Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Донця О.Є.,

Мороза В.Ф.,

при секретарі: Скавуляк Т.В.,

за участю представників сторін: прокурора Атаманюк І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Заступника прокурора Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2015 року у справі за позовом Заступника прокурора м. Львова до Львівської міської ради, третя особа: ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення, -

Заступник прокурора м. Львова звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення від 16.12.2013 № 3003 "Про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на АДРЕСА_1".

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що ухвалою сесії Львівської міської ради від 26.12.2013 № 3003 "Про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на АДРЕСА_1" незаконно надано громадянці ОСОБА_2 Євстахієвні дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки орієнтовною площею 0,0738 га на АДРЕСА_1, яка використовується для обслуговування нежитлової будівлі. На думку позивача, вказана земельна ділянка може надаватися в користування лише на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не технічної документації.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Заступник прокурора м. Львова із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, 29.10.2004 ОСОБА_2 Євстахієвна придбала за договором купівлі-продажу прибудову до котельні у м. Львові по АДРЕСА_1, площею 124, 6 кв.м.

10.11.2004 право власності третьої особи на зазначену будівлю зареєстровано в Реєстрі права власності на нерухоме майно.

Відповідно до довідки відділу Держземагенства у м.Львові Львівської області від 19.10.2012 № 40/01-15/3409 земельна ділянка на АДРЕСА_1 входить до меж земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні Львівського заводу біофізичних приладів без належно оформлених правовстановлюючих документів на землекористування (згідно списку землекористувачів та землевласників Залізничного району м. Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 06.02.1998 за № 51 "Про інвентаризацію земель м. Львова").

18.03.2013 ТзОВ "Львівський завод біофізичних приладів" надав заяву, адресовану міському голові м. Львова, якою відмовився від права користування земельною ділянкою площею 0,0738 га по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 у зв'язку із набуттям нею права власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходить на зазначеній земельній ділянці.

Ухвалою сесії Львівської міської ради від 26.12.2013 № 3003 "Про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на АДРЕСА_1" надано громадянці ОСОБА_2 Євстахієвні дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки орієнтовною площею 0,0738 га на АДРЕСА_1, яка використовується для обслуговування нежитлової будівлі.

Вказуючи, що відповідно до чинного законодавства вказана земельна ділянка може надаватися в користування лише на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не технічної документації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності оскаржуваного рішення Львівської міської ради від 26.12.2013 № 3003 як такого, що прийнято законно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне

За змістом позовних вимог, Прокурор вказував, що відповідно до частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що земельна ділянка на АДРЕСА_1, згідно з земельно-кадастровими даними, входить в межі земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні Львівського заводу біофізичних приладів без належно оформлених правовстановлюючих документів на землекористування (згідно списку землекористувачів та землевласників Залізничного району м. Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 06.02.1998 № 51 "Про інвентаризацію земель м. Львова").

Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Колегія суддів зазначає, що дійсно, надання земельних ділянок із комунальної власності у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) здійснюється органами місцевого самоврядування виключно на підставі проектів землеустрою.

У вказаній частині висновок судів попередніх інстанцій про той факт, що в спірних правовідносинах розробка технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування нежитлової будівлі на земельну ділянку, право користування якою виникло у ОСОБА_2 в силу закону на підставі факту набуття права власності на будівлю, не суперечить законодавству, є таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Поряд з цим, даний позов заявлений Прокурором передчасно, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 набула право користування земельною ділянкою, на якій розташована придбана нею будівля по АДРЕСА_1. Однак це її право належним чином не було оформлене. У зв'язку із цим вона звернулася до Львівської міської ради, яка в силу Закону уповноважена розпоряджатися землями територіальних громад, зокрема передавати земельні ділянки комунальної власності у власність та користування громадян та юридичних осіб.

Колегія суддів зазначає, що надаючи ОСОБА_2 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування нежитлової будівлі на земельну ділянку, міська рада не розпорядилась комунальними землями, оскільки на підставі оскаржуваного рішення у ОСОБА_2 не виникло жодних прав щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Лише у випадку передачі у власність ОСОБА_2 відповідним рішенням земельної ділянки на підставі затвердженої технічної документації, а не проекту відведення земельної ділянки, може відбутись порушення інтересів держави, що в свою чергу може мати наслідком появу у Прокурора права на звернення до суду із відповідним позовом.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.