2а-1670/6098/12 Про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення щодо заниження податку на додану вартість - 31.01.2013 Прийняття

20 вересня 2012 року Приватне акціонерне товариство "КРМП" (далі - ПрАТ "КРМП", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач), в якому просило суд визнаим нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0012122301/1287 від 30.08.2012 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 р. по справі № 1670/6098/12 у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "КРМП" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, неповне з'ясування обставин у справі, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 р. по справі № 1670/6098/12 - скасувати; прийняти нове рішення, яким податкове повідомлення-рішення №0012122301/1287 від 30.08.2012 р. - визнати нечинним та скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що висновки Кременчуцької ОДПІ, викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 209665,00 грн., є безпідставними. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП "Фінтехснаб" та ТОВ "Спецпромстандарт" повністю підтверджується наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а тому податкове повідомлення-рішення №0012122301/1287 від 30.08.2012 р. підлягає визнанню нечинним та скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав та мотивів, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 р. по справі № 1670/6098/12 - скасувати; прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, в надісланому до суду письмовому клопотанні просив розглянути справу без участі представника Кременчуцької ОДПІ.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що відповідач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, подав клопотання про розгляд справи без участі свого представника, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника відповідача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ПрАТ "КРМП" (ідентифікаційний код 13962545) 29.05.1995 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області. Позивача взято на податковий облік в Кременчуцькій ОДПІ 02.06.1995 за №1802.

В період з 09.07.2012 р. по 13.07.2012 р. на підставі направлень від 07.07.2012 р №3048/003048, №3049/003049, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та наказу Кременчуцької ОДПІ від 07.07.2012 р. №1462, фахівцями Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ "КРМП" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по день закриття, з огляду на надходження відомостей Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва про зняття позивача з обліку у зв'язку з ліквідацією.

За результатами перевірки податковим органом 20.07.2012 р. складено акт №2392/22-209/13962545, в якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 209665,00 грн., в тому числі: за січень 2011 року - 8348,00 грн.; за лютий 2011 року - 102591,00 грн.; за березень 2011 року - 51483,00 грн.; за квітень 2011 року - 8828,00 грн.; за травень 2011 року - 35465,00 грн.; за червень 2011 року - 305,00 грн.; за липень 2011 року - 561,00 грн. та за листопад 2011 року - 2084,00 грн. (том І а.с. 12-31).

На підставі висновків даного акта перевірки, Кременчуцькою ОДПІ 30.08.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0012122301/1287, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 210187,00 грн., в тому числі 209665,00 грн. - основний платіж, та 522,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція (том І а.с. 11).

Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0012122301/1287 від 30.08.2012 р.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення №0012122301/1287 від 30.08.2012 р. прийняте Кременчуцькою ОДПІ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак, позовні вимоги ПрАТ "КРМП" про визнання його нечинним та скасування задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що висновок про неправомірність включення ПРАТ "КРМП" у 2011 році до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 209665,00 грн. в результаті придбання у ПП "Фінтехснаб" та ТОВ "Спецпромстандарт" товарів, робіт (послуг), податковою інспекцією зроблено виходячи з того, що операції між позивачем та ПП "Фінтехснаб" не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності; позивачем на перевірку не були надані товарно-транспортні накладні, дорожні листи, які підтверджують фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей; підприємство ПП "Фінтехснаб" за період січень, березень та листопад 2011 року формувало свій податковий кредит від контрагентів, які мають ознаки фіктивності, а саме - ПП "Екобудсервіс-Плюс", відносно якого до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, та ТОВ "Кремавтобуд", якому 27.12.2011р. анульовано свідоцтво платника ПДВ. Крім того, у даних підприємств відсутні основні засоби, кількість працюючих складала 1 чол.; надані до перевірки товарно-транспортні накладні, в яких відображено перевезення ТМЦ від ТОВ "Спецпромстандарт" до ПрАТ "КРМП", заповнені з порушенням правил оформлення первинних документів на перевезення, а саме, в них відсутні печатка і підпис перевізників.

Також, в акті перевірки від 20.07.2012 р. №2392/22-209/13962545 відповідачем, з посиланням на дані бази "Контрагенти", зазначено, що підприємство ТОВ "Спецпромстандарт" за період січень-липень 2011 року формувало свій податковий кредит від ТОВ "Технорес" та ПП "Спецбуд-Інвест", відносно яких до ЄДР внесено записи про їх відсутність за місцезнаходженням.

