Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Мороз Л.Л. (суддя-доповідач), Горбатюка С.А., Шведа Е.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м.Хуст та Хустському районі Закарпатської області про визнання дій протиправними, скасування рішення щодо відмови у призначенні пенсії та спонукання до вчинення певних дій, -

У 2014 році ОСОБА_4 пред'явив позов до управління Пенсійного фонду України в м.Хуст та Хустському районі Закарпатської області (далі - УПФ в м.Хуст та Хустському районі) про

скасування рішення комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсії від 26 серпня 2014 року (протокол № 13) в частині відмови йому в призначенні пенсії та визнання його трудового стажу;

визнання незаконними і неправомірними дій комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсії, в частині відмови йому в призначенні пенсії та визнання його трудового стажу;

зобов'язання УПФ в м.Хуст та Хустському районі зарахувати до його трудового стажу період роботи з травня 1984 року по грудень 1990 року в Коломийській виправній колонії № 41, підтвердженого відповідною довідкою адміністрації виправного закладу.

Постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 26 березня 2015 року позов задоволено.

Рішення комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсії від 26 серпня 2014 року (протокол № 13) в частині відмови ОСОБА_4 в призначенні пенсії та визнання його трудового стажу скасовано.

Дії комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсії в частині відмови ОСОБА_4 в призначенні пенсії та визнання його трудового стажу визнано неправомірними.

Зобов'язано УПФ в м. Хуст та Хустському районі зарахувати до трудового стажу ОСОБА_4 період роботи з травня 1984 року по грудень 1990 року в Коломийській виправній колонії № 41.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 26 березня 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, скаржник оскаржив його.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами встановлено, що 25 липня 2014 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до УПФ в м. Хуст та Хустському районі із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням /перерахунком/ та виплатою пенсій УПФ в м. Хуст та Хустському районі від 26 серпня 2014 року (протокол № 13) ОСОБА_4 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із тим, що його страховий стаж є меншим за мінімальний, який складає 15 років.

При прийнятті такого рішення відповідачем до страхового стажу позивача не було зараховано період відбування ним покарання в Коломийській виправній колонії з 01 травня 1984 року по 31 грудня 1990 року, оскільки із його заробітної плати відрахування у фонд соціального забезпечення не проводились.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що під час прийняття спірного рішення комісія з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсії УПФ в м. Хуст та Хустському районі, повинна була керуватися законодавством, яке діяло на час відбуття позивачем покарання, зокрема підпунктами "е", "л" пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 590 від 03 серпня 1972 року (v0590400-72) .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позову суд апеляційної інстанції, пославшись на частину 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пункт "а" статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пункт 12 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (637-93-п) , зазначив, що період трудової діяльності під час відбуття покарання в місцях позбавлення волі (за відсутності подальшої реабілітації) може зараховуватися до стажу, необхідного для призначення пенсії за віком, за умови документального підтвердження сплати страхових внесків за вказаний період.

Враховуючи наведене та оскільки з поданих позивачем документів вбачалося, що під час його перебування у Коломийській виправній колонії з 01 травня 1984 року по 31 грудня 1990 року відрахування до фонду соціального страхування не проводилися, тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що спірний період не може враховуватися під час призначення пенсії за віком.

Апеляційний суд також зазначив, що посилання суду першої інстанції на підпункти "е", "л" пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 590 від 03 серпня 1972 року (v0590400-72) , на спірні правовідносини не поширюються, оскільки стосуються трудової повинності, перебування на каторзі, в'язниці або у фортеці за революційну діяльність. Також підпункт "а" пункту 109 цього Положення зазначає про необхідність державного соціального страхування для обчислення відповідного стажу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком суду апеляційної інстанції із огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з пунктом 12 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (637-93-п) , час утримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування в засланні й на примусовому лікуванні підтверджується довідками органів внутрішніх справ і зараховується до трудового стажу за наявності документів про реабілітацію (довідки суду, органів прокуратури чи досудового розслідування про закриття кримінального провадження або довідки суду про ухвалення виправдувального вироку).

Робота в'язнів підтверджується довідкою органів внутрішніх справ і довідкою про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Як вбачається з довідки Коломийської виправної колонії № 4/1-3358 від 29 вересня 2014 року про заробітну плату позивача за період з 01 травня 1984 року по 31 грудня 1990 року, відрахування із заробітної плати ОСОБА_4 у фонд соціального забезпечення не утримувалися і не перераховувалися.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункту "а" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суд апеляційної інстанції прийшов до вірного висновку, що спірний період не може враховуватися під час призначення позивачу пенсії за віком.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 235- 244-2 КАС України.