2а-7809/11/2670 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень з питань ненадання податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за новоукладеним договором оренди - 31.01.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Балтіка» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Балтіка» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003441503/0/50200/10/15-3 від 10 грудня 2010 року та №0003441503/1/52574/10/15-3 від 28 грудня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2012 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську №0003441503/0/50200/10/15-3 від 10 грудня 2010 року та №0003441503/1/52574/10/15-3 від 28 грудня 2010 року в частині суми основного платежу в сумі 0,01 грн. та в частині суми штрафних (фінансових) санкцій в сумі 0,01 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачподав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією в м. Краматорську була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Балтіка» з питань неподання податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за новоукладеним договором оренди №550 від 02.08.10 року за 2010 рік та несплати орендної плати згідно Договору.

Результати перевірки відображено в акті від 22.11.2010 року № 2550/15-3-32525004, в якому встановлено порушення позивачем вимог ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», ст.ст. 13, 14, 17 Закону України «Про плату за землю» у зв'язку з неподанням до податкового органу податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за договором оренди від 02.08.2010 року № 550 та несплатою орендної плати за орендовану земельну ділянку.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0003441503/0/50200/10/15-3 від 10 грудня 2010 та в подальшому, з урахуванням процедури апеляційного оскарження - податкове повідомлення-рішення №0003441503/1/52574/10/15-3 від 28 грудня 2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю на загальну суму 350929,30 грн., в тому числі 253426,62 грн. - за основним платежем та 97502,68 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Балтіка» санкцій за порушення вимог ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», ст.ст. 13, 14, 17 Закону України «Про плату за землю» є обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.08.2010 року між Краматорською міською радою та ТОВ «Балтіка» було укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий №1412900000:00:016:0304) №550, яка розташована за адресою: м. Краматорськ, вул. Бикова, в районі будинків №13, 15, площею 0,657 га, строком на 2 роки (з 29.10.2008 року - дати рішення Краматорської міської ради) для розміщення та функціонувння супермаркету (надалі -Договір оренди).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.8 договору оренди, строк дії договору становить 2 роки та починає свій перебіг з 29.10.2008 р. (дата рішення Краматорської міської ради).

Пунктом 9 договору оренди передбачено, що орендна плата за землю сплачується орендарем з 29.10.2008 року.

Колегією суддів встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Балтіка» зверталось до господарського суду Донецької області з позовом до Краматорської міської ради про визнання недійсними окремих частин (умов) договору оренди землі, а саме п.п. 8, 9 договору оренди №550 від 02.08.2010 року.

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.10.11 року, залишеним в силі постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.11 року, в задоволенні позову відмовлено.

В рішенні господарського суду Донецької області від 31.10.11 року встановлено, що ТОВ «Балтіка» за спірним договором не здійснювало орендну плату та не виконувало взяті на себе зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обов'язок сплачувати орендну плату за користування земельної ділянкою, як встановлено рішеннями судів, виник у підприємства саме 29.10.2008 року. Факт невиконання зобов'язань ТОВ «Балтіка» за договором оренди №550 від 02.08.2010 року також є встановленим.

Як вбачається з матеріалів справи, штрафні санкції застосовано до позивача за порушення вимог ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», ст.ст. 13, 14, 17 Закону України «Про плату за землю».

На час спірних правовідносин розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку було визначено Законом України «Про плату за землю» (2535-12) .

Згідно зі ст. 2 цього Закону використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом (2535-12) .

Статтею 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Згідно з вимогами ст. 17 Закону України «Про плату за землю» податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.

Відповідальність за не виконання податкових зобов'язань до введення в дію Податкового кодексу України (2755-17) визначав Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (2181-14) .

Згідно з пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 цього Закону платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Підпунктом 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 цього Закону передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено судом, у позивача (орендаря земельної ділянки) виникли зобов'язання з оплати за користування земельною ділянкою та подання податкової декларації з 29.10.2008 року, та зважаючи на ту обставину, що податкові декларації контролюючому органу не позивачем не подавалися, орендні платежі не сплачувалися, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування до підприємства фінансових санкцій за порушення законодавства, з урахуванням часткового задоволення позову у зв'язку з арифметичною помилкою податкового органу, є законним та обґрунтованим.

Посилання скаржника на ту обставину, що орендна плата повинна сплачуватися ТОВ «Балтика» з моменту прийняття земельної ділянки за актом приймання-передачі в оренду від 02.08.2010 року не приймається судом до уваги у зв'язку з тим, що, як встановлено в рішенні господарського суду Донецької області від 31.10.11 року та постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.11 року по справі № 36/127 пд, що мають для даної справи преюдиційне значення, обов'язок ТОВ «Балтіка» зі сплати орендної плати виник 29.10.2008 року.

Мотивація та докази, наведені в апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Балтіка» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч.5 ст. 254 КАС України)та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.