Виходячи з викладеного, Кременчуцькою ОДПІ зроблено висновок про те, що договори між ПрАТ "КРМП" та ПП "Фінтехснаб", ТОВ "Спецпромстандарт" укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, шляхом перерахування грошових коштів підприємствам, в рахунок сплати за товар, роботи/послуги, які фактично не має можливості підтвердити при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як свідчать матеріали справи, позивач у січні, березні та листопаді 2011 року формував податковий кредит, зокрема, в результаті здійснення господарських операцій за договором №15 від 10.03.2010р., укладеним з ПП "Фінтехснаб", з урахуванням додаткової угоди до даного договору (том І а.с. 41-43).

За умовами цього договору ПП "Фінтехснаб" (субпідрядник), згідно наявних у нього ліцензій, приймає на себе виконання робіт по завданню ПрАТ "КРМП" (замовника): будівельно-монтажні роботи та поставку металопрокату. Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та матеріали, оплатити їх субпідряднику згідно умов даного договору. Замовник має право безперешкодного доступу до робіт субпідрядника, для перевірки якості виконаних робіт. Замовник здійснює контроль і технічний нагляд за якістю, об'ємом і вартістю робіт, відповідністю виконаних робіт по кошторисам.

Згідно вказаного договору позивачеві у січні, березні та листопаді 2011 року надавались ПП "Фінтехснаб" будівельно-монтажні роботи на суму 86720,40 грн., в тому числі ПДВ - 14453,40 грн., та металеві вироби на суму 12502,00 грн., в тому числі ПДВ - 2083,67 грн.

В обґрунтування реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи надано бухгалтерські та податкові документи, а саме, видаткову накладну, податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, банківські виписки, прибуткову накладну, витяг з журналу видачі довіреностей, сертифікати якості на товар, договори підряду з генпідрядниками ТОВ "Феррострой" та ТОВ Агрофірмою "Добробут", акт виконаних робіт згідно договору підряду з ТОВ "Феррострой", довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт та відомості використаних ресурсів затрат підрядчика згідно договору підряду з ТОВ Агрофірмою "Добробут" (том І а.с. 44-53, том ІІ а.с. 49, 89-117).

Крім того, протягом січня-липня 2011 року позивач формував податковий кредит за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ "Спецпромстандарт".

За умовами договору купівлі-продажу №12 від 11.01.2011 р., ТОВ "Спецпромстандарт" (продавець) зобов'язується поставити та передати у власність ПрАТ "КРМП" (покупця), а покупець зобов'язується прийняти металеві вироби та оплатити їх на умовах даного договору (том І а.с. 54-55).

Як стверджував представник позивача, в період з січня 2011 року по липень 2011 року згідно договору купівлі-продажу №12 від 11.01.2011 позивачем придбано у ТОВ "Спецпромстандарт" товарно-матеріальні цінності на суму 1155065,00 грн., в тому числі ПДВ- 192510,83 грн., а також роботи по організації транспортних перевезень товару на суму 3700,00 грн., в тому числі ПДВ - 616,67 грн.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем надано до матеріалів справи наступні документи: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові накладні, картки по рахунку, акт здачі-прийняття робіт, сертифікати якості та технічні паспорти на товар, банківські виписки та платіжні доручення (том І а.с. 56-113, том ІІ а.с. 8-48, 50-88).

Дослідивши надані позивачем документи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Частиною 2 статті 3 зазначеного Закону встановлено, що фінансова, податкова та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи, якими відображено господарські операції є основою і для податкового обліку.

Згідно з пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (z0168-95) , первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затвердженими міністерствами України.

У свою чергу, відносини в галузі діяльності з надання послуг з перевезення вантажів регулюються Цивільним кодексом України (435-15) (глава 64), Господарським кодексом України (436-15) (глава 32), Митним кодексом України (92-15) , Законами України "Про транспорт" (232/94-ВР) , "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) , "Про транзит вантажів" (1172-14) , "Про автомобільний транспорт" (2344-14) , "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) , Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 (z0128-98) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (z0128-98) тощо.

