидом вуглецю (т. 2, а.к.п. 46 - 48); висновком судової пожежно-технічної експертизи від 07 листопада 2018 року № 121, якою встановлено, що осередок пожежі житлового будинку на АДРЕСА_3, знаходиться у кімнаті, яка розташована ліворуч від входу до будинку, а причиною виникнення пожежі слугувало стороннє джерело запалювання, занесене ззовні з ознаками попередньої підготовки (т. 2, а.к.п. 130 - 140); висновком судової пожежно-технічної експертизи від 14 січня 2019 року № 9, відповідно до якої осередок пожежі житлового будинку співпадає з місцем виявлення трупу ОСОБА_10 (т. 2, а.к.п. 143 - 150).

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив версію сторони захисту про те, що пожежа виникла в будинку випадково, через загорання легкозаймистих речей від недопалків цигарок, які випали у ОСОБА_8 та ОСОБА_10 під час бійки. Така версія розвитку подій правильно була відхилена судом, оскільки суперечить іншим установленим судом апеляційної інстанції фактичним обставинам, спростовується висновком судової пожежно-технічної експертизи від 07 листопада 2018 року № 121, в ході проведення якої експертом досліджувалися різні версії виникнення полум`я у будинку, у тому числі від тліючої сигарети, та беззаперечно встановлено, що причиною виникнення пожежі слугувало стороннє джерело запалювання, занесене ззовні з ознаками попередньої підготовки.

Як убачається із звукозапису судового засідання апеляційного суду від 03 лютого 2022 року, в цьому судовому засіданні за клопотанням сторони захисту повторно був допитаний експерт ОСОБА_13, який як і в суді першої інстанції підтвердив зроблені ним висновки у судовій пожежно-технічній експертизі та наголосив на тому, що виникнення пожежі в інший спосіб, окрім підпалу, виключається. При цьому, відповідаючи на додаткові запитання сторони захисту, експерт повідомив, що зміна обставин, на яких наголошувала сторона захисту (відкриті вхідні двері, наявність легкозаймистих речей в місці виникнення пожежі), не впливають на його висновки щодо підпалу будинку, а версія щодо самозаймання через недопалок цигарки виключається.

При цьому твердження у касаційній скарзі захисника про те, що апеляційний суд надав неправильну оцінку показанням експерта ОСОБА_13, колегія суддів відхиляє, оскільки перевіркою звукозапису вищевказаного судового засідання апеляційного суду встановлено, що показання цього експерта викладені у вироку апеляційного суду в повному обсязі та об?ємі, достатньому для цілей цього провадження, без будь-яких перекручувань. Крім того, слід наголосити на тому, що суд у вироку не зобов`язаний дослівно викладати показання допитаних осіб, а лише вказувати обставини, встановлені з його показань.

Доводи про наявність розбіжностей у висновку судової пожежно-технічної експертизи від 14 січня 2019 року № 9 та протоколі огляду місця події від 27 вересня 2018 року щодо місцерозташування трупа потерпілого ОСОБА_10, на яких наголошувала сторона захисту як під час апеляційного розгляду справи, так і в касаційній скарзі, були предметом ретельного дослідження суду апеляційної інстанції, який належним чином їх розглянув, визнав ці доводи неспроможними, навів обґрунтовані мотиви своїх висновків, з урахуванням пояснень експерта ОСОБА_13, які він надав під час допиту в апеляційному суді, та пояснив, що розбіжності встановлення місцезнаходження осередку пожежі та трупа потерпілого у цих процесуальних документах пов`язані із використанням експертом та слідчим різних сталих орієнтирів для їх встановлення. З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Слід наголосити, що наявність розбіжностей у висновку судової пожежно-технічної експертизи від 14 січня 2019 року № 9 та протоколі огляду місця події від 27 вересня 2018 року щодо місцерозташування трупа потерпілого ОСОБА_10 та осередку пожежі не спростовують висновки апеляційного суду щодо встановлених обставин кримінального провадження, а саме факту умисного підпалу ОСОБА_8 будинку, в якому в непритомному стані знаходилися потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_10, а також наслідків у вигляді смерті останнього, що підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які були предметом дослідження та оцінки судом апеляційної інстанції.

Твердження сторони захисту про те, що висновок судової пожежно-технічної експертизи від 07 листопада 2018 року № 121 є неналежним доказом, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 25 лютого 1994 року № 4038-XII "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Оскільки вказаний висновок складено атестованим судовим експертом, який згідно з вимогами Закону України "Про судову експертизу" (4038-12) та ст. 69 КПК внесений до реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції України, був попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК за надання завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, у Суду відсутні підстави вважати висновок судової пожежно-технічної експертизи необ`єктивним або проведеним усупереч вимогам статей 101, 102 КПК.

При цьому за ініціативи сторони захисту експерт ОСОБА_13 був допитаний як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій і в ході допиту підтвердив зроблені ним висновки щодо причини пожежі, яка виникла через підпал, а також наголосив, що навіть у разі зміни вихідних даних (відкритих, а не закритих дверей; наявності в місці виникнення пожежі постільної білизни, паперу та інших легкозаймистих речей) можливість займання від недопалку цигарки виключається. Крім того, за наявності сумнівів у достовірності висновків експерта сторона захисту не була позбавлена можливості в апеляційному суді заявити клопотання про необхідність проведення додаткової та/або повторної судової пожежно-технічної експертизи, однак таким правом не скористалася.

Доводи у касаційній скарзі захисника про те, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог КПК (4651-17) належним чином не спростував версію сторони захисту щодо конфлікту між потерпілими та умисного підпалу будинку ОСОБА_11 після того, як засуджені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишили територію домоволодіння, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки в ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що в апеляційному суді сторона захисту висловлювала лише версію самозаймання речей в будинку від недопалку цигарки, однак щодо підпалу будинку потерпілим ОСОБА_11, ані ОСОБА_8, ані його захисник не вказували, і така версія судом апеляційної інстанції не перевірялася.

Твердження сторони захисту про відсутність у матеріалах кримінального провадження прямих доказів винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 - п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194 КК, є необґрунтованими та спростовуються повторно дослідженими судом апеляційної інстанції доказами, зміст яких детально відтворено у вироку цього суду.

При цьому апеляційний суд визнав зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності - достатніми, з чим погоджується й колегія суддів, та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 - п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194 КК, і правильно кваліфікував його дії.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що чинний КПК (4651-17) не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.

Навпаки, положення ст. 94 КПК визначають, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як засвідчує судова практика, доказування досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) винуватості особи.

Судовий розгляд у цьому провадженні відбувався відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, і, як наслідок, колегія суддів констатує дотримання судом апеляційної інстанції загальної справедливості судового розгляду.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що при розгляді цього кримінального провадження суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм матеріального закону та істотних порушень вимог КПК (4651-17) . Вирок апеляційного суду є вмотивованим та відповідає положенням статей 370, 420 КПК.