Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Калашнікової О.В., Маслія В.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, про визнання дій протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (далі - ОКП ЛОР БТІ та ЕО) і з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:

визнати протиправними (неправомірними) дії ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" щодо реєстрації права власності на незавершене будівництво готовністю 87%, реєстраційний номер нерухомого майна 32611761, кадастровий номер земельної ділянки: 4610166300:09:002:0093, що знаходиться за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1, зареєстроване за ОСОБА_2 12 січня 2011 року;

скасувати рішення реєстратора ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" ОСОБА_3 від 12 січня 2011 року про державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво, що знаходиться за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що будівництво будинку за вказаною вище адресою здійснювалося за його кошти на умовах договору комісії від 1 березня 2008 року № 0308/2 (з урахуванням додаткового договору від 1 листопада 2011 року № 1), тому відповідно до статті 1018 Цивільного кодексу України ОСОБА_2, комісіонер за цим договором комісії, не може бути власником незавершеного будівництва. На думку позивача, при прийнятті оскарженого рішення державний реєстратор належним чином не перевірив відповідність документів, поданих ОСОБА_2 для державної реєстрації незавершеного будівництва, вимогам пункту 4.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року за № 7/5 (z0157-02) . Як наслідок на ОСОБА_2 зареєстровано право власності на незавершене будівництво без належних на те підстав. З огляду на наведене вище позивач вважає, що оскаржене рішення державного реєстратора порушує його права та інтереси, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 12 серпня 2015 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив повністю.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 квітня 2016 року залишив без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали договір комісії від 1 березня 2008 року № 0308/2 (з наступними змінами, які оформлено додатковим договором № 1 від 1 листопада 2011 року; далі - Договір комісії), згідно з пунктом 2.1 якого ОСОБА_1 (за договором - Комітент), з метою набуття ним на первинному ринку нерухомості права власності на квартиру АДРЕСА_1 (розрахункова площа якої орієнтовно становить 223,6 кв. м) уповноважив ОСОБА_2 (за договором - Комісіонер) укласти від свого імені та за рахунок Комітента договір підряду на спорудження квартири № 6, виконувати всі функції замовника будівництва за цим договором, здійснювати контроль за виконанням будівельно-монтажних робіт, забезпечити введення завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію, а також забезпечити підготовку документації, необхідної для оформлення права власності позивача на квартиру № 6 у відповідних органах місцевого самоврядування.

Будівництво обумовленого в договорі комісії об'єкту нерухомості здійснювалось на земельній ділянці площею 0,0902 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, і яка належить ОСОБА_2 на праві власності відповідно до державного акта НОМЕР_2 від 14 вересня 2010 року.

12 січня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" із заявою про державну реєстрацію прав на незавершене будівництво об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1. До заяви долучено: копію державного акта НОМЕР_3 від 14 вересня 2010 року на право власності на земельну ділянку площею 0,0902 га за адресою: АДРЕСА_1 та дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області № 73-08ж від 6 січня 2011 року (перереєстрація дозволу на виконання будівельних робіт № 73-08ж від 31 грудня 2008 року) на виконання будівельних робіт з будівництва зблокованого житлового будинку.

За наслідками розгляду цієї заяви державний реєстратор ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" ОСОБА_3 прийняв рішення від 12 січня 2011 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об'єкт незавершеного будівництва, готовністю житлового будинку на 87%, за адресою: АДРЕСА_1. Відомості про державну реєстрацію прав на зазначений об'єкт було внесено до Реєстру прав власності на нерухоме майно, свідченням чого є витяг № 28648219 від 12 січня 2011 року.

Надалі, як з'ясували суди попередніх інстанцій, на підставі рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради № 366 від 20 грудня 2011 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1. Відомості про державну реєстрацію права власності позивача на зазначену квартиру внесено до Реєстру прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 33068464 від 3 лютого 2012 року.