Так, у відповідності до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Аналогічні вимоги містяться і в статті 50 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерством транспорту України від 14.10.1997 №363 (z0128-98) , зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (z0128-98) , передбачено, що договір перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентується обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язку та відповідальність сторін щодо їх додержання. Даними Правилами передбачено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.9 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів, Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (типова форма товарно-транспортної накладної, подорожнього листа вантажного автомобіля затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.1995 р. (v0488361-95) ).

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.

В ході перевірки встановлена та підтверджена судовим розглядом відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, які б підтверджували реальність транспортування придбаних позивачем у ПП "Фінтехснаб" металовиробів.

На вимогу суду апеляційної інстанції позивачем такі докази надані не були.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що товарно-транспортні накладні, які були надані ПрАТ "КРМП" на підтвердження транспортування придбаних у ТОВ "Спецпромстандарт" товарів (костюмів робочих, костюмів зварювальника, чобіт, рукавиць брезентових та робочих, кутів, листів, швелерів, арматури, кругів, свай, перемичок, тощо), не можуть бути взяті до уваги в якості належного доказу реальності господарських операцій з поставки вказаних ТМЦ, з огляду на їх невідповідність як вимогам наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.1995 р. (v0488361-95) , Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерством транспорту України від 14.10.1997 №363 (z0128-98) , зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (z0128-98) , так і вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

А саме, у даних товарно-транспортних накладних відсутні печатки, посади, прізвища, підписи уповноважених осіб автопідприємств - перевізників, печатки вантажоодержувача, а у деяких товарно-транспортних накладних відсутнє найменування підприємства-перевізника, або замовником (платником) є інше підприємство, ніж зазначені вантажовідправником (ТОВ «Спецпромстандарт») або вантажоодержувачем (т.1, а.с.57, 60, 63, 66, 69, 72, 75, 78, 81, 84, 86, 88, 90, 92, 95, 98, 103, 106, 109, 112).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що фактичне транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Спецпромстандарт» та ПП «Фінтехснаб» не підтверджено належними первинними документами.

Крім того, надаючи оцінку доводам позивача про реальність господарських операцій з придбання ТМЦ у ТОВ «Спецпромстандарт» та ПП «Фінтехснаб», колегія суддів вважає за необхідне вказати на таке.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено зазначення у податковій накладній в окремому рядку такого обов'язкового реквізиту як вид цивільно-правового договору.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в податкових накладних, виписаних ТОВ "Спецпромстандарт" на підтвердження фінансово-господарських операцій з ПРАТ "КРМП", в рядку "вид цивільно-правового договору" зазначено договір купівлі-продажу №12 від 11.01.2011 р. (том І а.с. 58, 61, 64, 67, 70, 74, 76, 79, 82, 93, 96, 99, 104, 107, 110, 113).

При цьому, слід відмітити, що предметом договору купівлі-продажу №12 від 11.01.2011 р. є лише металеві вироби.

Проте, перевіркою встановлено віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ згідно даних податкових накладних в результаті придбання не тільки металевих виробів, а й інших товарів - рукавиць, робочих костюмів, костюмів зварювальника, чобіт, поставка яких не передбачена умовами договору купівлі-продажу. Докази укладення між позивачем та ТОВ "Спецпромстандарт" додаткових угод до договору купівлі-продажу №12 від 11.01.2011 р. щодо зміни його предмету в матеріалах справи відсутні.

Крім того, як вже зазначалося вище, згідно статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій повинні мати такі обов'язкові реквізити як посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Всупереч вказаної вимоги щодо оформлення первинних документів частина видаткових накладних ТОВ "Спецпромстандарт" містить лише підпис особи, що отримувала товарно-матеріальні цінності від продавця, без зазначення її прізвища, займаної посади, що позбавляє можливості ідентифікувати уповноважену особу покупця (позивача у справі), що отримувала товар.

Колегія суддів зазначає, що позивачем до матеріалів справи було надано витяг з журналу реєстрації довіреностей ПрАТ «КРМП», згідно якого доручення на отримання ТМЦ від ТОВ "Спецпромстандарт" видавались ОСОБА_3, однак, з урахуванням не підтвердження факту транспортування зазначених ТМЦ, колегія суддів вважає, що витяг з журналу реєстрації довіреностей не є належним доказом реальності господарських операцій за договором між позивачем та ТОВ "Спецпромстандарт".

