Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого: Штульман І.В. (доповідач), суддів: Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., - розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області, Ситихівської сільської ради, третя особа - Жовківська державна нотаріальна контора, про визнання дій незаконними, за касаційною скаргою ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2013 року, -

У травні 2011 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, після уточнення якого просив поновити пропущений строк звернення до суду та визнати незаконними дії відділу державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області, Ситихівської сільської ради в частині невиконання своїх обов'язків щодо виконання ухвали Жовківського районного суду Львівської області від 13 березня 2009 року у цивільній справі № 2-531/09.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року поновлено ОСОБА_4 строк звернення до суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач та його представник, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просять Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2013 року і задовольнити позов.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами встановлено, що у провадженні Жовківського районного суду Львівської області знаходилась цивільна справа № 2-531/09 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення боргу в сумі 39270 гривень.

13 березня 2009 року Жовківський районний суд Львівської області постановив ухвалу у даній справі про забезпечення позову шляхом заборони відчуження земельної ділянки (під забудову), яка знаходиться по АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_6 Дану ухвалу 23 березня 2009 року направлено до відділу державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області для виконання.

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області від 23 березня 2009 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з тим, що пред'явлений виконавчий документ не відповідає вимогам статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, а саме: не зазначено адреси або місцезнаходження стягувача і боржника, дати набрання рішенням чинності та строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Копію цієї постанови державний виконавець направив на адресу Жовківського районного суду Львівської області, який отримав її 27 травня 2009 року.

19 березня 2010 року на підставі нотаріально посвідченого договору ОСОБА_6 продала земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

1 липня 2010 року ОСОБА_4 звернувся до відділу державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області і повторно пред'явив до виконання виконавчий документ - ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 13 березня 2009 року про забезпечення позову.

2 липня 2010 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 20033567, а 14 липня 2010 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки в Єдиний реєстр заборони відчуження об'єктів нерухомого майна внесено відповідний запис від 2 липня 2010 року № 27671646.

Дізнавшись, що земельна ділянка продана, та вважаючи, що його права як стягувача у виконавчому провадженні порушені у зв'язку з невиконанням ухвали від 13 березня 2009 року про забезпечення позову, ОСОБА_4 звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що дії відділу державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області та Ситихівської сільської ради є правомірними і відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , і що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте з таким висновком судів погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з '…' питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів '…'". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У частині 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ визначена статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно статті 383 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. Про подання скарги суд повідомляє відповідний відділ державної виконавчої служби не пізніше наступного дня після прийняття її судом (стаття 384 Цивільного процесуального кодексу України).

За приписами частини 4 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оспорюються дії відповідачів щодо невиконання обов'язків стосовно виконання ухвали Жовківського районного суду Львівської області від 13 березня 2009 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення боргу. При цьому особою, яка звернулася з позовом, виступає сторона виконавчого провадження (стягувач), що виключає можливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства (пункт 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки у справі, що розглядається, суди помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу, яка не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, ухвалені в цій справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в ній.

Спір, який виник між сторонами, може бути розглянутий за правилами цивільного судочинства.

Керуючись статтями 157, 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2013 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області, Ситихівської сільської ради, третя особа - Жовківська державна нотаріальна контора, про визнання дій незаконними - закрити.

Роз'яснити позивачеві право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.