Однак, ОСОБА_1 не погоджується із правомірністю рішення державного реєстратора від 12 січня 2011 року про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на об'єкт незавершеного будівництва, у зв'язку з чим звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що рішення державного реєстратора ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" від 12 січня 2011 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об'єкт незавершеного будівництва, готовність житлового будинку 87%, за адресою: АДРЕСА_1 не порушує прав позивача, тому немає необхідності їх захисту.

Суд апеляційної інстанції, погодившись з таким висновком суду першої інстанції, також додав, що оскаржене рішення державного реєстратора прийнято в межах компетенції, в порядку на підставах та у спосіб, що встановлені чинним законодавством.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначений висновок судів попередніх інстанцій вважає обґрунтованим і таким, що зроблений на підставі правильно застосованих норм матеріального права.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) (далі - Закон № 1952-IV (1952-15) в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних відносин).

Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до частин першої, третьої статті 16 Закону № 1952-IV заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав, на території якого розміщений об'єкт нерухомого майна або більша за площею його частина.

Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

На час виникнення спірних правовідносин порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно регламентувався Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (z0157-02) (далі - Положення).

Згідно з пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (z0157-02) до створення єдиної системи органів державної реєстрації прав та формування Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень відповідно до Закону № 1952-IV (1952-15) бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) здійснюють державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

За змістом абзаців першого, третього пункту 1.6 Положення (z0157-02) державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Державна реєстрація права власності на об'єкти незавершеного будівництва проводиться у порядку, визначеному Положенням, з урахуванням особливостей, встановлених у розділі IV Положення.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2., 4.4. Положення (z0157-02) державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва проводиться реєстратором БТІ відповідно до вимог Положення та з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

У разі проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності на об'єкт незавершеного будівництва до заяви про державну реєстрацію прав заявником (заявниками) додаються документи, що посвідчують право на земельну ділянку, та дозвіл на виконання будівельних робіт, їх копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав, видачу витягу про державну реєстрацію прав та надання витягу з Реєстру прав, а також інші документи, визначені Положенням (z0157-02) .

У разі здійснення наступних транзакцій з об'єктом незавершеного будівництва державна реєстрація права власності на такий об'єкт проводиться відповідно до вимог Положення (z0157-02) та з урахуванням особливостей, визначених пунктами 4.2 та 4.3 Положення.

У справі встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності на незавершений об'єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 подав державному реєстратору усі передбачені Положенням (z0157-02) для цього документи, що й стало підставою для прийняття оскарженого рішення державного реєстратора від 12 січня 2011 року.

Поряд з тим суди попередніх інстанцій з'ясували, що ОСОБА_1 уже набув право власності на об'єкт будівництва, що є предметом договору від 1 березня 2008 року № 0308/2, тобто квартири АДРЕСА_1.

Отже, позивач оскаржує правомірність рішення державного реєстратора, яке стосується іншого майна - об'єкта незавершеного будівництва, та яке було прийнято задовго до державної реєстрації його права власності на об'єкт будівництва, обумовлений в договорі № 0308/2 від 1 березня 2008 року (з наступними змінами).

Завданням адміністративного судочинства України, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, '…' при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, '…' шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване в інших законах, передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Доводи позивача, якими він пояснює наявність порушення своїх прав, по суті, зводяться до недобросовісної поведінки ОСОБА_2 як комісіонера за договором комісії, який, на переконання позивача, не мав права реєструвати права власності на незавершений об'єкт будівництва, будівництво якого здійснювалося за кошти позивача. Неправомірність дій державного реєстратора в цій ситуації позивач вбачає у тому, що той належним чином не перевірив поданих ОСОБА_2 документів. Втім, яким чином прийняте державним реєстратором рішення від 12 січня 2011 року може порушувати права позивача, вже як власника завершеного будівництвом об'єкта, що був предметом договору комісії, за встановлених обставин є необґрунтованим.

З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність порушеного права позивача, яке можна було б захистити в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Беручи до уваги наведене вище, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у цій справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.