Колегія суддів відхиляє посилання представника позивача на те, що придбані ПрАТ "КРМП" у січні-липні 2011 року у ТОВ "Спецпромстандарт" товарно-матеріальні цінності (швелер, арматура, круги, листи, кути, тощо) використані останнім при виконанні будівельних робіт для ТОВ Агрофірми "Добробут", що, на думку представника позивача, підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт та відомостями використаних ресурсів затрат підрядника (том ІІ а.с. 105-109, 111-113, 115-117, 119-123, 125-134, 136-141, 143-147, 149-152, 153-157, 159-163, 165-170, 172-176, 178-181), оскільки зміст вказаних документів не дає можливості встановити те, що саме придбані у ТОВ "Спецпромстандарт" товари у відповідній кількості були в подальшому використані позивачем при виконанні будівельних робіт на об'єктах ТОВ Агрофірми "Добробут". При цьому, позивачем до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження руху вказаного товару зі складу ПрАТ "КРМП" на будівельні об'єкти ТОВ Агрофірми "Добробут".

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем не доведено факту використання у власній господарській діяльності придбаних ПрАТ "КРМП" у січні-липні 2011 року у ТОВ "Спецпромстандарт" робочих костюмів, чобіт та рукавиць.

За твердженням представника позивача частина вказаних товарів була видана працівникам позивача, які виконували будівельно-монтажні роботи на різних будівельних об'єктах, інша частина (залишок) знаходиться на складі позивача.

Разом з тим, доказів руху даних товарів по складу, їх передачі працівникам, доказів списання позивачем вказаних товарів чи доказів наявності залишків даних товарів на складі ПрАТ "КРМП", на підтвердження таких доводів, представником позивача надано не було ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

З приводу придбання ПРАТ "КРМП" в травні 2011 року у ТОВ "Спецпромстандарт" робіт по організації транспортних перевезень товару, колегія суддів відмічає, що окрім податкової накладної та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том І а.с. 100-101) позивачем не було надано інших документів на підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції.

Зокрема, не було надано ні договору (№1/1 від 01.01.2011р.), в рамках якого відбувалося надання транспортних послуг та на який маються посилання в акті здачі-прийняття робіт та податковій накладній, ні товарно-транспортних накладних, згідно яких здійснювалось транспортування товару.

Представник позивача не зміг пояснити суду з якою метою у травні 2011 року ПРАТ "КРМП" придбавалися вказані роботи, який саме товар транспортувався та кому він належав.

При цьому, колегія суддів зауважує, що з урахуванням специфіки матеріального блага, яке отримувалось позивачем від ТОВ «Спецпромстандарт» - транспортні послуги, наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною умовою для того, щоб вважати відповідні господарські операції такими, що фактично відбулися, та дають право на віднесення певних сум до складу ПДВ.

За таких обставин, беручи до уваги відсутність у позивача вказаних товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає, що реальність господарських операцій з надання позивачеві транспортних послуг контрагентом ТОВ «Спецпромстандарт» не підтверджена первинними документами, а відтак, наявність у позивача податкових накладних не є належною підставою для віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що обов'язковою умовою для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту за результатами господарських операцій, у розумінні п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, є придбання товарів, робіт або послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегією суддів критично оцінюються доводи позивача щодо використання придбаних в січні та березні 2011 року у ПП "Фінтехснаб" будівельних робіт у власній господарській діяльності, а саме, з метою виконання своїх договірних зобов'язань перед ТОВ "Феррострой" за договором підряду №378 від 15.10.2010 та перед ТОВ Агрофірмою "Добробут" за договором підряду №3/0211/1 від 03.02.2011 (том ІІ а.с.94-117), з огляду на таке.

Так, наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" від 04.12.2009 р. №554, затверджені примірні форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та №КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати". Запроваджено застосування примірних форм первинних облікових документів у будівництві з моменту прийняття вказаного наказу.

Крім того, згідно пункту 3.1.2 договору підряду №378 від 15.10.2010, укладеного між позивачем та ТОВ "Феррострой", розрахунки з підрядником після виконання ним окремих етапів будівельно-монтажних робіт здійснюються після підписання форми КБ-2в та довідки КБ-3 по факту виконаних робіт, протягом 20 банківських днів (том ІІ а.с. 94-95).

Разом з тим, замість акту приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою №КБ-3, складення яких передбачено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 №554, представником ПРАТ "КРМП" до матеріалів справи долучено складений в довільній формі акт №7-01 (том ІІ а.с. 98), зі змісту якого не можливо встановити відповідність обсягу та виду робіт, виконаних підрядником ПРАТ "КРМП", роботам, що виконані субпідрядником ПП "Фінтехснаб" згідно акту №8 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року (том І а.с. 48-49).

Колегія суддів також зауважує, що відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, додані позивачем до матеріалів справи довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти виконаних будівельних робіт, як ті, що складені між ПП "Фінтехснаб" та ПрАТ "КРМП" (том І а.с. 47-49, 51-53), так і ті, що складені між ПрАТ "КРМП" та ТОВ Агрофірмою "Добробут" (том ІІ а.с. 104-121, 124-129, 135-138, 142-145, 148-151, 153-156, 158-161, 164-167, 171-174, 177-180) не містять дати їх складання.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на положення статті 875 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Пунктом 4.1 договору №15 від 10.03.2010, укладеного між ПРАТ "КРМП" та ПП "Фінтехснаб", встановлено, що замовник до підписання договору передає субпідряднику один комплект проекту та кошторису на окремі види робіт. Проектно-кошторисна документація (повністю або частково) не може бути відтворена будь-яким способом, передана третім особам, а також використана будь-яким іншим способом без попередньої згоди замовника.

Разом з тим, ні в ході проведення перевірки, ні в ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій позивачем не було надано проектно-кошторисної документації, наявність якої передбачена як законом, так і умовами договору №15 від 10.03.2010р..

Колегія суддів вважає також за необхідне зазначити, що довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти прийому виконаних будівельних робіт, копії яких надані до матеріалів справи, не містять підписів посадових осіб та відбитків печатки підприємств - замовників - ПП «Феррострой» та ТОВ «Агрофірма «Добробут», а лише відмітки субпідрядника (ПП «Фінтехснаб») та генпідрядника (ПрАТ «КРМП»).

При цьому, у довідках про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2011 року та за березень 2011 року не конкретизовано, які саме роботи виконувались, які матеріали при цьому використовувались тощо, тобто, не наведено змісту та обсягу цих робіт.

Також, колегія суддів зазначає, що згідно ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» будівельна діяльність підлягає ліцензуванню.

За правилами Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві, затвердженої постановою КМУ від 05.12.2007р. №1396 (1396-2007-п) , Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47 (z0226-09) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242 (z0226-09) , видачі суб'єкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним суб'єктом владних повноважень - органом ліцензування відповідності такого суб'єкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано на вимогу суду апеляційної інстанції копії доказів наявності у ПП «Фінтехснаб» ліцензії на проведення будівельних робіт.

За таких обставин, колегія суддів вважає господарські операції з надання підрядних будівельних робіт позивачеві контрагентом ПП «Фінтехснаб» такими, що не підтверджені належним чином первинними документами та не дають права на віднесення сум до складу податкового кредиту, оскільки не додержано умов, передбачених п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Позивачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції доказів наявності у нього економічної вигоди (прибутку) за результатами здійснених ним операцій з придбання у ПП "Фінтехснаб" та ТОВ "Спецпромстандарт" товарів, робіт (послуг).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на наявність у ПРАТ "КРМП" податкових накладних, виписаних ПП "Фінтехснаб" та ТОВ "Спецпромстандарт", як на доказ правомірності формування податкового кредиту, оскільки згідно з положеннями статті 198 Податкового кодексу України наявність податкової накладної є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність у позивача податкових накладних не підтверджує фактичне отримання товарів, робіт (послуг) від контрагентів - ПП "Фінтехснаб", ТОВ "Спецпромстандарт" та їх використання у господарській діяльності, а відтак, висновок Кременчуцької ОДПІ про заниження ПрАТ "КРМП" податку на додану вартість на загальну суму 209665,00 грн. є вірним.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Пунктом 7 Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відповідно до частини другої 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення №0012122301/1287 від 30.08.2012 р. про збільшення позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ на суму 209665 грн. та про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 522 грн., діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст. 2 КАС України.